Головуючий суду 1 інстанції - Маркова Т.Г.
Доповідач - Туренко С.І.
Справа № 427/2960/13-ц
Провадження № 22ц/782/4003/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2013 року м. Луганськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - судді Туренка С.І.
суддів - Авалян Н.М., Максюта І.О.,
при секретарі - Аліханян Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Свердловантрацит» на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 15 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК «Свердловантрацит» про стягнення моральної шкоди, отриманої в наслідок професійного захворювання, -
в с т а н о в и л а:
18 квітня 2013 року до суду першої інстанції звернувся позивач з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що він працював у відповідача на різних шахтах з 23.03.1992 до 16.10.2012 року. За час роботи він набув професійне захворювання. Відповідно до висновку МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 15% безстроково у зв'язку з професійним захворюванням: хронічний бронхіт другої стадії пиловій етіології у фазі неповної клінічної ремісії Пневмофіброз. Вважає, що йому була заподіяна і моральна шкода, яка полягає в психологічному стресі та фізичному болю у зв'язку з лікуванням від професійного захворювання, він набув фізичних обмежень, які заважають йому реалізовуватись, як особистості, втратив можливість продовжувати працювати за фахом і в повній мірі забезпечувати свою сім'ю. Зявилось почуття неповноцінності, життя залежить від вживання ліків та лікування. Моральну шкоду оцінював в 35000 грн., які просив стягнути з відповідача ТОВ ДТЕК "Свердловантрацит".
Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 15 липня 2013 року позовну заяву було задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ДТЕК "Свердловантрацит" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 4000,00 гривень. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено що позивач з 23.03.1992 по 16.10.2012 року працював на різних посадах у шахтах ДП «Свердловантрацит» та ТОВ ДТЕК "Свердловантрацит", основним місцем роботи була шахта «Довжанська Капітальна» ТОВ ДТЕК "Свердловантрацит".
Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці позивача від 06.12.2011 року № 256, професійне захворювання позивача виникло за таких обставин: заходи знепилювання рудничної атмосфери виконувались не у повному обсязі. Працівники частково забезпечувались засобами індивідуального захисту органів дихання. Даний висновок також зазначено в акті № 49 від 27.09.2012 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. Діагноз професійного захворювання установлений з обрахуванням пилового стажу під час роботи на ВП Шахта «Довжанська-Капітальна».
Задовольняючи позов частково, суд виходив з положень ст. 237-1 КЗпП України, встановивши, що згідно із висновком акту розслідування хронічного професійного захворювання позивача, умови праці, технічний та організаційний рівень робочого місця не відповідали вимогам стандартів системи безпеки праці; доведеності наявності у позивача моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання.
Суд першої інстанції зазначив, що пошкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя є доведеним, а також підтверджується епікризами, з яких убачається знаходження позивача на лікуваннях у зв'язку з профзахворюванням.
Вказані обставини та висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.
Оскільки професійне захворювання з втратою професійної працездатності позивачем отримано внаслідок не створення відповідачем належних умов праці, тобто з вини відповідача, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі висновками та актами розслідування професійного захворювання, і саме внаслідок вказаних дій відповідача позивачеві заподіяно моральну шкоду, тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди саме з відповідача.
Колегія суддів, з урахуванням положень ч. 2 ст. 214 ЦПК України, враховує правову позицію Верховного Суду України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка є обов'язковою і викладена у постанові від № 6-26 від 18.04.2012 року, щодо застосування правової норми у правовідносинах про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або на уповноважений ним орган. За частиною 4 цієї ж статті власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про страхові виплати), зазначено, що хоча і скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу Законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України .
В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової шкоди) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пп. 1-1.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про охорону праці», а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Законом України від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" внесені зміни до абзацу 4 статті 1, підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28, а також виключено частину третю статті 34 вказаного Закону, скасовано право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування їм моральної (немайнової) шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, припинення дії норми закону в частині відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей не звільняє роботодавця від відшкодування зазначеної моральної шкоди відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.
За таких обставин, суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням і ця шкода повинна бути відшкодована відповідачем як роботодавцем.
Пошкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя і це суд визнає доведеним, а також підтверджується епікризами, з яких убачається знаходження позивача на лікуваннях у зв'язку з профзахворюванням.
З урахуванням ступеня вини відповідача, стан здоров'я позивача, вимушені зміни у його життєвих і виробничих стосунках, глибину моральних та фізичних страждань з приводу пошкодження здоров'я внаслідок професійного захворювання, ступінь втрати ним професійної працездатності, виходячи із принципу розумності і справедливості судом правильно зроблено висновок щодо завищення позовних вимог та доцільність стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням в розмірі 4000 грн.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги вищезазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.209,303,307,308,313-315 ЦПК України судова колегія ,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК "Свердловантрацит" відхилити.
Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 15 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: