Справа № 22-9946/2006 р.                      Головуючий у 1 Інстанції Бузанов П.М.

Категорія   21                                                   Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2006 року                          Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П. суддів: Санікової О.C., Шамрило Л.Г. при секретарі: Личкатій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 18 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 18 липня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., - та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області посилається на те, що акт розслідування професійного захворювання та довідка МСЕК про встановлення стійкої втрати працездатності у відсотках є підставою для розрахунку та відшкодування матеріальної шкоди і не є підтвердженнями факту спричинення моральної шкоди; судом не враховані особливості надання соціальних виплат, передбачених Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" згідно якого всі види соціальних послуг і виплат повинні бути підтверджені висновком МСЕК; судом не прийнято до уваги, що наявність протипоказань у роботі ніяким чином не може позбавити позивача можливості реалізувати своїх звичок та бажань в повному обсязі; судом не взято до уваги, що порушення підприємством прав працівника на небезпечну працю, які призвели до моральних страждань, моральна шкода відшкодовується власником або уповноваженим ним органом; судом дана невірна оцінка доказів, оскільки пояснення позивача були прийняті судом, а запереченням відповідача не була дана належна оцінка, що вплинуло на розмір стягнутої з відповідача суми на відшкодування моральної шкоди; судом дана невірна оцінка глибині фізичних та душевних страждань позивача. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємствах вугільної промисловості на різних роботах, у зв'язку з чим отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 23 травня 2005 року позивачу вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням.

Судом також встановлено, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_1 відчував та продовжує відчувати моральні страждання, оскільки втратив професійну працездатність на 30% та на тривалий час позбавлений можливості повною мірою реалізувати своє право на працю, тривалий час відчуває фізичні страждання, у зв'язку з чим вимушений проходити обстеження в медичних закладах та лікування. Порушення прав позивача призвело до порушення звичного укладу життя.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійним, про що складений акт розслідування професійного захворювання від 23 березня 2005 року. Висновком медичних органів позивачу встановлено професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології другого ступеню, легенєва недостатність 1-11 ступеню. Висновком МСЕК від 23 травня 2005 року позивачу вперше встановлено ЗО % втрати професійної працездатності у зв'язку із зазначеним захворюванням безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням на користь позивача, урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі характер професійного захворювання, встановлення 30% втрати професійної працездатності безстроково, те, що він постійно вимушений лікуватися, глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1 у зв'язку з професійним захворюванням, порушення у зв'язку з цим нормальних життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя, тривалість його праці на вугільних підприємствах у тяжких умовах праці /з 1979 року по 2005 рік/, а також те, що звільнений він у зв'язку з переходом на пенсію.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду. Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.4б зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області   відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 18 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.