Справа №10360                                                         Головуючий у 1 інстанції Кузьміна О.Є.

Категорія 23                                                                Доповідач Лук'янова С.В.

УХВАЛА Іменем України

17 листопада  2006 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зубової Л.М. судців Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.

при секретарі Андрусішиній М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк" про відшкодування збитків.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про стягнення з відповідача 1928 грн. 62 коп. -збитки, спричинені їй працівниками відповідача, через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 8 лютого 2006 року з неї на користь відповідача по справі стягнуто: 6484 грн. -сума нібито недоплаченого кредиту, 1596 грн. 99 коп. - відсотки по кредиту, 331 грн. 63 коп. - пеня за несвоєчасні платежі, а всього 8490 грн. 99 коп. Вона не повинна була з 2 березня 2005 року сплачувати відсотки та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, оскільки працівниками банку їй була видані довідки від 2 березня 2005 року про виконання нею її зобов'язання перед банком. Згідно ст.. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоди, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Тому з відповідача підлягає стягненню 1928 грн. 62 коп. (1596 грн. 99 коп. + 331 грн. 63 коп.), оскільки ця сума її заборгованості перед банком виникли з вини робітників банку (а.с.103-110).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції; позивачка в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2006 року відмовлено у задоволенні вказаного позову. Цим рішення встановлено, що     4  січня  2003   року між  сторонами  був  укладений  договір  про  відкриття та обслуговування картрахунку. Згідно додатковій угоді банк надав позивачці кредит в сумі 5045 доларів США на термін до 4 січня 2006 року зі сплатою 17% річних за користування кредитом; позивачка була зобов'язана до 25 числа кожного місяця сплачувати банку відсотки за користування кредитом і частку суми заборгованості по кредиту. В забезпечення своєчасного погашення кредиту позивачка надала банку у заставу автомобіль ГАЗ 32213 держномер НОМЕР_1. Ці факти встановлені рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 8 лютого 2006 року; цим же рішенням встановлено, що банк повністю виконав перед позивачкою зобов'язання шляхом надання кредитних коштів, а позивачка після 21 грудня 2004 року повністю припинила погашення заборгованості, у зв'язку з чим вказаним рішенням суду від 8 лютого 2006 року з позивачки на користь банку було стягнуто: заборгованість по кредиту 6484 грн., по процентах - 1596 грн. 45 коп., по пені - 331 грн. 63 коп., повернення держмита - 78 грн., а всього 8490 грн. 99 коп. за рахунок заставлено автомобіля. Рішенням від 8 лютого 2006 року також було встановлено, що 2 березня 2005 року дійсно на ім"я приватного нотаріуса (а.с. 8) банком була видана довідка про повне погашення позивачкою заборгованості, яку підписав начальник відділу кредитування через те, що за час його відсутності змінився рахунок позивачки, він оглянув лише старий рахунок, де не було заборгованості, і сам підписав довідку, минаючи голову банку. При цьому судом було встановлено, що дійсно переведення сальдо з рахунку позивачки на новий рахунок було зроблено меморіальним ордером від 17 січня 2005 року в автоматичному режимі. Тому суд дійшов висновку, що сама по собі видача працівником банку довідки про повне погашення позивачкою заборгованості по кредитному договору не мала для неї ніяких негативних наслідків і не спричинила їй ніяких збитків, які вона просить стягнути з відповідача в сумі 8490 грн. 99 коп., стягнутої з неї на користь відповідача рішенням суду від 8 лютого 2006 року (а.с.99-100).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для задоволення вказаного позову.

Матеріали справи підтверджують, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 8 лютого 2006 року (а.с.28-29), залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2006 року (а.с.30-31), з позивачки на користь відповідача стягнуто: заборгованість по кредиту - 6484 грн., відсотки річних за користування кредитом - 1596 грн. 45 коп., пеня - 331 грн. 63 коп., держмито - 78 грн., а всього 8490 грн. 99 коп.

Позивачка звернулася до відповідача з позовом про стягнення на її користь 8490 грн. 99 коп., оскільки вважає, що відсутня її вина у заборгованості перед відповідачем, яка стягнута на користь останнього рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 8 лютого 2006 року (а.с.4-7).

Згідно ч.З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки обставини, з приводу яких виник теперішній спір, встановлені рішенням суду від 8 лютого 2006 року, яке набрало законної сили. Відповідно вимогам ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає  рішення без змін,

якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Та обставина, що позов заявлено на підставі ст.. 1172 ЦК України, а до участі у розгляді справи не був залучений у якості третьої особи робітник відповідача, який видавав позивачці довідку про відсутність заборгованості по кредиту, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки рішенням суду першої інстанції не порушені права і обов'язки вказаного робітника відповідача. Згідно ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .