ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 р. | № 18/4-3411/1 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. –головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Укрінтерпостача" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2006 року у справі № 18/4-3411/1 Господарського суду Миколаївської області за позовом Приватного підприємства "Укрінтерпостача", Миколаївська область, до Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" в особі філії Вознесенського району, м. Вознесенськ, Миколаївська область, про зобов'язання утриматись від порушення умов договору в частині неправомірного припинення електропостачання,
за участю представників сторін:
позивача:–не з'явився;
відповідача:–не з'явився,
в с т а н о в и в:
У червні 2006 року позивач –ПП "Укрінтерпостача" –пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ВАТ ЕК "Миколавобленерго" в особі філії Вознесенського району про зобов'язання утриматись від порушення умов договору в частині неправомірного припинення електропостачання.
Вказував, що 03.03.2004р. між ним та відповідачем було укладено договір № 50/595 про постачання електричної енергії і про технічне забезпечення електропостачання споживача, згідно умов якого відповідач зобов'язався забезпечити постачання електричної енергії, технічну можливість передачі електричної енергії, а позивач –своєчасно здійснювати оплату за надані відповідачем послуги.
Зазначав, що 21.06.2006р. від відповідача надійшло повідомлення про припинення постачання електричної енергії з 26.06.2006р., через порушення позивачем умов договору в частині оплати за отримані послуги.
Посилаючись на відсутність заборгованості перед відповідачем по постачанню електричної енергії згідно договору, позивач просив заборонити відповідачу припиняти постачання електричної енергії на об'єкти позивача.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04 липня 2006 року (суддя Дубова Т.М.) у прийнятті заяви відмовлено.
Ухвала мотивована не підвідомчістю господарським судам спору про зобов'язання відповідача утриматись від порушення умов договору в частині неправомірного припинення електропостачання.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2006 року (колегія суддів у складі: Колоколова С.І. –головуючий, Разюк Г.П., Петрова М.С.) ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для здійснення провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 1 ГПК України, до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Із заявлених позивачем вимог не вбачається його порушеного права при укладанні, зміні, розірванні чи виконанні умов договору, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що на момент звернення позивача до суду, його право чи охоронюваний законом інтерес не порушено та не оспорюється, а тому правильно відмовили позивачу у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.
Посилання скаржника на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Укрінтерпостача" залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2006 року у справі № 18/4-3411/1 залишити без змін.
Головуючий Л.П. Невдашенко
Судді М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська