ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.11.2008 року Справа № 9/116
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Єжової С.С.
Семендяєвої І.В.
секретар
судового засідання: Міхальчук О.А.
за участю представників:
від позивача: -повноважний представник не прибув;
від відповідача: -Нікітін В.В., юрисконсульт за дов. №26-д від 27.05.08;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства
„Теплокомуненерго”, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 29.09.08
по справі №9/116 (суддя –Ворожцов А.Г.)
за позовом: Комунального підприємства „Стандарт - Луганськ”,
м. Луганськ
до відповідача: Луганського міського комунального підприємства
„Теплокомуненерго”, м. Луганськ
про стягнення 159999 грн. 60 коп.
В С Т А Н О В И В:
У травні 2008 року Комунальне підприємство „Стандарт-Луганськ”, м. Луганськ (далі за текстом –КП „Стандарт-Луганськ”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою №2273 від 28.05.08 з вимогами про стягнення з Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м. Луганськ (далі за текстом –відповідач), відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок аварії у сумі 159999 грн. 60 коп.
В процесі розгляду даної справи в суді першої інстанції, позивач надав до матеріалів справи заяву про уточнення позовних вимог „про відшкодування збитків” б/н від 09.09.08 (т. 1, а.с. 104-105), в якій просить стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок аварії у сумі 159999 грн. 60 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 29.09.08 у справі №9/116 позов задоволений у повному обсязі, а саме: з відповідача на користь позивача стягнута шкода у сумі 159999 грн. 60 коп., заподіяна внаслідок аварії, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1600 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Дане рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:
-положеннями ст. 2 Закону України „Про судоустрій”, ст. 509, п. 4 ст. 611, ч. 2 п. 1 ст. 614, ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України;
-у цивільному праві діє презумпція вини, тобто особа, яка порушила зобов’язання, вважається винною, поки не доведе відсутність своєї вини; відповідач визнає факт виникнення аварійної ситуації на його котельній 01.01.08 о 2 годині 20 хвилин, про що свідчить лист керівника КП „Теплокомуненерго” від 28.01.08 за №15/42-26-237;
-факт того, що аварія виникла саме о 2 годині 01.01.08 підтверджується й актом комісії, копія якого міститься у матеріалах справи;
-відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо своєчасного повідомлення позивача про аварійну ситуацію;
-суд не приймає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що ним близько 5-00 –5-30 виявлено прорив у житловому будинку та припинено постачання теплоносієм, оскільки це не спростовує порушення умов п. 4.1.3 договору, укладеного між сторонами у даній справі, №18 від 23.10.07;
-в якості доказів розміру шкоди позивач надав розрахунки загально-виробничих витрат, зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва, підсумкову відомість ресурсів до локальних кошторисів, локальні кошториси та іншу первинну документацію;
-суд погоджується з доводами позивача щодо факту та розміру спричинення йому збитків в сумі 159999 грн. 60 коп., пов’язаних з витратами щодо ремонтно-будівельних робіт з відновлення роботи системи центрального опалення та постачання гарячої води у житлових будинках;
-за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі, у тому числі реальна шкода: втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника;
-позивач довів наявність вини відповідача щодо спричинення першому заявлених збитків, оскільки вона ґрунтується на порушенні відповідачем умов договору щодо своєчасного повідомлення про аварійну ситуацію на котельній, яка належить відповідачу, у телефонному режимі;
-таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 29.09.08 у справі №9/116, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 16.10.08 №15/42-4-1917, у якій просить згадане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує наступне:
-оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права; судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, та не доведені обставини, які мають значення для вирішення справи та які були враховані при винесенні рішення;
-при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не з’ясував безпосередньої причини пошкодження майна позивача та відношення сторін до цієї причини, без чого неможливо встановити особу, винну у нанесенні збитків та причинно-наслідкові зв’язки між причинною подією та фактом нанесення збитків. Також суд першої інстанції взагалі не прийнято до уваги ступінь виконання позивачем умов договору з відповідачем, на підставі якого заявлений позов, та вимог нормативно-правових документів, що регламентують його обов’язки;
