Справа № 22-9869/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Бузанов П.М.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової G.C., Шамрило Л.Г.
при секретарі: Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області на рішення Жданівського міського суду Донецької області від 18 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області просить скасувати рішення Жданівського міського суду Донецької області від 18 серпня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області на відшкодування моральної шкоди 12 000 грн., - та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області посилається на те, що позивачем належним чином не надані докази, які б встановлювали чи підтверджували факт його моральних страждань; висновок МСЕК та акт розслідування професійного захворювання є документами, що підтверджують виявлення професійного-захворювання і встановлення стійкої втрати працездатності для' відшкодування частини втраченого заробітку та інших медичних послуг і ніяким чином не можуть бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди; судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання щодо направлення позивача на огляд МСЕК для підтвердження моральних страждань; судом не зазначено мотивів, відповідно до яких він прийшов до висновку про стягнення саме 12000 грн.; судом не враховано, що відділення виконавчої дирекції виплачує позивачу щомісячно страхові виплати, забезпечує медикаментами та санаторно курортною путівкою, що свідчить про чітке виконання відповідачем обов'язків щодо сплати виплат, передбачени ст. ст.21,34 Закону; судом не взято до уваги, що в разі порушення підприємством прав працівника на небезпечну працю, які призвели до моральних страждань, моральна шкода відшкодовується власником або уповноваженим ним органом.
Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшла телеграма про розгляд справи у його відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах, має 24 роки професійного стажу. Висновком медичних органів у нього встановлено професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології в стадії субремісїї, легенева недостатність 1-11 ступеню. Висновком МСЕК від 23 липня 2003 року позивачу вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з зазначеним професійним захворюванням безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово знаходився на лікуванні у зв'язку з професійним захворюванням, пов'язаним з роботою у вугільній промисловості. Професійним захворюванням позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки йому дійсно необхідні додаткові умови для організації звичайного способу життя, оскільки він протягом багатьох років відчуває фізичний біль, у нього постійна одишка, кашель, підвищення температури, загальна слабкість, підвищена пітливість, головний біль, він практично не має нагоди займатися фізичною працею, у тому числі і по домогосподарству; з роботи був звільнений за станом здоров'я і тому не може влаштуватись на більш легку роботу; не може гідно матеріально забезпечити сім'ю; моральні страждання позивача посилюються і тим, що навіть при постійному лікуванні у нього немає надії на поновлення здоров'я.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійним, про що свідчать висновки медичних органів, якими позивачу встановлено професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології в стадії субремісії. легенева недостатність 1-11 ступеню. Висновком МСЕК від 29 липня 2003 року позивачу вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності у зв'язку із зазначеним захворюванням безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст. З4 Закону визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням на користь позивача, урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі характер професійного захворювання, встановлення 40% втрати професійної працездатності безстроково, те, що він постійно вимушений лікуватися, глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1 у зв'язку з професійним захворюванням, порушення у зв'язку з цим нормальних життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя, тривалість його праці на вугільних підприємствах у тяжких умовах праці, а також те, що він у 44 річному віці вимушений був звільнитися за станом здоров'я.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи' і не спростовують висновків суду. Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області відхилити.
Рішення Жданівського міського суду Донецької області від 18 серпня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.