Справа № 22-8742 Головуючий в 1 інстанції-Лаврушин О.М.
Категорія-21 Доповідач- Бабенко П.М.
РІШЕННЯ іменем України
14 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді Пономарьової О.М.
суддів- Бабенка П.М., Шевченко Р.Ю. при секретарі - Баклановій Ю.В. за участю представника позивача -ОСОБА_2, представника відповідача- Чумак І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в м. Добропіллі Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обгрунтував тим, що він перебував у трудових відносинах з ВП „ Шахтобудівельне управління № 5 ДП „Добропіллявугілля", працюючи прохідником підземнм.
16.05.05 року при виконанні трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, в результаті якого з вини підприємства він отримав каліцтво - відкритий уламковий перелом лівої гомілки. За висновком МСЕК від 06.09.05 року йому встановлено 70% втрати професійної працездатності та 2 група інвалідності.
Вказаним йому спричинено моральну шкоду на відшкодування якої від просив стягнути з відповідача 49 000 грн.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 7 серпня 2006 року вказаний позов задоволений частково. На користь позивача стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Добропілля Донецької області 20 000 грн.
З вказаним рішенням не погодилась представник позивача, яка просить в апеляційній скарзі, яку підтримав позивач, змінити рішення суду, стягнувши з відповідача на користь позивача 49 000 грн., посилаючись на те ,що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначила, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не врахував у повному обсязі характеру, обсягу та глибини фізичних та душевних страждань позивача, яких завдано позивачеві у зв'язку з ушкодженням здоров'я, визначив відшкодування без урахування принципів розумності та справедливості.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляції підтримала.
Представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити , рішення суду залишити без змін ,посилаючись на те, що судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду змінити з таких підстав :
Судом встановлено , що позивач перебував у трудових відносинах з ВП „ Шахтобудівельне управління № 5 ДП „Добропіллявугілля",працюючи прохідником підземним
16.05.05 року при виконанні трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, в результаті якого з вини підприємства він отримав каліцтво - відкритий уламковий перелом лівої гомілки. За висновком МСЕК від 06.09.05 року йому встановлено 70% втрати
професійної працездатності та 2 група інвалідності . Вказаним позивачеві спричинена моральна шкода..
Суд, вважав доведеним доказами спричинення позивачеві моральної шкоди, яка полягає в тому ,що позивач переніс фізичні та душевні страждання, порушені його нормальні життєві зв'язки, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя, втратив можливість реалізувати свої звички та бажання, що призвело до негативних наслідків морального характеру.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ,апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду -зміні, знаступних підстав.
Згідно із ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.
Відповідно до ст..23 ЦК України, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпшого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановлені судом першої інстанції обставини ,за яких позивач отримав каліцтво, втрати професійної працездатності та спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актами розслідування нещасного випадку на виробництві, висновками Донецької ОКОП та МСЕК, виписками з лікарняних карток) ,так і поясненнями сторін в судовому засіданні .
За вказаних обставин суд першої інстанції обгрунтовано вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди та наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю за нормами вищеназваного Закону ,але висновки суду про розмір відшкодування шкоди не відповідають встановленим обставинам справи.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд не врахував вимог законодавства та вказаної Постанови Пленуму Верховного суду , не навів у достатній мірі мотивів, за яких стягнув вказану суму на відшкодування моральної шкоди.
Як убачається з матеріалів справи, позивач в результаті каліцтва зносив сильний фізичний біль на протязі тривалого часу. Він переніс больовий та травматичний шок, нервовий стрес, йому зроблено п'ять операцій на нозі, він лікувався у стаціонарних лікувальних закладах біля одного року.
Позивачеві завдане таке каліцтво, що потягло за собою не тільки втрату 70% професійної працездатності, а й встановлення другої групи інвалідності.
Досі він не може нормально ходити, користується милицями. Він не може виконувати роботи по господарству, згідно приписів лікарів йому заборонено фізичні навантаження на хвору ногу.
Ці обставили свідчать про те, що позивач переніс і зносить досі значні моральні страждання.
Але вказані обставини суд зовсім не врахував, хоча позивач на них вказував і надав судові належні докази на це.( а.с.13,14,15,16,17-23)
Тому апеляційний суд приходить до висновку , що суд першої інстанції визначив відшкодування моральної шкоди у явно заниженій сумі, без урахування конкретних обставин справи та без дотримання принципів розумності та справедливості.
Виходячи з вказаних обставин рішення суду слід змінити, збільшивши суму відшкодування до 27 000 грн. , яка, на думку апеляційного суду, буде справедливою сатисфакцією для позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.23 ЦК України,ст.ст.1 ,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст.ст. 303,307 п.З, п.З ч.1 ст.309 ,ст.313-316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2.задовольнити частково. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 7 серпня 2006 року у справі за позовом змінити, збільшивши розмір стягнутої з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м .Добропілля Донецької області на користь ОСОБА_1на відшкодування моральної шкоди з 20 000 грн. до 27 000 ( двадцяти семи тисяч) грн.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.