-для забезпечення з’ясування всіх необхідних для повного та об’єктивного розгляду справи обставин, суд першої інстанції повинен був прослідити хронологію виникнення аварійної ситуації та реконструювати події, що відбулися на об’єктах позивача і відповідача в ніч з 31.12.07 на 01.01.08, з обов’язковим з’ясуванням ступеню виконання сторонами умов укладеного між ними договору, обов’язків, визначених нормативно. Важливе значення також має встановлення юридичної оцінки дій або бездіяльності сторін, що призвели до виникнення та розвитку аварійної ситуації;
-при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції надав оцінку лише діям відповідача, причому, оцінка проведена лише з позиції виконання умов договору, укладеного між сторонами у даній справі; оцінку нормативно-правових актів, що встановлюють та розмежовують обов’язки комунальних підприємств щодо запобігання, зупинення та ліквідацію наслідків аварійних ситуацій, проведено не в повному обсязі;
-при вирішенні справи суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінки ступеню виконання умов договору позивачем;
-позивачем не доказано факту утримання внутрішньобудинкових систем теплопостачання в належному стані. Той факт, що безпосередньою причиною витоку теплоносія з замкненої гідравлічної системи була аварійна ситуація, яка відбулася на об’єкті, який перебуває на балансі позивача, підтверджує невиконання ним умов договору, укладеного між сторонами у даній справі;
-позивач порушив вимоги деяких нормативно-правових актів системи законодавства України; аналіз порушених норм права дає підстави стверджувати про наявність вини саме позивача в пошкодженні його майна;
-в своїй діяльності позивач допустив численні порушення Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що не було враховано судом першої інстанції при визначенні обставин виникнення та розвитку аварійної ситуації; позивач в порушення вказаних Правил не надав суду доказів щодо належного виконання обов’язків його диспетчером –безперервного контролю за станом внутрішньобудинкових систем теплопостачання та своєчасного повідомлення про це аварійної служби;
-позивачем прямо порушені, або не надані докази належного виконання норм Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж;
-при визначенні розміру збитків суд першої інстанції керувався документами, що надав позивач –Локальні кошториси, Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва. Дані документи не підтверджують ані розміру, ані обґрунтованості витрат позивача, оскільки жоден документ не містить жодного підпису, печатки підрядної організації; документи, що передують складанню кошторисної документації, також не надані;
-при визначенні вартості будівництва позивачем не дотримано процедури, що встановлена Правилами визначення вартості проектно-пошукових робіт для будівництва, що здійснюється на території України;
-все вищезазначене свідчить про неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, які мають виключне значення для справи –балансову належність об’єкта, на якому відбулась первинна аварія; ступінь виконання своїх договірних та законних обов’язків позивачем; відсутність або наявність документів, які повинен мати позивач у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів законодавства України; ступень вини позивача у настанні та розвитку аварійної ситуації;
-судом першої інстанції також не було вирішене питання щодо обчислення термінів, у які відповідач повинен був повідомити позивача про зниження тиску в системі;
-господарський суд Луганської області не взяв до уваги такий аргумент відповідача, як неможливість санкціонувати злив теплоносія в житлових будинках без виявлення джерела аварії.
Позивач за запереченням №5198 від 11.11.08 на апеляційну скаргу відповідача, яке він подав до Луганського апеляційного господарського суду, заперечив проти доводів відповідача, викладених у його апеляційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Луганської області –без змін.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.11.08 було оголошено перерву до 18.11.08 о 12 годині 30 хвилин.
Після перерви повноважний та компетентний представник позивача у судове засідання, яке відбулося 18.11.08, не прибув, хоча усі сторони у даній справі були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної справи.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 23.10.08 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м. Луганськ, від 16.10.08 №15/42-4-1917 на рішення господарського суду Луганської області від 29.09.08 у справі №9/116 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Єжова С.С., суддя –Семендяєва І.В.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи представника відповідача у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як вбачається з матеріалів даної справи, сторони 23.10.07 уклали договір №18 про умови надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі за текстом - договір).
