ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

21 листопада 2006 р.

№ 14/142

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу адвокатського об’єднання “Адвокатська агенція “Реноме”, м. Київ,

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2006

зі справи № 14/142

за позовом адвокатського об’єднання “Адвокатська агенція “Реноме” (далі – Об’єднання)

до Донецької обласної організації Партії промисловців і підприємців України (далі –Обласна організація), м. Донецьк,

про стягнення 499 394,88 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Власюка В.А., Овчиннікової В.В.,  

відповідача – не з’явився,  

ВСТАНОВИВ:

Об’єднання звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Обласної організації заборгованості за договором на проведення рекламної кампанії від 01.08.2005 № 3/05 у сумі 499 394,88 грн.

Рішенням названого суду від 13.06.2006 (суддя Арсірій Р.О.) позов задоволено. Прийняте судом рішення мотивовано невиконанням відповідачем договірних зобов’язань.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2006 (колегія суддів у складі: Діброва Г.І. –головуючий суддя, судді Дзюба О.М., Стойка О.В.) рішення місцевого суду зі справи скасовано та в позові відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано неукладеністю договору на проведення рекламної кампанії від 01.08.2005 № 3/05 та відсутністю належних доказів фактичного надання послуг за цим договором.  

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Об’єднання просить постанову апеляційного суду скасувати через неправильне застосування ним норм процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обласна організація подала заперечення на касаційну  скаргу, в яких зазначила про безпідставність її доводів та просила постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим господарським судом встановлено, що:

- 01.08.2005 товариством з обмеженою відповідальністю “Рекламне агентство “Бенефіт” (далі –Рекламіст) та Обласною організацією укладено договір № 3/05 (далі - Договір) на проведення рекламної кампанії на загальну суму 738 789,75 грн.;

- відповідно до пункту 3.2 Договору вартість роботи Рекламіста Обласна організація оплачує на підставі виписаних рахунків шляхом перерахування 100 % передоплати на розрахунковий рахунок Рекламіста;

- Рекламістом передбачені умовами Договору роботи виконано на суму 499 394,88 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі рекламних послуг від 31.08.2005 № 7, від 30.09.2005 № 10, від 30.09.2005 № 11, від 31.10.2005 № 17, від 31.10.2005 № 18 та від 30.11.2005 № 21 (а.с. 10-15);

- згідно з актом звірки взаєморозрахунків від 02.03.2006 № 3/05 заборгованість Обласної організації перед Рекламістом за Договором становить 499 394,88 грн.;  

- 03.04.2006 Об’єднанням і Рекламістом укладено договір № У-01/04-4, відповідно до умов якого позивач придбав у Рекламіста боргові зобов’язання відповідача за Договором у сумі 499 394,88 грн.;

- про укладання зазначеного договору від 03.04.2006 № У-01/04-4 належним чином повідомлено Обласну організацію;

- Обласною організацією зобов’язання за Договором не виконано ні перед Рекламістом, ані перед Об’єднанням;

- перед судом відповідач факт наявності заборгованості та її розмір не заперечував і підтвердив підписання актів виконаних робіт без зауважень, а невиконання зобов’язань за Договором пояснив відсутністю необхідного фінансування Обласної організації.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- 14.12.2005 Рекламіст і Обласна організація уклали додаткову угоду до Договору, якою виключили з Договору пункт 7.1, яким було встановлено заборону на передачу третім особам прав і обов’язків сторонами за цим Договором;

- відповідно до пункту 1.1 Договору Обласна організація доручає, а Рекламіст зобов’язується виконати рекламну роботу відповідно до завдання (додаток № 1), яке є невід’ємною частиною цього Договору;

- докази щодо наявності узгодженого сторонами згаданого додатку  до Договору (завдання на рекламну роботу) відсутні, що свідчить про невизначення сторонами предмету Договору;

- у матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо наявності рахунків на сплату робіт Рекламіста відповідно до пункту 3.2 Договору;

- при підписанні актів виконаних робіт головою Обласної організації були перевищені службові повноваження, що підтверджується актом службового розслідування від 22.07.2006 (а.с. 108).

Причиною даного спору є питання щодо наявності правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, ґрунтуючись на встановленому ним факті неукладеності Договору. При цьому він послався на відсутність з боку позивача завдання на рекламну роботу (додаток № 1 до Договору) і рахунків на сплату робіт за Договором, яких немає в матеріалах справи.

Зазначені докази, дійсно, в матеріалах справи відсутні. Водночас й твердження скаржника про безпідставну відмову апеляційного суду в прийнятті додаткових доказів (завдання на рекламну роботу та рахунків на сплату робіт) спростовується фактичним змістом матеріалів справи, які не містять ні клопотань Об’єднання про залучення необхідних доказів, ані відмови апеляційного суду позивачеві з цього приводу.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України      

                

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2006 зі справи № 14/142 залишити без змін, а касаційну скаргу адвокатського об’єднання “Адвокатська агенція “Реноме” –без задоволення.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов