Справа № 22-9827-2006                                           Головуюча у 1 інстанції Заруцька Г.М.

Категорія 21                                                                                  Доповідач     Молчанов С.І.

РІШЕННЯ Іменем України

2006 року   листопада " 13 '"      дня    Апеляційний суд Донецької області

у складі: Головуючого Молчанова С.І.

Суддів Дем,яносова М.В.

Звягінцевої О.М.

при секретарі Ставріновій Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою директора шахти на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12.09.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до ВВД Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди спричиненої втратою здоров,я.

Заслухавши доповідача, пояснення представника В\К „ Красноліманська ., Морозової Н.В., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду відхилити позовні вимоги, пояснення адвоката ОСОБА_2, яка просила рішення суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи

ВСТАНОВИВ

У апеляційній скарзі директор компанії ставить питання про скасування рішення Красноармійського міськрайонного суду від 12.09.2006 року, яким задоволені вимоги позивача, стягнуто з компанії на користь потерпшого моральну шкоду у розмірі 16520 гривень.

Доводи скарги зводяться до того, що моральна шкода, яка заподіяна потерпілому ушкодженням здоров,я витікає з його професійного захворювання, яке встановлено йому вперше висновком МСЕК 11.10.2000 року. Потерпілий втратив працездатність на 50 % за профзахворюванням, а 10% наслідок травми 1982 року. Фактично має місце трудовий спір потерпілого з підприємством про захист порушеного права на відшкодування моральної шкоди, закон встановив тримісячний строк для захисту право, тому вважає, що суд помилково задовольнив вимоги позивача, який пропустив строк для захисту порушеного права, тому просили рішення суду скасувати, справу переглянути. Письмового пояснення на апеляційну скаргу позивач не надав.

Судом першої інстанції встановлено, що 4.05.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом де вказував, що працював на підземних роботах в об,єднанні. У зв,язку з важкими умовами праці, він захворів професійним захворюванням, згідно висновку МСЕК від 11.10.2000 року втратив 60 % працездатності. Він звернувся до адміністрації шахти з заявою про відшкодування спричиненої йому моральної шкоди, але заява залишилася без задоволення. Просив стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду за втрату здоров,я у розмірі 16520 гривень.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 12.09.2006 року позов задоволено, суд стягнув на користь позивача з компанії моральну шкоду у розмірі 16520 гривень.

Апеляційний    суд    вважає,    що    апеляційна    скарга   відповідача    підлягає

задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню, новим рішенням слід відмовити позивач}' у задоволені позову з наступних причин:

Суд встановив, що позивач працював на шахті на підземних роботах, захворів професійним захворюванням, у результаті якого він втратив працездатність на 50 %, про що є висновок МСЕК від 11.10.2000 року.

4.05.2006 року позивач звернувся до суду з позовом яро захист порушеного

права, вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому умовами виробництва, які стали причиною професійного захворювання, посилався при цьому на вимоги Закону України „ Про охорону праці ,. і на вимоги Правил відшкодування власником підприємства шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров,я, пов,язаним з виконанням ним трудових обов,язків, від 23.06.1993 року, які діяли на той час.

Суд, задовольняючи вимоги позивача, виходив з тих обставин, що право позивача на відшкодування моральної шкоди є законним, підлягає задоволенню, позивач отримав захворювання на виробництві, моральна шкода заподіяна йому умовами виробництва, тому суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача.

При цьому суд не врахував вимоги матеріального права, порушив ст. 233 КЗпП України, не застосував ст. 234 Кодексу, не поновив позивачеві строк на захист порушеного права, таке питання позивач перед судом не ставив.

Між сторонами виник спір, який випливає з трудових правовідносин, позивач мав право звернутися до суду за захистом порушеного права протягом трьох місяців з дня, коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права, МСЕК визнала захворювання 11.10.2000 року, з цього моменту позивач мав право на відшкодування спричиненої йому моральної шкоди, своєчасно не звернувся до суду за захистом порушеного права, у справі не ставив питання про поновлення пропущеного строку, суд першої інстанції помилково вважав, що на ці правовідносини строк позовної давності не існує, тому суд прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, яке призвело до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Тому апеляційний суд вважає можливим рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Керуючись ч 1 п 2 ст.307, ст. 309, ст. 313, 314 ЦПК України

ВИРІШИВ

Апеляційну скаргу директора компанії задовольнити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду   від 12.09.2006 скасувати. У задоволені  позовних  вимог  ОСОБА_1   до  ДП  ВК  „  Краснолиманська  „  про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення  апеляційного  суду  набирає законної сили  негайно  та  може  бути

оскаржена   безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду.