ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 р. | № 5/40-Б-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І., –головуючого, |
Панової І.Ю., |
Яценко О.В. |
розглянувши касаційну скаргу | Фермерського господарства “Істок” |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду від 28 вересня 2006 року |
у справі господарського суду | № 5/40-Б-06 Херсонської області |
за заявою | Скадовської міжрайонної державної податкової інспекції |
до | Фермерського господарства “Істок” |
про | банкрутство, |
за участю представників сторін:
Скадовської МДПІ –не з’явились;
ФГ “Істок” –не з’явились;
встановив:
У лютому 2006 року кредитор –Скадовська МДПІ звернулася до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство Селянського (фермерського) господарства “Істок”.
Вказував, що заборгованість ФГ по податках становить 239 068,92 грн., ця заборгованість є узгодженим податковим боргом, оскільки з боку скаржника податкові повідомлення-рішення податкової інспекції не оскаржувались; борг підтверджується довідками про суми податкового боргу станом на 06.08.2005 та –6.02.2006, виписками із карток особового рахунку платника податків, розрахунками боржника, актом перевірки від 11.04.2005 р.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 03 березня 2006р. за заявою кредитора порушено провадження у справі про банкрутство ФГ “Істок”.
Постановою господарського суду Херсонської області від 06 червня 2006 року (суддя Ситюк В.Г.) визнано вимоги Скадовської МДПІ до СФГ “Істок” в сумі 239 068,92 грн., з яких 168 925,78 грн. – недоїмка, решта –70 143,14 грн. –штрафні санкції.
Визнано селянське (фермерське) господарство “Істок” банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Герасименко О.В.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28 вересня 2006 року (колегія суддів у складі: Кричмаржевський В.А. –головуючий, Мірошниченко М.В., Хуторной В.М.) постанова господарського суду Херсонської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що наявність у боржника боргу перед податковими органами підтверджена відповідними документальними доказами, доводи про невизнання податкового боргу до уваги не були прийняті, оскільки податкові повідомлення-рішення, які надсилались на адресу боржника, в установленому порядку не оскаржувались.
Не погоджуючись з судовими рішення у справі СФГ “Істок” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій їх скасувати та припинити провадження у справі про банкрутство Селянського (фермерського) господарства “Істок”. В обґрунтування посилається на неправильне застосування судами ст. 50 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Заслухавши доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального і процесуального права, Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ст. 50 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом за таких умов: вимоги кредитора до боржника є грошовими і сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати; вимоги кредитора є безспірними; - вимоги кредитора не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Під терміном "безспірні вимоги кредиторів" у цьому Законі розуміються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий статті 1).
Відповідно до ст.7 п.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Як вбачається із заяви кредитора, розмір безспірних вимог становить: податкова заборгованість –239 068,92 грн., з них недоїмка –168 925,78 грн., пеня –і штрафні санкції –70 143,14 грн.
Судами встановлено, що зазначена заборгованість підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями, довідками суми податкового боргу станом на 06.08.2005 р. та 06.02.2006 р., витягами з карток особового рахунку платника податків, розрахунками боржника по фіксованому сільськогосподарському податку, актом перевірки від 11.04.2005 р., податковими повідомленнями-рішеннями від 11.04.2005 р.
Відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” п.1.10 податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Згідно із п.6.2.1 вищезазначеного закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до пункту п.6.2.2 податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Пунктом 5.21 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Отже, податкова вимога, яка не оскаржена в установленому законом порядку є документом, який підвереджує визнання боржником вимог кредитора, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Направлення податкових вимог з дотриманням Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є свідченням про вжиття заходів до отримання заборгованості по обов’язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що через підприємство поштового зв’язку у березні та травні 2004 р. на адресу боржника надсилались податкові вимоги, що підтверджено належно засвідченими копіями квитанцій про відправку рекомендованих листів з повідомленнями про їх одержання представником боржника (а.с. 45 –47).
Крім того, 07.11.2005 р. кредитором прийнято рішення № 14/24 про стягнення коштів та продаж активів платника податків –боржника в рахунок погашення його податкового боргу, яке залишилося невиконаним у зв’язку з відсутністю майна (а.с. 48).
Оскільки податкові повідомлення-рішення боржником в установленому порядку не оскаржувались, а тому відповідно до ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” такі податкові повідомлення-рішення вважається узгодженими.
Таким чином, твердження скаржника про відсутність підстав для порушення справи про банкрутство, оскільки заборгованість, яка визнана судами, не існує, а будь-які документи на безспірне списання коштів на його адресу не надходили, на увагу не заслуговують та спростовуються матеріалами справи.
Крім того, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає обов’язкове звернення податкового органу з позовом про стягнення заборгованості з боржника як передумову порушення справи про банкрутство.
Посилання скаржника на порушення судом ст. 50 Закону України про банкрутство, оскільки період сільськогосподарських робіт, передбачений даною статтею, на закінчився, є безпідставним, оскільки заява ДПІ про порушення справи про банкрутство боржника подана 27.02.2006 р., тобто після закінчення визначеного Законом періоду сільськогосподарських робіт 2005 року.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фермерського господарства “Істок” Державного залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28 вересня 2006 року у справі № 5/40-Б-06 залишити без змін.
Головуючий М.І. Хандурін
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко