ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р. | № 5/292-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Сумське
обласне підприємство “Сумиоблагротехсервіс”
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2006р.
у справі №5/292-06
за позовом Відкритого акціонерного товариства НАК “Украгролізинг” в особі
Сумської філії
до Відкритого акціонерного товариства “Сумське обласне підприємство
“Сумиоблагротехсервіс”
про стягнення 115 072,17 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Шевляков С.В. (довіреність №16/88-0 від 27.09.06),
від відповідача: Фурзенко І.В. (довіреність від 20.06.06),
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство НАК “Украгролізинг” в особі Сумської філії звернулося до Відкритого акціонерного товариства “Сумське обласне підприємство “Сумиоблагротехсервіс” і просило суд стягнути з останнього 104 838,25 грн. боргу, 2153,60 грн. 3% річних, та 8080,32 грн. інфляційних втрат.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем мирової угоди, укладеної сторонами на стадії виконання рішення господарського суду Сумської області від 31.10.2002р. у справі №4039-3/172. Вказана мирова угода затверджена ухвалою господарського суду Сумської області від 14.07.2005р.
Відповідно до зазначеної мирової угоди, затвердженої ухвалою суду, заборгованість у розмірі 3 212 503,75 грн. сплачується відповідачем шляхом передання майна, а заборгованість у розмірі 131 538,25 грн. сплачується у безготівковій формі до 01.10.2005р. Свої зобов’язання в частині передачі майна відповідач виконав у повному обсязі, а в частині сплати грошових коштів виконав частково, сплативши лише 26 700,0 грн., що підтверджується платіжним доручення №989 від 24.02.2006р.
Таким чином, борг відповідача складає 104 838,25 грн. Прострочення боргу у розмірі 131 538,25 грн. становить з 01.10.2005р. по 23.02.2006р. 145 днів, а прострочення боргу у розмірі 104 838,25 грн. становить з 24.02.2006р. по 03.05.2006р. –68 днів.
Заперечуючи заявлений позов, відповідач посилається на те, що 31.10.2002р. господарським судом Сумської області було ухвалено рішення у справі №4039-3/172, згідно якого з відповідача на користь позивача стягнуто 3 342 224,0 грн. та судові витрати у сумі 1818,0 грн. за кредитом, залученим під гарантії Уряду по Постанові Кабінету Міністрів України №102 від 31.01.1997р. у відповідності з кредитною угодою №11/10-144 від 06.05.1997р. Під час виконання зазначеного рішення між сторонами було укладено мирову угоду, відповідно до якої відповідач визнав заборгованість перед позивачем у сумі 3 344 042,0 грн., яка погашається відповідачем шляхом передачі майна на суму 3 212 503,75 грн., а решта боргу у сумі 131 538,25 грн. сплачується у безготівковій формі до 01.10.2005р.
З метою погашення заборгованості по іноземному кредиту відповідач у 2004 році сплатив 128 000,0 грн., проте під час укладення між сторонами мирової угоди від 14.07.2005р. часткове погашення заборгованості у сумі 128 000,0 грн. помилково враховано не було.
Відповідач також зазначає, що у 2006 році для погашення заборгованості по мировій угоді на користь позивача по платіжних дорученнях №989 від 24.02.2006р. та №20 від 22.03.2006р. було сплачено 28 124,0 грн., у зв’язку з чим відповідач вважає, що грошові кошти у сумі 131 538,25 грн. сплачені ним у повному обсязі.
Рішенням господарського суду Сумської області від 07.07.2006р. (суддя Гудим В.Д.) у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що у 2004 році в рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом за іноземним кредитом, залученим під державну гарантію відповідачем було перераховано коштів на загальну суму 128 025,60 грн., що підтверджується листом НАК “Украгролізинг” №09/965 від 09.06.2004р. платіжними дорученнями, видатковими позабалансовими ордерами та листом Державного казначейства України №2.5-04/255-2285 від 14.03.2006р., а у 2006 році відповідачем було сплачено 28 124,0 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що поданими матеріалами не підтверджується факт заборгованості відповідача перед позивачем.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2006р. (головуючий, суддя Пушай В.І., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову: присуджено до стягнення з відповідача 104 838,25 грн. боргу, 8080,32 грн. інфляційних втрат, 2153,60 грн. 3% річних та судові витрати.
Вказана постанова мотивована тим, що рішенням господарського суду Сумської області від 31.10.2002р., яке набрало законної сили, та ухвалою цього ж суду від 14.07.2005р. у справі №4039-3/172, якою затверджено мирову угоду між сторонами про виконання вказаного рішення суду, встановлена та затверджена заборгованість ВАТ “Сумиоблагротехсервіс” (відповідача у справі) перед ВАТ НАК “Украгролізинг”, м.Київ в особі Сумської філії НАК “Украгролізинг”, м.Суми (позивача у справі) у розмірі 3344042,0 грн. Цей факт, в силу ст.35 ГПК України, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, факт заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 3 344 042,0 грн., який встановлений при розгляді іншої справи №4039-3/172, не повинен був доводитись місцевим господарським судом при розгляді даної справи і місцевий господарський суд повинен був встановити та перевірити виконання сторонами зобов’язань, які виникли в силу укладеної мирової угоди від 14.07.2005р., затвердженої судом.
Ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що майно у кількості та сумі, передбачених мировою угодою –3 212 503,75 грн., передано відповідачем позивачу. Заборгованість у розмірі 131 538,35 грн. сплачена відповідачем частково на суму 26 700,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №989 від 24.02.2006р. Борг у розмірі 104 838,25 грн. до сплати прострочено, не сплачено і будь-яких доказів щодо оплати боргу за затвердженою мировою угодою відповідачем не надано. У зв’язку з чим, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 104838,25 грн. з урахуванням інфляційних втрат у сумі 8080,32 грн. та 3% річних у сумі 2153,60 грн. обґрунтовані та підлягають стягненню з відповідача.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржувану постанову залишити в силі, а касаційну скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з’ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов’язку.
Так, рішенням господарського суду Сумської області від 31.10.2002р. у справі №40239-3/172 за позовом НАК “Украгролізинг” до ВАТ “Сумиоблагротехсервіс” про стягнення 13 733 938,88 грн. присуджено до стягнення з відповідача борг у сумі 3 342 224,0 грн., відстрочивши виконання рішення на 6 місяців, та судові витрати у сумі 1818,0 грн. Провадження у справі на суму 10 391 713,89 грн. припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України у зв’язку з відмовою від позову в цій частині.
На стадії виконання вказаного рішення між сторонами укладено мирову угоду від 14.07.2005р., якою передбачено, що на стадії виконання рішення сторони домовились про добровільне погашення заборгованості майном та грошовими коштами: відповідач зобов’язався сплатити протягом строку до 01.10.2005р. грошові кошти у розмірі 131 538,25 грн. та передати майно на суму 3 212 503,75 грн. у вигляді комбайнів.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.07.2005р. затверджено вказану мирову угоду на умовах, викладених в ній, та ухвалено закінчити виконавче провадження по виконанню наказу №4039-3/172 від 11.11.2002р. господарського суду Сумської області.
Неналежне виконання відповідачем мирової угоди в частині перерахування до 01.10.2005р. грошових коштів, стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Дво –чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов’язків.
Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин так і водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.
Отже, укладена та затверджена господарським судом Сумської області мирова угода відповідає вищезазначеним положенням, а тому є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.
У даній мировій угоді сторони погодились (домовились) як про предмет угоди (зобов’язання відповідача передати позивачу комбайни на суму 3 212 503,75 грн. згідно договору №1/05 від 14.07.2005р., та перерахувати грошові кошти у розмірі 131 538,25 грн.), так і щодо строків їх перерахування до 01.10.2005.
Тобто, сторонами досягнуто згоди щодо вирішення спору іншим шляхом, застосовуючи ті заходи, які були зазначені у тексті мирової угоди, а саме передання позивачу майна та перерахування до 01.10.2005р. грошових коштів, тому з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов’язання за одними правовідносинами та виникають зобов’язання, що випливають за мировою угодою.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тому, у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо виконання умов мирової угоди, позивач у порядку позовного провадження звернувся до господарського суду з позовною заявою про примусове виконання мирової угоди.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не надав суду доказів виконання мирової угоди в частині перерахування 104 838,25 грн.
Посилання відповідача, яким він обґрунтовував свої заперечення на позов та обґрунтовує касаційну скаргу, на сплату ним у 2004 році 128 000,0 грн., які помилково не були враховані у мировій угоді, колегія суддів відхиляє, погоджуючись при цьому з доводами апеляційної інстанції про те, що зазначені обставини не були встановлені ухвалою господарського суду Сумської області від 14.07.2005р., якою затверджено мирову угоду.
Натомість у вказаній ухвалі суду, яка набрала законної сили, встановлені та затверджені заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 3 344 042,0 грн., порядок та строки оплати якої, визначено мировою угодою.
Доказів про внесення змін до затвердженої мирової угоди у встановленому законодавством порядку відповідачем не надано. Поряд з тим, матеріали справи свідчать про те, що після затвердження мирової угоди відповідач продовжував її виконувати і частково виконав.
Доводи скаржника про те, що під час затвердження мирової угоди господарським судом Сумської області не перевірявся факт наявності у відповідача боргу перед позивачем за рішенням суду від 31.10.2002р. у справі №4039-3/172 станом на день підписання мирової угоди, як і не перевірялися судом повноваження представників сторін на підписання цієї угоди, колегія суддів відхиляє, оскільки вони виходять за межі даного позовного провадження. Ухвала суду про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення, ухваленого в іншій справі №4039-3/172, набрала законної сили і не може оцінюватися на предмет її законності в даному позовному провадженні. Навпаки, факти, встановлені цією ухвалою, мають приюдиційність для даної справи з огляду на положення ч.2 ст.35 ГПК України.
Стосовно доводів скаржника про те, що судом апеляційної інстанції присуджено до стягнення 140 838,25 грн., замість 104 838,25 грн., які були предметом розгляду у даній справі, то колегія суддів зазначає, що допущена судом апеляційної інстанції описка в резолютивній частині постанови, не є підставою для її скасування, а є підставою для її виправлення в порядку, передбаченому ст.89 ГПК України.
Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції ч.2 ст.35 ГПК України щодо неврахування фактів, встановлених рішенням господарського суду Сумської області від 14.03.2006р. та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2006р. в іншій справі №13/408-05, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки факти, встановлені вказаними судовими актами не мають приюдиції для даної справи з огляду на те, що сторонами у справі №13/408-05 були інші юридичні особи.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови немає.
З урахуванням всіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Сумське обласне підприємство “Сумиоблагротехсервіс” залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2006р. у справі №5/292-06 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій