ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

12 грудня 2006 р.

№ 7/101

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Удовиченко О.С.–головуючого

Панової І.Ю.,

Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргу

АЕК "Київенерго"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006

у справі господарського суду

№  7/101 міста Києва

за позовом

АЕК "Київенерго"

до	ВАТ "Радикал"

про	стягнення 1 232 216,66грн.

за участю представників сторін:

від АЕК " Київенерго" –Цикалюк Т.С.

від ВАТ " Радикал" –Стоян М.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2006 у справі № 7/101 (суддя: Якименко М.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ "Радикал"  на користь АЕК "Київенерго"  1 232 216,66 грн.  основного боргу, 12 322,17 грн. витрат по сплаті державного мита, 118грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у відповідача за спожиту електричну енергію в розмірі 1 232 216 грн. 66 коп.; на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України строк оплати заборгованості настав лише через сім днів після отримання відповідачем вимоги від 21.03.2005р. № 048-05-2486; таким чином строк позовної даності позивачем не пропущено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 у справі № 7/101 (судді: Брайко А.І., Бившева Л.І., Розваляєва Т.С.)  апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2006 у справі № 7/101 скасовано. В позові відмовлено.

          Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що період, за який позивач просить стягнути з відповідача суму боргу, повинен підтверджуватись поданими відповідачем звітами про використану електроенергію. Але в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач на виконання вказаного порядку виставляв відповідачеві платіжні документи, необхідні для здійснення оплати за спожиту електроенергію. Отже, ані період заборгованості, який зазначає позивач, ані розмір боргу відповідача в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України жодними доказами не підтверджені.

        Не погоджуючись з вказаною постановою АЕК "Київенерго" звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006, рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2006 у справі № 7/101 залишити в силі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України  ,переглянувши у касаційному порядку  рішення  місцевого господарського суду та постанову  суду апеляційної інстанції ,  перевіривши застосування судами першої та  апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому  задоволенню, виходячи з наступного:

- судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.03.1993р між ВЕО “Київенерго” (енергопостачальна організація), правонаступником якої є позивач, та Заводом хімікатів Держкомстат України по хімії (абонент), правонаступником якого є відповідач, укладено договір № 834 (248) на використання електричної енергії, відповідно до п. п. 2.1., 4.1., 13. якого енергопостачальна організація зобов’язується відпускати електроенергію як різновид промислової продукції абоненту в межах 169692 кВА (кВт) дозволеної до використання потужності згідно з визначеними цим договором умовами та величинами споживання електроенергії та потужності; абонент зобов’язується оплачувати використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно із прейскурантом 09-01, діючим індексом цін та умовами цього договору; цей договір складається на строк до 31.12.1998р., набирає чинності  з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляду.

                    З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2006р. акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулась з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Радикал” про стягнення 1 232 216 грн. 66 коп. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в порушення умов договору № 834 від 25.03.1993р. відповідач не здійснював розрахунки за спожиту електроенергію; борг відповідача перед позивачем станом на 01.02.2005р. становить 1 232 216 грн. 66 коп.; 02.04.2004р. позивач направив відповідачу лист № 048-05-2486 з вимогою сплатити заборгованість; однак відповідач відповідь на лист не надав, борг не погасив; на підставі ст. 526 ЦК України сума боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові акти попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм ст.ст.4-7 , 43 ГПК України  при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, так  рішенням суду першої інстанції встановлено, що заборгованість на 01.02.2005 року становить 1232216,66 грн., що підтверджується матеріалами справи, але посилання в рішенні  на конкретні первісні документи, які відповідно до  чинного законодавства, підтверджують факт наявності заборгованості  відповідача  перед позивачем саме на суму 1232216,66 грн. –відсутні, в рішенні також відсутні посилання на первісні докази, які підтверджують факт подачи електроенергії та факт споживання відповідачем електроенергії саме на суму позову.

Суд апеляційної інстанції в постанові від 19.09.2006 посилається на те, що зазначаючи лише загальний розмір заборгованості відповідача, позивач в порушення вимог п.5 ч.2 ст.54 ГПК України не вказує, на підставі яких тарифів ним здійснено саме такий розрахунок, вказаний факт унеможливлює перевірку правильності розрахунків позивача, по-друге свідчить про їх безпідставність та необґрунтованість.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ані період заборгованості, який зазначає позивач, ані  розмір боргу відповідача жодними доказами не підтверджені, документи, подані позивачем  на обгрунтування правомірності позовних вимог мають багато суперечностей, а отже не можуть вважатися належними доказами по справі в розумінні ч.1 ст.32 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного:

-          відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно  до вимог ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, здійснюючи повторний перегляд справи в апеляційному порядку, був не позбавлений в порядку ст.43 ГПК України, можливості витребувати від сторін  додатково докази, які підтверджують розмір позовних вимог, а також інші первісні документи, які підтверджують підстави позову.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу АЕК "Київенерго" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006  та рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2006 у справі № 7/101 скасувати.

Справу № 7/101   направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.  

Головуючий                                                                           О.С. Удовиченко

Судді                                                                                                       І.Ю. Панова

                    О.В. Яценко