ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

13 грудня 2006 р.

№ 8/95

                     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. –головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк",  на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2006 року у справі № 8/95 Господарського суду Чернігівської області, за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чернігівське Хімволокно", м. Чернігів, до Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк", м. Чернігів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Ірбіс", м. Чернігів, про  визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,  

за участю представників сторін:

позивача:–Шестак О.В. (дов. від 30.12.2005р. № 6759-0107);

відповідача:–Корабельнікова І.В. (дов. від 09.11.2005р. № 767829);

в с т а н о в и в:

У квітні 2006 року позивач –ВАТ "Чернігівське Хімволокно" пред'явив у господарському суді позов до відповідача – ВАТ "Банк "Демарк", про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказував, що 18.12.2002р. приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис № 5096 на простому векселі  № 853534568323, виданому 26.06.2002р. на суму 200 000грн. Емітентом вказаного векселя був ВАТ "Чернігівське Хімволокно –Амтел", правонаступником якого він є, векселеодержувач –ТОВ ЮФ "Дартлі", векселедержателем на момент вчинення виконавчого напису – відповідач.

Посилаючись на те, що простий вексель № 853534568323 від 26.06.2002р. на суму 200 000грн. визнано недійсним в судовому порядку, позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса № 5096, вчинений на простому векселі № 853534568323 від 26.06.2002р. на суму 200 000грн. від 18.12.2002р.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13 червня 2006 року (суддя Оленич Т.Г.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса від 18.12.2002р. про стягнення з позивача на користь відповідача боргу в сумі 200 000грн., вчинений на простому векселі № 853534568323 від 26.06.2002р. за реєстровим номером 5096. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що видачу векселя № 853534568323 від 26.06.2002р. рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 8/45 визнано недійсною, а тому відсутні підстави вимагати стягнення грошових коштів по виконавчому напису нотаріуса.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2006 року (колегія суддів у складі: Капацин Н.В. –головуючий, Данилової Т.Б., Розваляєвої Т.С.) рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.06.2002р. ВАТ "Чернігівське Хімволокно-Амтел", правонаступником якого є позивач, емітовано простий вексель № 853534568323 номінальною вартістю 200 000грн. на користь ТОВ "Ірбіс". На підставі вчиненого індосаменту власником векселя став відповідач, який опротестував вказаний вексель в неоплаті і за виконавчим написом нотаріуса від 18.12.2002р. пред'явив вексель до оплати позивачу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.03.06р. у справі № 8/45 за позовом ВАТ "Чернігівське Хімволокно" до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Ірбіс" про визнання недійсною видачу векселів та визнання недійсним договору міни, визнано недійсною видачу позивачем векселя № 853534568323 виданого 26.02.2002р. номінальною вартістю 200 000грн. та зобов'язано "Виробничо-комерційну фірму "Ірбіс" повернути позивачеві оригінал простого векселя № 853534568323.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, зважаючи на те, що Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.06р. у справі № 8/45 є чинним, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вказане рішення має приюдиційне значення щодо встановлення фактів при розгляді даної справи.

Згідно ч. 3 ст. 207 ГК України, визнання в судовому порядку господарського зобов'язання недійсним, тягне за собою припинення виконання такого зобов'язання.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки оспорюваний виконавчий напис нотаріуса від 18.12.2002р. вчинений на документі, зобов'язання за яким визнано недійсним, то у відповідача відсутні підстави вимагати стягнення грошових коштів на його підставі, а тому правильно задовільнили позовні вимоги та визнали вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Твердження скаржника про те, що він є добросовісним векселедержателем простого векселя   № 853534568323 не знайшли свого підтвердження при розгляді справи та спростовуються наявними в справі матеріалами.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята  постанова відповідає  нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2006 року у справі № 8/95 залишити без змін.  

Головуючий                                                            Л.П. Невдашенко

Судді                                                                                М.В. Михайлюк

                                                                                Н.Г. Дунаєвська