ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

07 грудня 2006 р.

№ 11/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Козир Т.П.,

 

суддів:

Кота О.В.,

 

Владимиренко С.В.

 

розглянув касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

 

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2006 р.

 

та рішення

господарського суду Донецької області від 19.07.2006 р.

 

у справі

№11/16

 

за позовом

Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління

 

до	Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

 

третя особа:

Маріупольська міська рада

 

про	стягнення орендної плати у сумі 5027,96 грн.

 

за зустрічним позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

 

до	Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління

 

третя особа

Маріупольська міська рада

 

про	стягнення збитків у сумі 43 466,33  грн.,

за участю представників:

-          позивача: не з'явились,

-          відповідача: ОСОБА_2, діючий за довіреністюНОМЕР_1.,

-          третьої особи: не з'явились;

 

ВСТАНОВИВ:

 

У січні 2006 року позивач -Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління звернувся до господарського суду з позовом до відповідача -  Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про розірвання договору оренди транспортного засобу від 22.09.2000р., укладеного між Маріупольським трамвайно-тролейбусним управлінням та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, та стягнення  заборгованості з орендної плати у сумі 5027,96грн.

13.03.2006р. Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1подано зустрічний позов до Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління про стягнення збитків у сумі 78248,66грн.

В судовому засіданні 19.07.2006р. СПД ОСОБА_1просить стягнути з Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління збитки на суму 43466,33грн., що складаються з витрат на ремонт автобусу, проведеного СПД ОСОБА_1за період з 29.05.2000р. по 22.09.2000р. у сумі 34782,33грн. та витрат, пов'язаних з підготовкою автобусу до конкурсу, за листопад-грудень 2004р. в сумі 8684грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.07.2006р. у справі №11/16 (суддя Чернота Л.Ф.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2006р. (колегія суддів у складі головуючого Стойки О.В., суддів Дзюби О.М., Шевкової Т.А.) позовні вимоги Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення  орендної плати в сумі 5027,96грн. -задоволено.

Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління орендну плату в сумі 5027,96грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59грн.

У задоволенні зустрічного позову Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління про стягнення збитків в сумі 43 466,33грн. -відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління, суд першої інстанції визнав доведеність вимог позивача про неналежне виконання відповідачем умов договору щодо внесення орендної плати за період з вересня 2001р. по грудень 2004р. в сумі 5027,96грн.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог мотивовано недоведеністю матеріалами справи віднесення здійснених витрат СПД ОСОБА_1саме на ремонт автобусу, переданого за договором оренди внаслідок порушення Маріупольським трамвайно-тролейбусним управлінням умов договору оренди від 22.09.2000р., недоведеністю причинно-слідчого зв'язку між витратами Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на ремонт автобусу та бездіяльністю Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління щодо зменшення розміру орендної плати, недоведеністю наявності вини останнього у здійсненні СПД ОСОБА_1витрат на ремонт автобусу, пропущенням СПД ОСОБА_1строку позовної давності у три роки відповідно до ст.257 ЦК України щодо витрат на ремонт автобусу проведеного СПД ОСОБА_1за період з 29.05.2000р. по 22.09.2000р. у сумі 34782,33грн., а також недоведеністю вини Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління в кінцевих результатах конкурсу, що свідчило про відсутність підстав для стягнення витрат, пов'язаних з підготовкою автобусу до конкурсу, за період листопад-грудень 2004р. в сумі 8684грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.10.2006р. у справі №11/16 виправлено описку в абз.2 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 19.07.2006р. у справі №11/16 щодо стягнення з СПД ОСОБА_1 на користь Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 59грн. замість 118грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням господарського суду Донецької області та постановою Донецького апеляційного господарського суду, СПД ОСОБА_1звернувся з касаційною скаргою, вважаючи, що при прийнятті рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому зазначені судові акти в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог слід скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.

Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління заперечує відносно доводів скаржника з підстав, викладених у запереченні на касаційну скаргу, та просить залишити прийняті судом першої інстанції рішення та судом апеляційної інстанції постанову без змін, а касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 без задоволення.

Згідно зі статтею 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу з доданими до неї документами, заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника, колегія суддів Вищого господарського суду України встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22.09.2000р. між Маріупольським трамвайно-тролейбусним управлінням-орендодавцем та СПД ОСОБА_1 - орендарем був укладений договір оренди транспортного засобу, згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду автобус марки Лаз 52523, держномер НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3, № двигуна НОМЕР_4, 1995р. випуску, балансовою вартістю 26773,78грн. станом на 01.07.2000р.

Передача в оренду оформлюється актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору з обов`язковим відображенням в ньому технічного стану автобусу та його комплектності (п. 1.2 Договору).

Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в розмірі 2000грн., з врахуванням ПДВ в місяць. Орендну плату з 01.09.1998р. вносити щодекадно у касу тролейбусного депо. Розмір орендної плати може бути змінений з врахуванням інфляції та індексації (п. 2.12 Договору).

Згідно п.3.5 договору орендар має право зменшувати розмір орендної плати на період проведення капітального ремонту двигуна та коробки передач (до 14 днів), паливного насосу (до 5 днів). Розмір орендної плати за період ремонту визначається орендодавцем та складає __грн. в день. Факт проведення ремонту або то повинен бути підтверджений відповідними документами.

В свою чергу, відповідно до розділу 4 договору орендодавець зобов`язаний: передати орендарю автомобіль у технічно справному стані та належно укомплектованим та зменшувати розмір орендної плати у випадках, обумовлених в п. 3.5 даного договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що даний договір укладений на строк до 22.09.2005р.

Угодою про внесення змін до договору оренди транспортного засобу внесено зміни до п. 1.1 Договору від 22.09.2000р., а саме: „Орендодавець передає, а орендар приймає в оренду автобус марки Лаз 52523 держномер НОМЕР_5.

01.10.2000р. внесені зміни та доповнення до розділу 2, п. 3.5, доповнено розділ 3 п. 3.6 та розділ 7 п. 7.5 Договору оренди транспортного засобу від 22.09.2000р.

Так, зокрема п. 3.5 викладено у наступній редакції: "Зменшувати розмір орендної плати на період проведення капітального ремонту двигуна та коробки передач (до 14 календарних днів); паливного насосу (до 5 календарних днів); мостів та щеплення (до 2 календарних днів); ТО-2 (до 2 календарних днів); заміни двигуна (до 10 календарних днів); капітального ремонту кузову (до 10 календарних днів).

Розмір корегування орендної плати здійснюється за формулою: затверджена орендна плата на місяць  ділиться на кількість календарних днів у звітному місяці (28-31). Наприклад: 2000:30*5=333,33грн. Факт проведення ремонту (обслуговування) повинен бути підтверджений відповідними документами”.

Розділ 3 доповнено п. 3.6 наступного змісту: "Зменшувати розмір орендної плати орендарю у випадку залучення його виконкомом міськради до участі без оплати у загальноміських заходах, виходячи з фактично виконаної транспортної роботи та затвердженої орендодавцем вартості одного кілометра пробігу та одної години Факт виконання роботи повинен бути затверджений відповідними документами (лист виконкому міськради, шляховий лист та розрахунком витрат)”.

Договір від 22.09.2000р. підписано обома сторонами без розбіжностей.

Згідно акту приймання-передачі НОМЕР_6. Маріупольське ТТУ передало приватному підприємцю ОСОБА_1 автобус марки Лаз52523, але без опалювання салону, без АКБ марки, без АГУ, який підписаний Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1

Судовими інстанціями встановлено, що підставою для виникнення даного спору є заборгованість Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 по орендній платі за період з вересня 2001р. по грудень 2004р. в сумі 5027,96грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР, ст. ст. 5, 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Задовольняючи вимоги позивача по первісному позову, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, виходили з доведеності ним факту невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів в порядку, строки та розмірі, встановленому умовами договору.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками вважаються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести в судовому засіданні ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суди виходили з того, що позивач по зустрічному позову при розгляді справи не надав належних доказів на підтвердження своїх доводів про наявність і розмір зазнаних збитків та наявності вини Маріупольського ТТУ в їх настанні.

Дані висновки суду відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам ст. 1166 ЦК України, якою запроваджено умови цивільно-правової відповідальності: вини особи, що заподіяла шкоду та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Отже, однією з необхідних умов цивільно-правової відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою порушника і збитками потерпілої сторони.

Встановивши відсутність причинно-наслідкового зв'язку між витратами Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на ремонт автобусу та бездіяльністю Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління щодо зменшення розміру орендної плати, суд першої інстанції виклав у своєму рішенні належні висновки про те, що СПД ОСОБА_1 не довів суду, що проведені ним витрати є наслідком порушення Маріупольським трамвайно-тролейбусним управлінням умов зазначеного Договору, оскільки як вбачається зі змісту Договору на момент його укладення сторонами зафіксований відповідний робочий  технічний стан автомобілю, а також  умовами Договору передбачений обов'язок відповідача за свій рахунок проводити поточний та капітальний ремонт автобусу, не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з діями відповідача і тому суд не вбачав підстав до покладення на останнього цивільно-правової відповідальності.

З наведеними висновками правильно погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в апеляційному провадженні, та підставно залишив рішення місцевого суду без змін.

Твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду щодо наслідків протиправних дій відповідача ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, не відповідають встановленим судами обставинам і тому їх належить залишити поза увагою. З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій були повно та всебічно з'ясовані всі обставини справи в їх сукупності, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

 

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ п.1, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.07.2006р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2006р. у справі №11/16 залишити без змін.

 

Головуючий

Т. Козир

 

Судді:

О. Кот

 

С. Владимиренко