ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" листопада 2008 р. Справа № 3/406
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Осипенко Д.І. - представника за довіреністю №270 від 06.05.2008р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Лукойл - Одеський нафтопереробнийзавод", м.Одеса
на рішення господарського суду Житомирської області
від "04" липня 2008 р. у справі № 3/406 (суддя Машевська О.П.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лукойл - Одеський нафтопереробнийзавод", м.Одеса
до Відкритого акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування", м.Коростень Житомирської області
про стягнення 32538 грн. штрафу та 3120,08 грн. відсотків за користуваннячужими грошовими коштами
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.07.2008р. у справі №3/406 позов Відкритого акціонерного товариства "Лукойл - Одеський нафтопереробний завод", м.Одеса до Відкритого акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування", м.Коростень Житомирської області про стягнення 32538 грн. штрафу та 3120,08 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 32538,00грн. штрафу, 1227,96грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 337,65грн. державного мита, 111,73грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У стягненні 1892,12 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовлено.
Вважаючи, що господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, а його висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуваний судовий акт в частині стягнення із ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування" процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1227,96грн. та задовольнити вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3120,08грн. (а.с. 51 - 55).
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:
- твердження місцевого господарського суду, що позивач та відповідач ніби-то не визначили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у випадку прийняття покупцем товару, поставленого з прострочкою, не відповідає дійсності, оскільки пунктом 7.5 договору №07/35 сторони погодили такий розмір процентів;
- господарський суд при винесенні рішення щодо розміру процентів за користування чужими грошовими коштами неправильно застосував ст. 1048 ЦК України, нормами якої, зокрема, передбачено, що якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ, однак договором №07/35 такий розмір передбачено;
- судом першої інстанції не була правильно застосована ст.536 ЦК України, оскільки суд розрахував проценти самостійно, не зважаючи на те, що сторони п.7.5 договору №07/35 погодили розмір таких процентів.
У відзиві на апеляційну скаргу №41/121 від 04.09.2008р. відповідач зазначає, що суд першої інстанції об'єктивно, всебічно та у повному обсязі розглянув і оцінив матеріали, обставини справи та надані докази і виніс правильне рішення, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення. Відповідач не визнає нарахування сум штрафних санкцій, тому що згідно п.7.5 договору №07/35 від 13.02.2007р., проценти у розмірі 20% річних від суми перерахованого авансу, ВАТ "Хіммаш" зобов'язався сплатити у випадку, коли позивач відмовився б від приймання товару і розірвав би вищевказаний договір. Так як сторони у договорі не визначили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у випадку прийняття покупцем товару, поставленого з прострочкою, застосуванню підлягає законодавчо встановлений їх розмір, визначений ст.1048 ЦК України (а.с.64- 65).
У відзиві на апеляційну скаргу №41/121 від 04.09.2008р. відповідач просить апеляційний господарський суд розглядати справу без участі його представника.
У судове засідання відповідач свого повноважного представника не направив.
Зважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, а також, враховуючи положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, судова колегія вважає, що нез'явлення в судове засідання представників сторін та неподання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду оскарженого судового акта за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.02.2007р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір №07/35 на поставку нової продукції (далі – договір), у відповідності до п.1.1 якого, відповідач (постачальник) зобов’язався поставити (передати у власність) позивачу (покупцю) продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті та кількості, зазначених у специфікаціях до даного договору, що є його невід’ємною частиною, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар у порядку передбаченому даним договором (а.с. 10 – 13).
Строки та умови поставки, а також ціна та мета придбання товару визначається сторонами у додатковій угоді до договору (п.2.1. договору).
У відповідності до п.3.1 договору, загальна сума договору складається із сум , зазначених у додаткових угодах до договору.
Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що оплата проводиться покупцем наступним чином:
- на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди до договору покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника аванс у розмірі 25% від суми, зазначеної у додатковій угоді до договору (п.п. 3.2.1 договору);
- на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника залишкову суму за поставлений товар і прийнятий покупцем згідно видаткової накладної (п.п. 3.2.2 договору).
Додатковою угодою №1 до договору від 13.02.2007р. сторони визначили, що загальна вартість товару, що поставляється по договору, складає 650760,00грн., в тому числі ПДВ - 108460,00грн.; строк поставки товару – 60 календарних днів з моменту перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальника авансу у розмірі визначеному п.3.2.1 договору (а.с. 14-15).
Додатковою угодою №2 до договору від 24.04.2007р. сторони змінили строк поставки товару на 90 календарних днів з моменту перерахування покупцем на розрахунковий рахунок постачальника авансу у розмірі, визначеному п. 3.2.1 договору (а.с. 16).
На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 162690,00грн. як передоплату за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням №288 від 22.02.2007р. (а.с. 17).
У відповідності до товарно – транспортної накладної серії 02АБВ №894036/130 від 27 06.2007р., відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 650760,00грн. (а.с. 18).
Претензією №8-07/3748 від 07.08.2007р. позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати в строк до 14.08.2007р. 32538,00грн. штрафу на розрахунковий рахунок ВАТ "Лукойл - Одеський нафтопереробний завод», мотивуючи це тим, що відповідач порушив строки поставки товару, а тому повинен, згідно п.7.4 договору сплатити штраф у розмірі 5% вартості непоставленого (недопоставленого) товару (а.с. 19 - 20).
Відповідач вимоги претензії №8-07/3748 від 07.08.2007р. не виконав.
За вказаних обставин, ВАТ "Лукойл - Одеський нафтопереробний завод» звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою №8-09/2035 від 25.04.2008р. про стягнення з ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування" за непоставку товару у строк, передбачений договором, суми штрафу у розмірі 32538,00грн. та суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3120,08грн. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на положення п.п. 7.4, 7.5 договору, якими передбачено підстави та порядок стягнення штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами (а.с. 2 – 4).
З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:
Згідно ч.1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ч.1,6 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі - продажу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач виконав свої зобов'язання перед позивачем щодо поставки товару вартістю 650760,00грн. із порушенням, встановленого п.1 додаткової угоди №2 до договору від 24.04.2007р., строку поставки.
Так, додатковою угодою №2 до договору від 24.04.2007р. сторони змінили строк поставки товару - 90 календарних днів, з моменту перерахування покупцем на розрахунковий рахунок постачальника авансу у розмірі, визначеному п. 3.2.1 договору (а.с. 16).
Позивач здійснив перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 162690,00грн., як передоплату за поставлений товар, 22.02.2007р., отже строк поставки товару спливає 23.05.2008р. (а.с. 17)
Згідно ж товарно - транспортної накладної №894036/130, відповідач поставив товар на суму 650760грн. 27.06.2008р., тобто з порушенням строку передбаченого додатковою угодою №2 до договору від 24.04.2007р. (а.с.18).
Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 7.4 договору сторони передбачили, що у випадку непоставки або несвоєчасної поставки товару у строки, зазначені у п.2.1 договору , постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% вартості непоставленого (недопоставленого) товару.
Таким чином, вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 32538,00грн. (650760,00грн. х 5%) підлягають задоволенню.
Що ж стосується вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 3120,08грн., то колегія суддів відмічає наступне:
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Пунктом 7.5 договору сторони передбачили, що у випадку прострочки поставки товару більше як на 30 календарних днів, покупець має право відмовитися від прийняття товару та розірвати договір (додаткову угоду), повідомивши про це постачальника у письмовій формі. У такому випадку постачальник зобов'язаний повернути покупцю предоплату на протязі 5 - ти банківських днів з моменту отримання повідомлення про розірвання договору (додаткової угоди) і у цей же термін оплатити покупцю штраф, згідно п.7.4 договору, а також оплатити покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 20% річних від суми перерахованого авансу з моменту отримання авансу і по дату його повернення покупцю.
Слід відмітити, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що позивач відмовився від прийняття товару та скористався правом розірвати договір, адже саме дані обставини, згідно п.7.5 договору, у сукупності з наявним фактом прострочення поставки товару більше як на 30 календарних днів мають своїм наслідком виникнення у відповідача зобов'язання щодо сплати покупцю процентів за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 20% річних від суми перерахованого авансу.
Згідно ч.3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати; договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У відповідності до п. 7.5 договору, сторони за обопільною згодою обмежили підстави виникнення у відповідача зобов'язання щодо сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, а у позивача, відповідно, - право вимагати сплати таких процентів.
Згідно змісту договору, сторони не передбачили інший розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, крім визначеного п.7.5 договору, які боржник зобов'язаний сплатити.
Системний аналіз наведених норм права, змісту договору та обставин справи свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3120,08грн. процентів за користування чужими грошовими коштами у порядку, передбаченому п.7.5 договору.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Суд першої інстанції при вирішенні спору помилково застосував положення ст.ст. 1048, 1054 - 1056 ЦК України, які регулюють відносини, що виникають з договору позики та кредитного договору, але не застосовуються до відносин, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору поставки.
Таким чином, рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.2008р. підлягає скасуванню в частині стягнення 1227 грн. 96 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.
У відповідності до вищевикладеного, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Лукойл - Одеський нафтопереробний завод" задоволенню не підлягає.
Приписами статті 49 ГПК України передбачено, що у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Лукойл - Одеський нафтопереробний завод" (м.Одеса ) відмовити.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 04 липня 2008р. у справі №3/406 скасувати в частині стягнення 1227 грн. 96 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.
3. В решті рішення залишити без змін.
4. Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" ( 11500 Житомирська область, м.Коростень, вул. Б.Хмельницького,18, ідентифікаційний код 00217697) на користь Відкритого акціонерного товариства "Лукойл - Одеський нафтопереробний завод" (65041 м.Одеса, суворовський район, Шкодова гора, 1/1, ідентифікаційний код 00152282) 32538 грн. штрафу, 325,38 грн. витрат по сплаті державного мита та 107 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити".
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.
6. Справу №3/406 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.