Умовами п. 9.1 договору сторони встановили строк його дії –до 01.11.08.
Згідно з п. 2.1 договору відповідач брав на себе зобов’язання з постачання теплової енергії і виробництву послуг з опалення та централізованого постачання гарячою водою споживачів, які мешкають в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Луганська (додаток №1), у відповідності з діючими нормами до мережі експлуатаційної відповідальності.
Згідно з п. 2.2 договору позивач зобов’язувався утримувати в належному технічному стані внутрішньобудинкові системи опалення і гарячого водопостачання, здійснюючи їх технічне обслуговування і ремонт, забезпечувати розподіл й регулювання подачі теплової енергії по даним системам від мереж експлуатаційної відповідальності, для надання послуги з опалення й централізованого гарячого водопостачання наймачам, власникам квартир.
Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що поставка теплової енергії для гарячого водопостачання у житловий фонд здійснюється протягом року, за умов справності внутрішньобудинкового інженерного обладнання з гарячого водопостачання.
Згідно з п. 4.1.2 договору відповідач зобов’язувався забезпечити відповідність якісних показників теплоносія, при справності внутрішньобудинкових систем тепловодоспоживання позивача та виконання їм п. 3.2 даного договору:
-за гарячим водопостачанням –санітарно-гігієнічним вимогам до температури нагріву води, яка подається в житловий фонд;
-за теплозабезпеченням (опаленню) –нормативної температури повітря в житлових приміщеннях домів, за умовами виконання їх утеплення споживачами (внутрішніх поверхонь віконних рам та дверних отворів у квартирах) та Виконавцем (позивачкм у справі) –виконання заходів по утриманню житлових будинків (підвалів, дахів, вхідних дверей, вікон, драбин, теплоізоляції трубопроводів).
За умовами п. 4.1.12 договору відповідач зобов’язувався направляти свого представника, у випадку виклику (телефонограмою) позивачем, для участі у складанні і підписанні акту-претензії споживача. У випадку неприбуття представника відповідача в зазначений строк або необґрунтованої відмови від складання або (та) підписання акту-претензії, акт вважається дійсним, якщо його підписали споживач і представник позивача.
Згідно з п. 4.3.1 договору позивач зобов’язувався утримувати в технічно справжньому стані внутрішньобудинкові системи гарячого водопостачання і центрального опалення.
Згідно з п. 4.3.2 договору позивач зобов’язувався забезпечити якість і обсяг теплоносія, що подається відповідачем, від точки експлуатаційної відповідальності до кожного опалюваного прибору і водорозбірного крану у відповідності з вимогами актів діючого законодавства України, нормативних документів, умов даного договору.
За умовами п. 4.3.6 договору позивач брав на себе обов’язок в опалюваний період своєчасно інформувати відповідача про виконані роботи з ремонту внутрішньобудинкових систем опалювання по окремим стоякам і житловим будинкам в цілому. Злиття та заповнення систем теплоносієм здійснювати тільки з дозволу відповідача.
Згідно з п. 4.3.7 договору у всіх випадках виявлення витіку теплоносія з внутрішньобудинкових систем теплопостачання позивач зобов’язувався негайно повідомляти в диспетчерську службу відповідача і терміново вживати заходів по усуненню пошкоджень на своїх системах. Включення внутрішньобудинкових систем після ремонту здійснювати тільки з дозволу відповідача.
Пунктом 4.3.14 договору (в тексті договору допущена описка, а саме: вказано, що це пункт 4.4.14) позивач зобов’язувався дотримувати якість теплоносія в зворотньому трубопроводі (жорсткість) після водоопалювальних установок гарячого водопостачання, розташованих у житлових будинках.
Згідно з п. 4.3.16 договору (в тексті договору допущена описка, а саме: помилково надруковано, що це пункт 4.4.16) позивач після проведення ремонтних робіт зобов’язувався здійснювати заповнення систем опалювання житлових будинків теплоносієм та їх включення на циркуляцію тільки за узгодженням з відповідачем.
Згідно з п. 6.1.3 договору відповідач не несе відповідальності за залиття приміщень на об’єктах, що обслуговуються позивачем, та інші аварійні ситуації на внутрішньобудинкових системах при невиконанні умов даного договору.
Відповідачем до матеріалів справи (т. 1, а.с. 82-83) наданий витяг з оперативного журналу, у якому 01.01.08 зафіксовано про те, що:
-о 02 годині 10 хвилин на котельній кв. Героїв Брестської кріпості м. Луганська відсутній тиск у трасі, витік траси (далі –котельна кв. ГБК);
-о 02 годині 50 хвилин аварійна бригада ЦАДС направлена на котельну кв. ГБК;
-0 04 годині 45 хвилин на котельній кв. ГБК зупинені котли, оскільки відсутній тиск у трасі на обратці (дорівнюється нулю), котельна на циркуляції, про що повідомлено позивача;
-о 06 годин 30 хвилин на кв. Димитрова, буд. 29, м. Луганська, знайдено порив, відключено перший та другий під’їзд будинку №29 кв. Димитрова м. Луганська, траса на заповненні, про що повідомлено позивача.
Позивачем до матеріалів справи (т. 1, а.с. 96) наданий витяг з журналу реєстрації заявок, у якому здійснено запис про те, що 01.01.08 о 06 годині 45 хвилин зателефонувала чергова відповідача Кузнецова, у будинку №29 кв. Димитрова відключено централізоване опалювання в результаті пориву.
Позивач 30.05.08 звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою №2273 від 28.05.08, у якій зазначив, що дана позовна заява „про відшкодування збитків”, але в її прохальній частині просить стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 159999 грн. 60 коп.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що в ніч з 31.12.07 на 01.01.08 о другій годині була припинена робота котельної, що розташована на кварталі Героїв Брестської кріпості м. Луганська, яка здійснює постачання теплоносія за вищевказаним договором на об’єкти позивача.
Внаслідок припинення роботи згаданої котельної, як вказує у позовній заяві №2273 від 28.05.08 позивач, та незлиття теплоносія з системи централізованого опалення при температурі –25 0С виникла аварійна ситуація та відбулося розморожування системи опалення будинків за адресами: м. Луганськ, кв. Героїв Брестської кріпості, будинки №№3, 4, 5, 7, 7”а”, 8-11, 13”а”, 16, 18, 19, 30; вул. Оборонна, буд. 10; вул. Курчатова, буд. 8.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов п. 4.1.3 договору, згідно якого відповідач зобов’язувався повідомляти позивача про проведення планових зупинок котельних, а також диспетчерську службу позивача про аварійні ситуації, пов’язаних з припиненням подачі теплоносія.
Як на нормативне обґрунтування заявлених вимог позивач первісно посилався на положення ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом позивач надав до матеріалів справи заяву б/н від 09.09.08 про уточнення позовних вимог, зазначивши у вступній частині „про відшкодування збитків”, у якій пояснює, що первісно у позові в обґрунтування позовних вимог він помилково послався на положення ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України та в нормативне обґрунтування позову посилається на положення п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, згідно якої, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки –відшкодування збитків, а також на положення ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
В прохальній частині згаданої заяви позивач вимоги в іншій редакції не виклав.
Проаналізувавши матеріали справи, приймаючи до уваги зазначення позивачем у вступній частині первісних та остаточних позовних вимог „про стягнення збитків”, посилання позивача на положення ст. 623 Цивільного кодексу України за остаточними вимогами судова колегія вважає, що фактично позивачем заявлені вимоги щодо стягнення збитків, пов’язаних, як стверджує позивач з неналежним виконанням умов договору, зокрема, п. 4.1.3 договору, а саме: неповідомленням з боку відповідача про припинення роботи котельної.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов'язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.
Господарським судом Луганської області під час розгляду даної справи не враховано, що згідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Як свідчать матеріали справи, аварійна ситуація виникла у зв’язку з поривом системи централізованого опалення за межами балансового розмежування, а саме: на об’єкті позивача, у житловому будинку №29 кв. Димитрова м. Луганська.
