ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" листопада 2008 р. Справа № 19/2462
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іоннікової І.А.
суддів: Веденяпіна О.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Якобчук Ю.Г. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Заболотний А.М. (довіреність від 20.05.2008р.),
від відповідача: Клімик С.І. (довіреність №977 від 15.11.2007р.),
від третьої особи: Демчук Л.Г. (довіреність №01-11-910 від
11.07.2006р.),
розглянувши апеляційну скаргу виробничого підприємства "Будівельник", м.Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "01" серпня 2008 р. у справі № 19/2462 (суддя Розізнана І.В.)
за позовом виробничого підприємства "Будівельник" (м.Хмельницький)
до Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс" (м.Хмельницький),
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору - Хмельницька міська рада (м. Хмельницький)
про стягнення майна
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.08.2008р. у справі №19/2462 в позові виробничого підприємства "Будівельник" (м.Хмельницький) до Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс" (м.Хмельницький), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Хмельницька міська рада (м. Хмельницький) про стягнення майна, відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, виробниче підприємство "Будівельник" звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:
- судом першої інстанції неправомірно відмовлено в позові на підставі пропущення строку позовної давності;
- як зазначає скаржник, суд необгрунтовано послався на відсутність ст.ст.16,1212 ЦК України такого способу захисту цивільних прав як стягнення майна, оскільки, на думку скаржника, зазначений у ст.16 ЦК України перелік способів захисту не є вичерпним, а тому суд може застосовувати інші способи захисту прав;
- неправомірним є висновок суду, що позивачем не доведено факту, що він є власником майна, яке перебуває у володінні відповідача, разом з тим, судом не витребувано доказів, які б підтверджували правомірність права власності відповідача на спірне майно.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, просить його скасувати.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу та її представник в засіданні суду заперечили проти апеляційної скарги, вважають оскаржуваний судовий акт законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, просять рішення господарського суду Хмельницької області від 01.08.2008р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Олешинської сільської ради №9 від 17.12.1997 року виробничому підприємству „Будівельник" було надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,68га для виробничих потреб, про що був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХМ №000351 від 30.05.2000 року.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.03.2003р. у справі №5/517-Н рішення 8 сесії Олешинської сільської ради №9 від 17.12.1997 року, яким затверджено матеріали інвентаризації і закріплено за малим підприємством "Будівельник" земельну ділянку площею 0,68га, визнано недійсним. Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.
03.04.2003р. на адресу МП "Будівельник" КАТП-222-801 було направлено пропозицію про звільнення земельної ділянки або укладення договору її оренди.
З 19.07.2005р. по 20.09.2006р. контрольно-ревізійним відділом у м.Хмельницькому та Хмельницькому районі проводилась ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності ХКП "Спецкомунтранс" за 2005р. - І півріччя 2006р.
В процесі ревізії на вимогу ревізорів згідно наказу відповідача №164 від 19.07.2006р. із змінами, внесеними наказом №199-б від 08.09.2006 року, на підприємстві проведена вибіркова інвентаризація товарно-матеріальних цінностей та запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, основних засобів на складі, повна інвентаризація на полігоні ТПВ та у матеріально-відповідальних робіт підприємства. При проведенні інвентаризації на полігоні твердих побутових відходів інвентаризаційною комісією прийнято рішення про взяття на баланс підприємства майна, яке перебуває на території полігону, а саме: бетонні, бувші у використанні заборні плити розміром 2,5х3м в кількості 89 шт. на суму 16972,30 грн., 41 шт. бетонних блоків на суму 1476,00 грн. та шлагбауми в кількості 2 шт. на суму 200грн. (протокол засідання інвентаризаційної комісії від 12.09.2006 року).
Виробниче підприємство "Будівельник" звернулось до суду з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення з Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс" майна, набутого без достатньої правової підстави, а саме: залізобетонних заборних плит в кількості 100 штук загальною вартістю - 29600грн. та фундаментних залізобетонних блоків стрічкового типу "ФС-4" в кількості 119 штук загальною вартістю - 13175,72грн.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ХМ №000351 від 30.05.2000р., який виданий на підставі рішення Олешинської сільської ради №9 від 17.12.1997 року, виробничому підприємству „Будівельник" було надано в користування земельну ділянку загальною площею 0,68га для виробничих потреб. У зв'язку із здійсненням господарської діяльності, позивач в кінці 2000 року звів огорожу по периметру вказаної земельної ділянки, шляхом встановлення залізобетонних плит в кількості 100 штук на фундаментних залізобетонних блоках стрічкового типу „ФС-4" в кількості 119 штук, загальною вартістю 42775,69грн. Факт придбання вказаних будівельних матеріалів підтверджується накладними б/н від 01.11.2000р. та від 15.12.2000р. В подальшому рішення Олешинської сільської ради №9 від 17.12.1997 року було визнано недійсним. 12.09.2006 року відповідачем був складений акт інвентаризації, на підставі якого були оприбутковані вказані будівельні матеріали.
На підтвердження своїх вимог позивач надав суду документи, зокрема, накладні від 01.11.2000р. та від 15.12.2000р., акт приймання виконаних робіт за травень 2001р. та локальний кошторис, які, на його думку, є належними доказами, що підтверджують право власності ВП "Будівельник" на спірне майно.
Однак, такі твердження позивача є помилковими з огляду на таке.
Відповідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, будь-які докази, які підтверджують право власності позивача на спірне майно ні суду першої, ні апеляційної інстанції надані не були.
Так, накладні від 01.11.2000р. та від 15.12.2000р., на які посилається позивач, свідчать лише про те, що він отримав будівельні матеріали, наділені родовими ознаками, однак, доказів того, що матеріали саме у кількості - 100шт. залізобетонних плит та 119шт. залізобетонних блоків були використані для благоустрою спірної території позивачем не надано.
З наданого суду акту приймання виконаних робіт на будівництво промбази ВП "Будівельник" за травень 2001р. вбачається, що він складений позивачем в односторонньому порядку і не містить інформації щодо місця проведення робіт.
Локальний кошторис також не може прийматись судом до уваги, оскільки в ньому відображені інші роботи.
Згідно ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Колегія суддів прийшла до висновку про те, що надані позивачем акт приймання виконаних робіт та накладні від 01.11.2000р. та від 15.12.2000р. не встановлюють права власності позивача на спірне майно. Крім того, накладні не є правовстановлюючим документом.
Слід зазначити, що з доказів, наданих відповідачем вбачається, що ним оприбутковано на баланс підприємства як зовнішній благоустрій огорожу із залізобетонних плит розміром 2,5х3м в кількості 89шт. на суму 16972,30грн., 41шт. бетонних блоків на суму 1476,00грн., разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 100шт. залізобетонних плит і 119шт. залізобетонних блоків, однак доказів на підтвердження своїх вимог щодо стягнення саме такої кількості матеріалів позивачем також не було надано.
Колегія суддів вважає, що позивач не довів суду, що він є власником спірного майна, оскільки не надав належних доказів на підтвердження права власності, а тому його позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Стосовно доводів позовної заяви щодо зведення огорожі по периметру земельної ділянки шляхом встановлення залізобетонних заборних плит, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення 2 сесії Хмельницької обласної ради №11 від 28.10.1994р. "Про погодження межі м.Хмельницького", затвердженого постановою Верховної Ради України №12/95 від 19.01.1995р., в межу м.Хмельницького введено землі Олешинської сільської ради в розмірі 105га, з яких по акту передачі від 23.01.1997р. до Хмельницької міської ради передано 49га земель, до яких входить і земельна ділянка площею 0,68га.
Відповідно до ст.24 Закону України "Про планування і забудову територій", фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. У разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову.
Однак, як пояснила представник Хмельницької міської ради в засіданні апеляційного господарського суду, питання щодо встановлення плит на земельній ділянці площею 0,68га з власником не погоджувалось, дозвіл виробничому підприємству "Будівельник" на зведення огорожі земельної ділянки не надавався.
Апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки позивачем не доведено факту, що він є власником майна, яке перебуває у володінні відповідача, а також не надано доказів про те, що ним встановлювались плити і в якій кількості на земельній ділянці площею 0,68га, місцевий господарський суд правомірно відмовив в позові.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності та задовольнив заяву відповідача та третьої особи про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Тобто, дефініція "позовна давність" безпосередньо пов'язана із формою захисту порушених прав, проте в даній ситуації права позивача не можуть вважатись порушеними, оскільки позивач не довів, що саме він є власником спірного майна.
Також слід зауважити, що відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом стягнення майна не передбачений ні ст.1212 ЦК України, ні ст.16 ЦК України.
Проте, погодитись з наведеним мотивом відмови у позові не можна, оскільки відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Обраний позивачем спосіб захисту своїх цивільних прав і інтересів шляхом стягнення майна не суперечить ст.16 ЦК України, а неправильне формулювання позивачем предмету спору (згідно з заявою про уточнення позовних вимог про стягнення майна на підставі ст.1212 ЦК України) не є підставою для відмови в задоволенні позову, а тому посилання місцевого господарського суду на недотримання позивачем форми захисту, як на причину відмови у позові не можна визнати обґрунтованим.
Проаналізувавши викладені вище обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не грунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому рішення господарського суду Хмельницької області від 01.08.2008р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу виробничого підприємства "Будівельник" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 01 серпня 2008 року у справі №19/2462 залишити без змін, а апеляційну скаргу виробничого підприємства "Будівельник", м.Хмельницький - без задоволення.
2. Справу №19/2462 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Іоннікова І. А.
судді:
Веденяпін О.А.
Черпак Ю.К.
Віддрук. 5прим.
1 - до справи
2,3- сторонам
4- третій особі
5 - в наряд