ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
13 грудня 2006 р. |
№ 25-28-1/152-05-3815 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. -головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Світанок", на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року у справі № 25-28-1/152-05-3815 Господарського суду Одеської області, за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Ізмаїл, Одеська обл., до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Світанок", Одеська обл., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Багато профільне приватне підприємство "Сіріус", м. Ізмаїл, Одеська обл., про спонукання до виконання зобов'язань,
в с т а н о в и в:
У квітні 2005 року позивач Суб'єкт підприємницької діяльності- фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача СВК “Світанок” про примусове виконання зобов'язань.
Вказував, що між відповідачем та ПП “ВКФ “Тайгер” були укладені договори поставки №НОМЕР_1., №НОМЕР_2, та договір підряду №НОМЕР_3 від 22.10.2003 р., відповідно до умов яких відповідач зобов'язувався поставити ПП “ВКФ “Тайгер” сільгосппродукцію (пшеницю, насіння соняшнику, ячмінь), а останній зобов'язувався її прийняти та оплатити.
Зазначав, що між ним, відповідачем та ПП “ВКФ “Тайгер” 16.09.2004р. був укладений договір уступки права вимоги, відповідно до умов якого ПП “ВКФ “Тайгер” передав, а позивач отримав право вимоги від відповідача виконання зобов'язань по договорам поставки № НОМЕР_1., № НОМЕР_2, підряду № НОМЕР_3
Крім того, між ним та відповідачем 05.11.2003р. був укладений договір поставки № НОМЕР_4 відповідно до якого відповідач зобов'язувався поставити йому ячмінь.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов договорів, позивач просив зобов'язати відповідача передати у власність позивача ячмінь у кількості 58,890 тонни, пшеницю у кількості 371,201 тонни, насіння соняшнику у кількості 462,000 тони.
У січні 2006 року позивач уточнив свої вимоги, посилаючись на те, що на підставі договору підряду № НОМЕР_5 він є власником 1 280 т пшениці, 650 т. соняшнику, 300 т ячменю, 400 т рапсу; на підставі договору купівлі-продажу № НОМЕР_6 йому належить 1 000 голів вівці, у тому числі 470 голів маточного поголів'я та 530 голів на відгодівлю; згідно договору оренди № НОМЕР_7 йому належить не менше, як 940 голів новонародженого молодняку, а також згідно договору зберігання № НОМЕР_8 належить 100 голів вівці, 3 свині та 18 голів новонародженого молодняку і 3 коня, - позивач просив задовольнити його вимоги, визнати за ним право власності на вказане майно, стягнути на його користь з відповідача 818 323 грн. 18 коп. заборгованості, 120 000 грн. штрафу за невчасну передачу товару по договору купівлі-продажу № НОМЕР_9 500 грн. штрафу за невчасне повернення майна по договору оренди № НОМЕР_10, неустойку за порушення умов договору підряду № НОМЕР_11. у вигляді 300 т. пшениці та відшкодувати судові витрати.
Спір розглядався судами неодноразово.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02 серпня 2006 року (суддя Малярчук І.А.) позов залишено без розгляду та скасовану ухвалу Господарського суду Одеської області від 01 лютого 2006 року про забезпечення позову.
Ухвала мотивована неподанням позивачем в порушення ст. 81 ГПК України витребуваних судом матеріалів, необхідних для вирішення спору та нез'явленням позивача в судові засідання.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року (колегія суддів у складі: Мирошниченко М.А. -головуючий, Бєляновський В.В., Шевченко В.В.) ухвалу суду скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для здійснення провадження.
Постанова мотивована не з'ясуванням місцевим судом в порушення вимог ст. 81 ГПК України причин не виконання позивачем вимог суду та не явки позивача в судові засідання.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно не з'являвся у судові засідання 26.07.2006р. та 02.08.2006р., проте, як вбачається з довідки № НОМЕР_12 лікарні Ізмаїльського району від 02.08.2006р., позивач знаходився там разом зі своєю дитиною з 02.07.2006р. по 02.08.2006р., тому не міг приймати участь в судових засіданнях та не мав можливості надати суду витребувані докази. Ухвалу суду від 26.07.2006р. про відкладення розгляду справи на 02.08.2006р. о 9:15, позивач отримав саме у день засідання суду -02.08.2006р., що підтверджується копією конверту з поштовим штемпелем.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що місцевий суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що йому не було відомо про існування у позивача поважних причин, які спричинили не подання ним витребуваних доказів та не явки в судове засідання.
Відповідно до п. 7 Роз'яснень президії ВАСУ "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 ГПК України" від 23.08.1994р. № 02-5/612, при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 статті 81 ГПК України, можливо лише за наявності таких умов, як зокрема, витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору та позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про невиконання місцевим судом в порушення п. 5 ст. 81 ГПК України свого обов'язку по з'ясуванню причин не подання позивачем витребуваних судом доказів та не явки позивача в судове засідання.
З огляду на вище викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у суду першої інстанції підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України з мотиву не подання позивачем витребуваних судом доказів та не явки позивача в судове засідання, враховуючи рух справи по інстанціях, неодноразовий розгляд та наявні в матеріалах справи докази і як наслідок, правильно скасував ухвалу суду першої інстанції.
Посилання скаржника на ст. 42 та ст. 43 ГПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи та спростовуються матеріалами справи.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Світанок" залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року у справі № 25-28-1/152-05-3815 залишити без змін.
Головуючий Л.П. Невдашенко
Судді М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська