Справа №22-8846                                                                   Головуючий 1 інстанції-Юр'єва Т.І..

Категорія 40                                                                         Доповідач -Бабенко П.М.

РІШЕННЯ

іменем України

14 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого- судці Пономарьової О.М. суддів: Бабенка П.М., Шевченко В.Ю. при секретарі - Баклановій Ю.В. за участю позивача ОСОБА_1,представника відповідача Пантикіної Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИСТ" (далі-ТОВ   „ВИСТ")  про  витребування  трудової  книжки,   стягнення  заробітної  плати  та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ: У квітні 2006 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача обґрунтувавши свої вимоги тим ,що він з 01.04.05 року перебував з відповідачем в трудових відносинах на посаді майстра будівельної дільниці.. 23.01.06 року він подав адміністрації заяву про звільнення з роботи з 24.01.06 року, йому було запропоновано працювати дві неділі. Але в день звільнення відповідач відмовився видати йому трудову книжку та провести з ним повний розрахунок, не сплатив йому належні заробітну плату.

Відповідач принизив його ділову репутацію, він не міг працевлаштуватись без трудової книжки , цим відповідач спричинив йому моральну шкоду.

Просив зобов'язати відповідача видати йому трудову книжку, змінити дату його звільнення з 07 лютого 2006 року на дату постановления судового рішення, стягнути на його користь несплачену йому заробітну плату за січень- лютий 2006 року та його середній заробіток за час затримки трудової книжки, стягнути відшкодування моральної шкоди 3000 грн. а також 100 грн. витрат на юридичну допомогу адвокатом. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 27 липня 2006 року позов задоволено частково.

Зобов'язано відповідача видати позивачеві трудову книжку, у якій вказати дату звільнення 27 липня 2006 року. Стягнуто з відповідача на його користь заробітну плату за січень-лютий 2006 року в сумі 1401,67 грн., за затримку видачі трудової книжки за період з 07.02.06 року по 27.07.06 року в сумі 4260,98 грн., на відшкодування моральної шкоди - 1000 грн., стягнуто судовий збір в сумі 59,50 грн. В решті позову відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився відповідач, який приніс апеляційну скаргу , просить рішення суду скасувати ,ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на ге, що вказане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що судом не враховано ,що позивач пропустив строк звернення до суду за вирішенням спору, що позивач продовжував працювати після спливу строку попередження про звільнення і у відповідності до закону не міг бути звільнений адміністрацією, що позивач з 13.02.06 року самовільно залишив роботу на підприємстві і на роботу не з'явився після надісланих йому листів, в т ому числі за одержанням заробітної плати. Також зазначив, що суд надав неналежну оцінку доказам у справі, якими підтверджено, що після спливу строку попередження про розірвання трудового договору позивач не залишив роботу ,продовжив виконувати трудові обов'язки , своїми діями відповідач не міг спричинити позивачеві моральну шкоду.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача , дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково , а рішення суду частковому скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав:

Згідно із ст.. 38 КЗпП України працівник мас право розірвати трудовий договір ,укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому у відповідності до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

У відповідності до ст. 47, ч.1 ст. 116, ч.1 ст. 117 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові трудову книжку і здійснити з ним повний розрахунок в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ч.1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дня у строки , встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Як убачається з матеріалів справи, позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах з 01.04.05 року ,працюючи на посаді майстра будівельної дільниці..

23.01.06 року ним була подана адміністрації заява про розірвання трудового договору у зв'язку із зміною місця проживання з 24.01.06 року. Але йому було запропоновано працювати два тижня, здати по акту товаро -матеріальні цінності.

01 лютого 2006 року відповідачем було видано наказ про звільнення позивача з роботи за ст. З8 КЗпП за власним бажанням з 06 лютого 2006 року. Але трудову книжку йому не видано, не проведено з ним повний розрахунок.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з вказаних обставин і надійшов до висновку про те, що відповідачем при звільненні позивача порушені вимоги закону, оскільки йому після розірвання трудового договору не видана трудова книжка, не проведено з ним повний розрахунок, не сплачена заробітна плата ,тому частково задовольнив позов.

Але ці висновки суду суперечать встановленим обставинам справи.

Як убачається з пояснень представника відповідача, свідків, письмових доказів, позивач після спливу строку попередження про розірвання трудового договору не залишив роботи, продовжував виконувати трудові обов'язки і не вимагав розірвання трудового договору.

Він погодився з пропозицією головного інженера закінчити ремонт приміщення аптеки № 484,а потім звільнитись, одержував 7 ,10 лютого 2006 року різні будівельні матеріали для ремонту, які передавав на ремонт аптеки підлеглим йому робітникам, керував проведенням ремонту аптеки до 13 лютого 2006 року, потім залишив роботу.

Вказані обставини підтверджені в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, накладними на одержання будівельних матеріалів, табелем виходів на роботу  ( а.с.25-27, 28 ,55-56, 71-72 , 72-73 ).

Також ці обставини підтверджені наказом відповідача № НОМЕР_1 про скасування наказу про розірвання трудового договору з позивачем.( а. с. 19 ).

Суд першої інстанції надав неправильну оцінку вказаним доказам, не звернув уваги, що пояснення свідків погоджуються з іншими доказами ( накладними, табелем про виходи на роботу позивача, де зазначено, що він працював з 7 по 13 лютого 2006 року) ,тому надійшов до помилкового висновку про порушення трудових прав позивача в цій частині.

Виходячи з вказаних доказів, апеляційний суд приходить до висновку, що фактично між відповідачем та позивачем трудовий договір не було розірвано, оскільки позивач з 07.02.06 року продовжив роботу і працював до 13.02.06 року, при цьому позивач не звертався до відповідача з новою заявою про розірвання трудового договору, у адміністрації не було підстав для розірвання трудового договору. Вина адміністрації у затримці трудової книжки та у затримці розрахунку з позивачем відсутня.

За вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав вважати, що трудовий договір між сторонами було розірвано і задовольняти позов про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, зобов'язання відповідача змінити дату звільнення в трудовій книжці.

Задовольняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди, суд не врахував, що позивач не навів переконливих доказів на те ,що діями відповідача йому спричинено цю шкоду.

Позивач вказував у позовній заяві, що моральна шкода йому спричинена неправомірними діями відповідача, який принизив його ділову репутацію та залишив його без засобів існування, оскільки без трудової книжки не міг улаштуватися на іншу роботу.

Але ж позивач не зазначив в чому саме полягає приниження його ділової репутації, не надав доказів на це, не розірвав трудовий договір у встановленому законом порядку після скасування наказу про звільнення. Доводи його на те, що з вини відповідача він не міг улаштуватись на іншу роботу нічим не підтверджені і спростовані наведеними вище доказами.

Оскільки висновки суду першої інстанції у вказаній частині не відповідають встановленим обставинам справи , рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Що стосується рішення про стягнення заробітної плати за січень-лютий 2006 року, то апеляційний суд вважає, що оскільки відповідач на порушення вимог ст..115 КЗпП України не виплатив позивачеві заробітну плату у зазначені цією статтею строки, суд надійшов до правильного висновку про стягнення її в судовому порядку.

В цій частині рішення суду слід залишити без змін.

У відповідності до вимог ст.. 88 ЦПК України у зв'язку з ухваленням нового рішення по справі слід скасувати рішення суду першої інстанції про стягнення судового збору в сумі 59,50 грн., стягнувши при цьому з відповідача судовий збір в сумі 51,00 грн. з позову про стягнення заробітної плати.

Керуючись ст..ст. 38 , 47 , ч.1 ст.115, ч.1 ст.116, ч.1 ст. 117 КЗпП України , ст.303, п.2ч.1 ст.307,п.З ч.1 ст. 309 ,ст.313-316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу ТОВ „ВИСТ" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 27 липня 2006 року в частині стягнення з ТОВ „ВИСТ" на користь ОСОБА_1середнього заробітку в сумі 4260,98 грн. за затримку видачі трудової книжки, на відшкодування моральної шкоди 1000 грн., зобов'язання зміни дати звільнення в трудовій книжці , та стягнення судового збору в сумі 59,50 грн. скасувати.

В задоволенні цієї частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИСТ" на користь держави судовий збір в сумі 51,00 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в

касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.