ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 р. | № 22/435 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Плюшка І.А.
Суддів: Гоголь Т.Г., Ходаківської І.П.
Розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Дочірнього підприємства “Полтаванафтогазгеологія” Національної акціонерної компанії “Надра України”
на рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2006 року
у справі №22/435
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-сервісна компанія “ЕСКО-Північ”
до Дочірнього підприємства “Полтаванафтогазгеологія” Національної акціонерної компанії “Надра України”
про стягнення 17 350 504, 66 грн.
За участю представників:
- позивача – Бобровський Костянтин Юрійович
- відповідача – не з’явилися
Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.09.2006 року у справі №22/435 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-сервісна компанія “ЕСКО-Північ” до Дочірнього підприємства “Полтаванафтогазгеологія” Національної акціонерної компанії “Надра України” про стягнення 17350504,66 грн. збитків за невиконання умов договору підряду від 9.08.2002 року задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Дочірнє підприємство “Полтаванафтогазгеологія” Національної акціонерної компанії “Надра України” (далі Скаржник) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на відповідне рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2006 року у справі №22/435 з вимогами про скасування зазначеного судового рішення та просить прийняти у справі нове рішення, яким в задоволенні вимог ТОВ “Енерго-сервісна компанія “ЕСКО - Північ” відмовити.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої інстанцій та правильності застосування останнім норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Приймаючи оскаржуване судове рішення господарський суд Полтавської області виходив з того, що між ДП НАК “Надра України” “Полтаванафтогазгеологія” що є правонаступником всіх прав та обов’язків Державного геологічного підприємства “Полтаванафтогазгеологія” та ТОВ “Енерго-сервісна компанія “ЕСКО -Північ” 26.04.2000 року було укладено договір №01 про інвестиційну та виробничу діяльність на території України, без створення юридичної особи, по геологічному вивченню (розробці), з дослідно-промислової експлуатації та з подальшою промисловою розробкою Карайкозівського родовища вуглеводнів.
На виконання зазначеного договору між тими ж сторонами було укладено договір №10-2-2/ПР-154 від 9.08.2002 року на виконання підрядних робіт по капітальному ремонту свердловини №2 Карайкозівського родовища. Розташованого на території Краснокутського району Харківської області, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов’язувався виконати підрядні роботи. що передбачені договором у відповідності з програмами робіт, плану робіт. графіку виконання робіт в межах кошторисної (договірної) вартості в термін до 26.01.2003 року, а після цього терміну проводити роботи по виклику припливу нафти і проведення дослідження свердловини. Однак, як встановлено судом першої інстанції, підрядник покладених на нього спірним договором обов’язків в повному обсязі у встановлені строки не виконав, в односторонньому порядку відмовився закінчувати роботи, провів демонтаж бурового станка та обладнання, в наслідок чого свердловина №2 Каракозівського родовища не була вчасно введена в дослідно-промислову розробку, чим було завдано збитків замовнику –позивачу по справі, зокрема упущену вигоду останнього.
Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, відповідно до ст. 526 ЦК України (який відповідно до п. 4 Перехідних положень застосовується до відносин що продовжували існувати після набрання чинності останнім), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Обґрунтовуючи оскаржуване судове рішення господарський суд першої інстанції також вставив, що в результаті односторонньої відмови скаржника від проведення робіт за договором підряду від 9.08.2002 року, в рамках дії виданої нової ліцензії на користування надрами, позивач вимушений був звернутися до іншого підприємства щодо продовження капітального ремонту свердловини №2, зокрема –ДП “НАК “Надра України” “Чернігівнафтогазгеологія” уклавши відповідно договір №1-02/2004-84 від 18.10.2004 року, відповідно до якого аварійно-відновлювані роботи та виклик припливу нафти по свердловини №2 були завершені до 17.12.2004 року. Таким чином, господарський суд першої інстанції при обрахуванні розміру упущеної вигоди виходив з того, що оскільки право на геологічну розробку та видобування нафти у позивача виникло з 03.07.2004 року, а фактично використання родовища було розпочато 17.12.2004 року, то строком обрахування упущеної вигоди є строк з 03.07.2004 року по 16.12.2004 року.
З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, колегія суддів касаційної інстанції, відхиляє доводи скаржника, які викладені в касаційній скарзі відносно того, що оскільки позивач був стороною договору про спільну діяльність і виступав від імені спільної діяльності, то упущеної вигоди зазнала саме спільна діяльність, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Однак, обставинами справи встановлено, що скаржник відмовився від виконання зобов’язань в межах виконання діючого спеціального дозволу на використання та розробку спірного родовища корисних копалин. В межах нового отриманого дозволу від 03.07.2004 року позивач уклав окремий договір за №1-02/2004 –84 від 18.10.2004 року на виконання підрядних робіт. Відповідно до ст. 11 Закону України “Про нафту і газ” спеціальний дозвіл (ліцензія) –це документ, що видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення надр і засвідчує право юридичної особи, якій цей документ виданий, на користування нафтогазоносними надрами протягом часу, у межах ділянки надр, на умовах передбачених в цьому документі. Таким чином, право позивача на використання та промислову розробку спірного родовища корисних копалин, на думку колегії суддів касаційної інстанції не обмежено участю в спільній діяльності. Напроти, колегія суддів приходить також до висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог та правильністю застосування судом першої інстанції норм матеріального права зокрема, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 621 ЦК України, у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.
Колегія суддів касаційної інстанції виходить також з того, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди позивача, господарський суд першої інстанції правильно виходив з того, що згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків. Відповідно до ч. 3 ст. 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Враховуючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно неправильності обрахування розміру упущеної вигоди з огляду на посилання позивача на наказ НГВУ “Охтирканафтогаз” №82 від 04.02.2005 року, оскільки, дослідження відповідних обставин призведе до порушення судом касаційної інстанції імперативних приписів ст. 1117 ГПК України стосовно меж касаційного перегляду. При цьому, колегія суддів виходить також з того, що фактичне введення в експлуатацію спірної свердловини залежить від терміну виконання та здачі підрядних робіт.
Інші доводи скаржника викладені в касаційній скарзі до уваги колегії суддів не беруться, оскільки дослідження останніх призведе до порушення меж касаційного перегляду судових рішень встановлених ст. 1117 ГПК України.
Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Полтаванафтогазгеологія” національної акціонерної компанії “Надра України” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2006 року у справі №22/435 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: Т. Гоголь
І. Ходаківська