ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р. | № 18/216-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Ходаківська І.П. |
суддів : | Данилова Т.Б., Савенко Г.В. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ДП “Ера–1” |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року |
у справі | господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | Нікопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Нікопольської районної ради |
до | 1)Нікопольської районної державної адміністрації 2)ТОВ “Лани Нікопольщини” |
треті особи | 1) ДП “Ера–1” 2) Шевченківська сільська рада |
про | визнання недійсним договору |
В С Т А Н О В И В:
У червні 2006 року Нікопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Нікопольської районної ради із позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.10.2005 року №3, укладеного між Нікопольською районною державною адміністрацією та ТОВ “Лани Нікопольщини”.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що спірна земельна ділянка на час укладення спірного договору знаходилася в користуванні Дочірнього підприємства „Ера-1” на підставі договору оренди від 24.07.2000 року АВМ №507764, строк дії якого прокурор вважав поновленим до 08.08.2010 року на підставі ст. 33 Закону України „Про оренду землі” та рішенні Шевченківської сільської ради від 10.10.2005 року № 130-20/XXIV.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2006 року ( суддя Петрова В.І.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року апеляційна скарга третьої особи на боці позивача –ДП “Ера–1” та апеляційне подання Нікопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури задоволені частково, вказане рішення скасовано та постановлено нове рішення, яким залучено до участі у справі в якості другого відповідача ТОВ “Лани Нікопольщини”, рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у позові про визнання недійсним Договору від 21.10.2005 року № 3 оренди земельної ділянки.
У касаційній скарзі ДП “Ера–1” посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24.07.2000 року між Шевченківською сільською радою Дніпропетровської області –орендодавцем та Дочірнім підприємством „Ера-1” с. Південне, Нікопольського району –орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки АВМ № 507764, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Шевченківської сільської ради № 59-1Х/ХХ111 від 26.02.2000 року надав орендарю у строкове платне володіння і користування земельні ділянки, загальною площею 567,3 га із земель резервного фонду на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району.
Строк дії договору встановлений у п’ять років (п.п. 3.1 Договору), починаючи з моменту державної реєстрації договору, яка була здійснена 08.08.2000 року, тобто строк дії договору встановлений до 08.08.2005 року.
З 01 січня 2002 року набув чинності Земельний кодекс України у новій редакції.
Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у Нікопольському районі розмежування земель державної та комунальної власності не відбулося. Спірні земельні ділянки представляють собою рілля та знаходяться за межами населеного пункту.
За таких обставин розпорядження спірними земельними ділянками здійснюється Нікопольською районною державною адміністрацією.
Згідно з п.3 вищевказаних Перехідних положень Земельного кодексу України у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.
Таким чином законодавчо встановлене право продовження строку оренди спірних земельних ділянок мала лише Нікопольська районна державна адміністрація.
26.08.2005 року та 16.09.2005 року Шевченківська сільська рада направила Дочірньому підприємству „Ера-1” листи №№130 та 144, в яких повідомила керівника Дочірнього підприємства „Ера-1” про закінчення 08.08.2005 року терміну дії договору оренди та роз’яснила, що згідно з новою редакцією Земельного кодексу України земельною ділянкою, на яку був укладений договір оренди, розпоряджається Нікопольська районна державна адміністрація, до якої необхідно звертатися щодо поновлення договору оренди.
Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 ЦК України, зокрема, ст. 764 визначено: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 759 та ч. 2 ст. 792 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), а відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Частиною 6 ст. 93 ЗК України також передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України “Про оренду землі” строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч. 1 ст. 31 цього закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Щодо поновлення договору оренди земельної ділянки Закон України “Про оренду землі” містить положення, які не є тотожними відповідним нормам ЦК України та ГК України.
Стаття 33 вказаного закону передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Тобто цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.
До того ж необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності , є наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Нікопольською райдержадміністрацією рішення про поновлення Договору від 24.07.2000 року не приймалося.
За таких обставин, укладений між Шевченківською сільською радою та Дочірнім підприємством „Ера-1” договір оренди земельної ділянки від 24.07.2000 року не міг бути поновленим автоматично на попередніх умовах.
З урахуванням вищевикладеного термін дії договору оренди земельної ділянки від 24.07.2000 року АВМ№507764 припинився 08.08.2005 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, а це підтверджується наявними у справі матеріалами, 16.09.2005 року в газеті „Південна зоря” було надруковано оголошення про проведення комісією з організації вирішення земельних питань при Нікопольській райдержадміністрації конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки, в тому числі земельної ділянки, площею 444,69 га. ріллі, що розташована на території Шевченківської сільської ради і яка є предметом спірного договору.
Порядок проведення конкурсу був надрукований у вказаній газеті 26.08.2005 року.
21.10.2005 року між Нікопольською районною державною адміністрацією та ТОВ „Лани Нікопольщини” на підставі розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації № 807-р-05 від 13.10.2005 року був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ТОВ „Лани Нікопольщини” передані у платне строкове володіння і користування земельні ділянки загальною площею 405,93 га рілля з земель резервного фонду на території Шевченківської сільської ради, який був зареєстрований у книзі записів договорів оренди, про що вчинено запис № 3 від 21.10.2005 року.
За таких обставин суд першої інстанції, а з чим погодився апеляційний господарський суд, прийшов до правильного висновку, що спірний договір від 21 жовтня 2005 року укладений відповідно до вимог ст.ст. 4-6,14,15 -20 Закону України „Про оренду землі”, ст.ст. 124-126 Земельного кодексу України та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, правомірно відмовив у позові за визначеним позивачем правовим обґрунтуванням і підстав для скасування судових рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія судів не вбачає.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” від 29.12.1976 року № 11 з внесеними до нього змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Переглянута постанова Дніпропетровського апеляційного суду відповідає вимогам до судового акта і підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП “Ера–1” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року, - без змін.
Головуючий Ходаківська І.П.
Судді Данилова Т.Б.
Савенко Г.В.