Справа № 2-2915/11

Провадження № 22ц/782/3340/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року, жовтня місяця, 21-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі: головуючого судді Яресько А.В., суддів: Борисова Є.А., Маляренко І.Б., при секретарі: Веселові С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 липня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного комерційного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановила:

У червні 2011 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 10704,45 грн., судові витрати у розмірі 107,04 грн., судовий збір та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19081 гривню. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 липня 2013 року позовну заяву було задоволено частково, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 11605,95 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у сумі 116,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Відповідач не погодився із винесеним рішенням суду та надав на нього апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на припущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та наявні у них докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних питань.

Так, відповідно до правил ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи по суті судом першої інстанції не було допущено таких з порушень норм матеріального чи процесуального права, що давали б підстави для скасування чи зміни рішення. Так, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до укладеного договору від 13.08.2006 року ОСОБА_1 було отримано кредит у розмірі 1206,70 грн. зі сплатою за користування кредитом 12 % на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.08.2007 року, однак він, як позичальник, не виконав в повній мірі свої договірні зобов'язання, не сплачував своєчасно відсотки та заборгованість по кредиту згідно графіку його повернення. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що згідно умов укладеного між сторонами кредитного договору, він складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, оскільки при укладенні 13.08.2006 року кредитно-заставного договору між позивачем та відповідачем, відповідач надав на це згоду. Позивач звернувся до суду у межах строків позовної давності, що була встановлена за домовленістю сторін у кредитно-заставному договорі.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже до них суд дійшов із належним дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Відповідно до правил ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Між тим, згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України. Відповідно до ст. 625 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити процент. Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемний. Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, яка свідчить, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. З огляду на наведене суд вважає, що укладений між сторонами кредитний договір відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, так як його зміст не суперечить положенням Цивільного кодексу України, а також іншим актам цивільного законодавства, сторони право чину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину були вільними і відповідали їх внутрішній волі, договір було укладено у формі, встановленої законом, правочин був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлено договором, тому підстав для того, щоб не брати до уваги вищенаведені Умови надання споживчого кредиту, немає. У заяві (а.с. 7 на звороті) відповідач погодився із тим, що ці Умови складають із заявою договір про надання банківських послуг. Визначення розміру заборгованості по процентам за користування кредитом та нарахування штрафних санкцій, застосування терміну позовної давнини відповідає умовам укладеного між сторонами договору, до позову було додано розрахунок заборгованості (а.с. 6), що не є спростованим - до апеляції не додано розрахунків чи спростувань доказів, що надані позивачем, відповідач не заявляв вимог щодо визнання спірного договору недійсним у повному обсязі чи його частині, зокрема частині Умов, а отже вони зберігають свою юридичну силу, не є скасованими ні сторонами, ні іншим судовим рішенням. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються не на припущеннях, а на наданих позивачем письмових доказах, що не були спростовані у ході судового розгляду ні у суді першої інстанції, ні у апеляційному суді. Немає підстав вважати що апелянт не погоджувався із п. Умов, адже він у підписаній ним заяві погодився із усіма Умовами, тобто і з зазначеним пунктом. Посилання у апеляції на неврахування судом положень законодавства про захист прав споживачів чи певного рішення Конституційного суду України на увагу теж не заслуговують, адже судом було вірно визначено зміст та сутність правовідносин, що виникли між сторонами, правильно застосовано норми матеріального права, що регламентують ці відносини. Апелянт не заперечує факту укладення ним договору, змісту домовленості за договором, факту неналежного виконання ним його умов, не спростовує наданих позивачем розрахунків. А отже є підстави вважати, що між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору: його мети, суми і строку кредиту; умов і порядку його видачі та погашення; видів забезпечення зобов'язань позичальника; розміру відсоткових ставок; порядку плати за кредит; порядку зміни та припинення дії договору; відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Кредитний договір був укладеним у письмовій формі, немає підстав вважати що сторони кредитного договору не мали на момент його укладання необхідного обсягу цивільної дієздатності, немає підстав вважати що волевиявлення сторін не було вільним чи не відповідало їхній внутрішній волі. Не заслуговують на увагу і доводи апеляції про пропуск строку на звернення до суду - адже між сторонами було визначено збільшений розмір цього строку у п. 6.6. зазначених Умов (а.с. 9 на звороті)

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, а отже передбачених законом підстав для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314-315 ЦПК України судова колегія,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту його проголошення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: ________________ Судді: ________________________