Позивачем не доведено, що відповідачем не здійснювалось надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води на вказані у позові об”єкти з вини останнього.
Позивачем не доведено, що відповідач порушив умови п.п 3.4; 4.1.2; 4.1.12 договору.
Позивачем не доведено факту виконання ним своїх обов’язків, які визначені умовами п.п 4.3.1, 4.3.2, 4.3.6, 4.3.7, 4.3.14, 4.3.16 договору.
Позивачем не доведено, що ним були вжиті всі необхідні заходи щодо злиття теплоносію з системи для недопущення її розморожування.
Позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків на суму, що оспорюється, з причин розморожування систем централізованого опалення та постачання гарячої води на його об’єкти, що вказані у позові, з причин розмороження цих систем на зазначених об’єктах.
З урахуванням викладеного, судовою колегією доводи позивача залишаються поза увагою.
За таких обставин, позов до задоволення не підлягає у повному обсязі.
Позивачем заявлено клопотання від 17.11.08 №5234 про відкладення розгляду справи у зв’язку, як вказано у клопотанні, з неможливістю його представника прибути у судове засідання, яке після оголошення перерви у судовому засіданні 11.11.08 призначено на 18.11.08 о 12 годині 30 хвилин.
Дане клопотання судовою колегією відхиляється з наступних підстав.
Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
З матеріалів справи вбачається, що при її розгляді судом першої інстанції від позивача приймали участь два його представника, а саме: Сапронова В.Є., повноваження якої підтверджуються дорученням №2599 від 17.06.08 (т.1, а.с. 61) та Єжова Н.М., повноваження якої підтверджуються дорученням №1256 від 15.04.08 (т.1, а.с 101).
Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
У згаданому клопотанні не конкретизовано яка саме особа мається на увазі (одна з вищевказаних чи інша), не обґрунтовано чим викликана неможливість прийняття участі представника позивача у розгляді справи в судовому засіданні 18.11.08 і якого саме, а також відсутні дані про неможливість прийняття участі у розгляді справи в судовому засіданні 18.11.08 безпосередньо керівником позивача, або іншою особою з числа робітників позивача.
Під час розгляду даної справи місцевим господарським судом відбулося сім судових засідань.
В апеляційній інстанції справа розглядалась 11.11.08 та на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 18.11.08 о 12 годині 30 хвилин з витребуванням на підставі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України додаткових доказів (позивачу –надати документальне підтвердження причин аварії, докази фіксації обсягів заподіяних збитків, докази виклику представника відповідача для фіксації причин аварії), що позивач залишив без виконання без обґрунтування поважності ненадання витребуваних документів.
В ухвалі про порушення апеляційного провадження від 23.10.08 сторонам роз’яснювалось, що нез’явлення поважних та компетентних представників сторін у судове засідання Луганського апеляційного господарського суду не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та перегляду рішення господарського суду Луганської області по суті.
На підставі викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції судовою колегією скасовується з прийняттям нового рішення про відмову у позові.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 1600 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. за позовом, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 800 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги покладаються на позивача –Комунальне підприємство „Стандарт - Луганськ”, м. Луганськ.
У судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м. Луганськ, від 16.10.08 №15/42-4-1917 на рішення господарського суду Луганської області від 29.09.08 у справі №9/116 задовольнити.
2.Рішення господарського суду Луганської області від 29.09.08 у справі №9/116 скасувати.
3.Прийняти нове рішення.
4.У задоволенні позову відмовити.
5.Стягнути з Комунального підприємства „Стандарт - Луганськ”, кв. Героїв Брестської кріпості, буд. 31 „а”, м. Луганськ, 91031, ідентифікаційний код №35399667, на користь Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, вул. Куракіна, буд. 23 „а”, м. Луганськ, 91055 (вул. К. Маркса, буд. 54, м. Луганськ, 91055), ідентифікаційний код №24047779, витрати по сплаті державного мита у розмірі 800 грн. 00 коп. за апеляційною скаргою.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя С.С. Єжова
Суддя І.В. Семендяєва