Справа №434/4729/13к

Провадження №11кп/782/1321/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2013 року. Колегія суддів судової палати Апеляційного суду Луганської області з розгляду кримінальних справа в складі:

головуючого - Стороженко С.О.,

суддів - Кранга Л.В., Запорожченко О.О.,

за участю секретаря Дорошенко Ю.Б., прокурора Повжик Л.Ф., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника-адвоката ОСОБА_2, розглянула в апеляційному порядку, у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1, на вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 01 серпня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села

Новоіванівка, Попаснянського району Луганської області, громадянина України,

зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ст.164 ч.1 КК України до 2 (двох)років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України, від відбування призначеного покарання обвинуваченого ОСОБА_1, звільнено з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки, відповідно до ст.76 КК України обвинуваченого зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи КВС.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним за те, що він за рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 29.06.2004 року був зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ? частки від доходу на місяць, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, з 23.06.2004 року злісно ухилявся від сплати аліментів, а саме: аліменти не виплачував, маючи реальну можливість, заходів до працевлаштування не приймав, будучи працездатним, добровільно у зазначений період часу допомоги не надавав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість по аліментах, яка станом на 16.05.2013 року склала 28 509, 93 гривень.

Провину обвинувачений визнав повністю, суду пояснив, що аліменти не виплачував по причині відсутності постійної роботи і достатніх для цього заробітків. Зобов'язується погасити заборгованість у повному обсязі.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 не оспорює доведеність його вини та кваліфікацію дій, визнає встановлені у справі обставини але вважає вирок суду надто суворим, вказує на наявність пом'якшуючих його покарання обставин, які не були враховані судом при призначенні покарання, а саме: він повністю визнав свою провину, щиро розкаюється в скоєнні злочину. Окрім цього, він вважає, що суд не врахував той факт, що він частково здійснював щомісячні платежі не в повній мірі. Просить врахувати зазначені обставини і призначити йому більш м'яке покарання у вигляді штрафу.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без змін, а апеляційної скарги обвинувачено ОСОБА_1 без задоволення, обвинуваченого ОСОБА_1, захисника-адвоката ОСОБА_2 які підтримала доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому ОСОБА_1 останнє слово, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з нижче наведених підстав.

В апеляційній скарзі доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 не заперечуються, суд повно дослідив докази по справі, дав їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винність ОСОБА_1 у скоєнні злочину і правильно кваліфікував його дії за ст.164 ч.1 КК України, що не заперечувалось в судовому засіданні і обвинуваченим ОСОБА_1.

Апеляційним судом вказані обставини дослідження доказів також не перевіряється згідно зі ст.404 КПК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, ч.1 ст.164 КК України відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, але ніде не працює та не приймає зусиль для працевлаштування, обставини що пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття у скоєному, той факт, що обставини, які обтяжують покарання відсутні та призначив покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі. Окрім того, суд застосував ст.ст.75,76 КК України відповідно до яких звільнив обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та поклав на нього обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи КВС.

На думку колегії суддів таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння з його боку нових злочинів.

Окрім того, колегія суддів вважає недоцільним та неможливим призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу, враховуючи що він є неплатоспроможним та має значну заборгованість по аліментах у сумі 28509,93 гривень.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в питанні визначення виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді обмеження волі на зазначений у вироку строк, оскільки обставини, на які посилався обвинувачений в апеляції та при розгляді справи було враховано судом при призначенні покарання, не рахуючи таке покарання суворим.

Колегія суддів не має підстав змінити обвинуваченому покарання, призначити більш м'яке покарання, як не мав таких підстав суд першої інстанції при розгляді справи по суті.

Колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції відповідним вимогам кримінального та кримінального-процесуального закону, матеріалам кримінального провадження і визнає його таким, що не підлягає скасуванню, або зміні.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 01 серпня 2013 року, щодо ОСОБА_1 - залишити без змін, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.

Головуючий:

Судді: