Головуючий у 1 інстанції: Рибкін О.А.

доповідач: Мозговенко В.В.

Ухвала

Іменем України

05 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Мозговенка В.В.

суддів Круподері Д.О., Яременка А.Ф.

при секретарі Ільяшенко С.О.

з участю

прокурора Андреєвої Ж.М.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Донецької області розглянула кримінальне провадження № 12012050490000256 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Димитровського міського суду Донецької області від 20 серпня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 1) 08.12.2004 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст.ст.185 ч.4, 395, 15 ч.1, 15 ч.2, 185 ч.3, 70 ч.1 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, постановою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області на підставі ЗУ «Про амністію» скорочено не відбутий строк на ?, тобто на 1 рік 4 місяці 13 днів, звільнений 04.11.2006 року за відбуттям строку покарання; 2) 01.02.2013 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ст.15 ч.2, ст.185 ч.2 КК України до 3 місяців арешту; 3) 20.06.2013 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ст.185 ч.2, ст.70 ч.4 КК України до 1 року 7 місяців позбавлення волі,

визнано винним за ст.187 ч.2 КК України й призначено покарання у вигляді семи років восьми місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст.70 ч.1,2,4 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання за вказаним вироком та покарання, призначеного вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20.06.2013 року остаточно призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на вісім років три місяці з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 за ст.187 ч.2 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна, щодо якого принесена прокурором апеляційна скарга відкликана, а іншими учасниками вирок не оскаржений.

Вироком суду було встановлено, що злочин було вчинено за наступних обставин.

Так, 07.02.2013 року приблизно о 13:30 годині ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 знаходились на дорозі, що проходить крізь пустир неподалік будинку №37 по провулку Робочий у м. Димитров Донецької області, куди вони приїхали на автомобілі «AUDA A4», який належить ОСОБА_2 В цей час по дорозі на автомобілі «ЗІЛ» державний номерний знак НОМЕР_1 проїжджав ОСОБА_4, і ОСОБА_2 зупинив того під приводом надання йому допомоги в буксируванні свого автомобіля. Після того, як ОСОБА_4 погодився та відбуксирував автомобіль ОСОБА_2 на узбіччя дороги, то ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діючи спільно з метою відкритого заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб, напали на потерпілого ОСОБА_4 При цьому, ОСОБА_2 витягнув з кишені пістолет «ZORAKI-MOD.914-S» калібру 9 мм Р.А., з каналу якого була вилучена втулка з перегородкою, в результаті чого стало можливим проведення пострілів патронами травматичної дії, і який був у ОСОБА_2 з собою, та з метою залякування ОСОБА_4 та подальшого відкритого заволодіння його майном, погрожуючи, таким чином, застосуванням насилля, небезпечного для життя та здоров'я, здійснив один постріл у повітря та висунув ОСОБА_4 вимогу передати усі наявні в нього гроші, а ОСОБА_1 заліз у кабіну автомобіля «ЗІЛ», де став шукати гроші, які можна було викрасти. Потерпілий ОСОБА_4, прийнявши пістолет, який демонстрував ОСОБА_2, за бойову зброю, сприйняв погрозу ОСОБА_2 застосуванням пістолета, як реальну та небезпечну для його життя та здоров'я, та на вимогу ОСОБА_2 передав останньому наявні при ньому гроші в сумі 560 гривень. Коли ОСОБА_1 не знайшов в кабіні автомобіля ОСОБА_4 гроші в сумі 39000 гривень, що належали ОСОБА_5, та були заховані ОСОБА_4 в двері автомобіля, то ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сіли в автомобіль «AUDA A4», який належить ОСОБА_2, та втекли з місця скоєння злочину. Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діючи разом за попередньою змовою групою осіб, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, відкрито заволоділи грошима ОСОБА_4 у сумі 560 гривень, заподіявши йому матеріальну шкоду на вказану суму, та не змогли з незалежних від них обставин заволодіти грошима в сумі 39000 гривень, що належали ОСОБА_5, які були сховані потерпілим ОСОБА_4 в кабіні вказаного автомобіля «ЗІЛ».

За суттю апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки попередньої домовленості на вчинення розбійного нападу з ОСОБА_2 у нього не було, вказаний злочин він не вчиняв, й машину він не обшукував. Крім цього стверджував, що було порушено його право на захист, оскільки він був позбавлений участі захисника.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та провадження по кримінальному правопорушенню закрити. Свої вимоги мотивував тим, що між обвинуваченими попередньої змови не було, ОСОБА_1 під час скоєння нападу на потерпілого знаходився в автомобілі, потерпілий ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_2 обмовили ОСОБА_1 Також, послався на те, що ОСОБА_1 призначено занадто суворе покарання порівняно з обвинуваченим ОСОБА_2, оскільки саме останній був як ініціатором вчинення злочину, так і виконавцем.

Вислухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1 який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та апеляції захисника, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали справи та обсудивши доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Твердження ОСОБА_1 та його захисника про те, що між ним та ОСОБА_2 попередньої змови на вчинення злочину не було, є необґрунтованими, оскільки потерпілий ОСОБА_4 під час судового розгляду пояснив, що після пострілу, який здійснив ОСОБА_2, обвинувачений ОСОБА_1 вийшов з свого автомобіля, відкрив кабіну грузовика й почав обшукувати її шукаючи там гроші, а ОСОБА_2 тим часом продовжував погрожувати потерпілому пістолетом. Цей факт також підтвердив й під час розгляду справу у суді обвинувачений ОСОБА_2. Таким чином узгодженість дій обвинувачених, під час розбійного нападу свідчить про попередню змову між ними, а тому суд правильно кваліфікував дії обвинувачених як розбійний напад за попередньою змовою групою осіб.

Доводи апеляції ОСОБА_1 про порушення під час досудового слідства його права на захист колегія суддів вважає безпідставними, оскільки йому було роз'яснене право мати захисника від якого він відмовився, що підтверджується відповідними протоколами.

Що ж стосується міри покарання, то суд при призначенні ОСОБА_1 покарання належним чином врахував обставини вчинення злочину, ступінь їх тяжкості, дані про особу засудженого, а саме те, що він раніше неодноразово судимий, не працює, й призначив йому мінімально можливе покарання, яке відповідає тяжкості вчиненого злочину. Таке покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для пом'якшення покарання немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.404,407,419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Димитровського міського суду Донецької області від 20 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, а засудженим, що знаходиться під вартою, в той же строк з моменту вручення йому її копії.

Судді