Головуючий суду 1 інстанції - Чалий А.В.

Доповідач - Туренко С.І.

Справа № 2-674/12

Провадження № 22ц/782/2956/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року м. Луганськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Туренка С.І.

суддів - Максюта І.О., Авалян Н.М.,

при секретарі - Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 05 червня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину таким, що відбувся та визнання права власності на 1/3 частку домоволодіння, -

в с т а н о в и л а:

06 квітня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання правочину таким, що відбувся та просив визнати право власності на 1/3 частину домоволодіння. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 1/3 частина житлового будинку належить ОСОБА_4, який надав ОСОБА_5 повноваження діяти від його імені, і яка в свою чергу уповноважила ОСОБА_3 управляти та розпоряджатися майном ОСОБА_4 15.09.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 1/3 частка житлового будинку та проведено розрахунок. На неодноразові вимоги щодо посвідчення договору купівлі-продажу 1/3 частки будинку у нотаріуса відповідачка відповідала відмовою з невідомих причин, фактично ухиляючись від нотаріального посвідчення вказаного договору. В зв'язку з цим позивач був вимушений звернутись до суду та просив визнати правочин купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 таким, що відбувся та визнати за ним право власності на 1/3 частку вказаного житлового будинку.

Рішенням Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 05 червня 2013 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду постановивши нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, однак апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Судом встановлено, що 1/3 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4. ОСОБА_4 надав ОСОБА_5 повноваження на управління та розпорядження всім належним йому майном, а ОСОБА_5 від імені ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_3 управляти та розпоряджатися майном, належним ОСОБА_4

15 вересня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено письмовий договір купівлі-продажу 1/3 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до договору ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 1000,00 доларів США в рахунок купівлі спірної частки домоволодіння. Сторони домовились в подальшому посвідчити договір нотаріально.

Так, відповідно до ст.. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Наслідком недотримання передбаченої статтею 657 ЦК України письмової форми договору купівлі-продажу нерухомості, що підлягає подальшому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, є його недійсність.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в даному випадку договір купівлі-продажу не вчинявся у формі встановленій законом, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, які можуть бути підставою для скасування прийнятого рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.209,303,307,308,313-315 ЦПК України судова колегія ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 05 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: