Головуючий суду 1 інстанції - Гашинський М.А.

Доповідач - Іванова І.П.

Справа № 426/1167/13-ц

Провадження № 22ц/782/4385/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Іванової І.П.

суддів: Фарятьєва С.О., Украінцевої Л.Д.,

при секретарі - Вербицькому І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Сватівської районної державної адміністрації Луганської області

на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 11 вересня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Сватівської районної ради Луганської області, відділу освіти, молоді та спорту Сватівської районної державної адміністрації Луганської області про визнання звільнення незаконним, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2013р. ОСОБА_2 звернулась з позовом до Сватівської районної ради Луганської області та відділу освіти Сватівської районної державної адміністрації Луганської області про визнання звільнення незаконним, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. На обґрунтування позову зазначила, що з 1997р. працювала директором Сватівської гімназії Сватівської районної ради Луганської області. Наказом від 23 червня 2011р. була попереджена про майбутнє звільнення у зв'язку з ліквідацією навчального закладу 29 серпня 2011р. Рішенням Сватівської районної ради Луганської області від 26 серпня 2011р. була звільнена з посади директора гімназії у зв'язку з ліквідацією навчального закладу. Ні Сватівська районна рада, ні відділ освіти Сватівської районної держадміністрації з наказом про звільнення не ознайомили, трудову книжку вона не отримала, інша робота не була запропонована. Тому просила визнати незаконним звільнення та скасувати рішення Сватівської районної ради Луганської області від 26 серпня 2011р. №8/37, стягнути зі Сватівської районної ради Луганської області та відділу освіти Сватівської районної держадміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29 черпня 2011р. у розмірі 94373 гривні 62 коп.; стягнути з відділу освіти Сватівської районної держадміністрації моральну шкоду у розмірі 4860 гривень; зобов'язати відділ освіти здійснити звільнення з урахуванням гарантій та компенсацій згідно чинного законодавства України.

25 червня 2013р. позивачка подала клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав. Обґрунтовуючи клопотання, ОСОБА_2 зазначила, що раніше вона за захистом своїх прав звернулась до адміністративного суду. Судом першої інстанції 17 серпня 2011р. її адміністративний позов було частково задоволено, а постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2011р. постанова Сватівського районного суду скасована, вона звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного Суду України. Ухвалу ВАС України про закриття провадження по справі вона отримала тільки 16 квітня 2013р., 29 квітня 2013р. її представник ознайомився з матеріалами справи, відбувся збір доказів, після чого вона звернулась з позовом до суду загальної юрисдикції. Просила визнати причину пропуску звернення до суду поважною.

У липні 2013р. ОСОБА_2 уточнивши свої позовні вимоги, просила визнати незаконним її звільнення від 29 серпня 2011р. у зв'язку з порушенням порядку його проведення. Скасувати не тільки рішення Сватівської районної ради Луганської області від 26 серпня 2011р., а й наказ відділу освіти Сватівської районної держадміністрації від 29 серпня 2011р. №321-к; скасувати запис у вкладиші до трудової книжки ОСОБА_2 за номером 25, змінивши дату звільнення з 29 серпня 2011р. на день набрання рішення суду законної сили; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду; зобов'язати відділу освіти Сватівської районної держадміністрації здійснити звільнення з урахуванням гарантій та компенсацій згідно чинного законодавства України, а саме: надати у письмовому вигляді пропонування роботи у комунальному закладі Навчально-виховному комплексі Сватівська загальноосвітня школа 1 ступеня-гімназія Сватівської районної ради Луганської області.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 11 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: визнано незаконним звільнення позивача 29.08.2011 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України; з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток з 30.08.2011 року по 30.08.2012 року у розмірі 51476,52 грн. за час за час вимушеного прогулу та 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог було відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Сватівського районного суду Луганської області від 11 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, відмовивши позивачу у задоволенні позову. Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не з'ясував всіх обставин справи.

У запереченнях проти апеляційної скарги ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу, оскільки, на її думку, рішення є законним і обгрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Пропущений строк на звернення до суду з даною позовною заявою був поновлений, як такий, що пропущений з поважних причин.

Наказом відділу освіти Сватівської районної державної адміністрації № 28 від 10 червня 1997 року позивач була призначена директором гімназії гуманітарного профілю і початкової школи в м. Сватове (станом на момент ліквідації - Сватівської гімназії Сватівської районної ради Луганської області).

Рішенням Сватівської районної ради № 7/31 від 23.06.2011 року було припинено шляхом ліквідації юридичну особу - Сватівську гімназію Сватівської районної ради Луганської області, створено ліквідаційну комісію і вирішено попередити ОСОБА_2 про її подальше звільнення 29.08.2011 року з посади директора. Того ж дня попередження про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України було вручене позивачці.

28.06.2011 року ОСОБА_2 передала, а методист відділу освіти, молоді та спорту Сватівської районної державної адміністрації Луганської області ОСОБА_4 прийняв статут, печатку, штамп та інші документи Сватівської гімназії.

З 24.06.2011 року по 15.07.2011 року позивач перебувала на лікуванні.

Рішенням Сватівської районної ради від 26.08.2011 року та наказом відділу освіти, молоді та спорту Сватівської райради ОСОБА_2 звільнено від займаної посади директора Сватівської гімназії Сватівської районної ради Луганської області у зв'язку із ліквідацією навчального закладу з 29.08.2011 року; з наказом позивач ознайомлена 04.07.2013 року, трудова книжка вручена - 04.07.2013 року. Повний розрахунок з ОСОБА_2 здійснено з урахуванням всіх необхідних виплат станом на 29.08.2011 року.

Заслухавши доповідача, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавцем не було виконано вимоги ч. 2 ст. 40 та ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України; розмір моральної шкоди було визначено, виходячи із характеру правопорушення, глибини душевних страждань, враховуючи вимоги розумності, справедливості і достатності.

Такий висновок суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачку було звільнено 29 серпня 2011р. за п.1ч.1ст.40 КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як-то: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

При цьому вживані в цій нормі поняття: «ліквідація», «реорганізація», «перепрофілювання», «банкрутство», «скорочення чисельності або штату працівників» ? стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

В даному випадку сталась саме ліквідація юридичної особи - гімназії.

Визначення юридичної особи, поняття ліквідації юридичної особи та порядок її ліквідації міститься в ст. ст. 80, 104, 110, 111 ЦК України, ст. ст. 62?66, 79?92 ГК України, ст. ст. 1?22 Закону України «Про господарські товариства».

За таких обставин підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України може бути ліквідація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 104, 105, 110 ЦК України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб.

Такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012р. №6-65-1цс12.

У відповідності до ч.1ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Тому слід погодитись з доводом апелянта, що при повної ліквідації установи, адміністрація відділу освіти позбавлена можливості надання іншої роботи в той же установі. Всі інші вимоги закону при звільненні позивачки було виконано. Не менш, як за два місяця до звільнення, ОСОБА_2 була попереджена про звільнення, їй неодноразово: 6 разів, надсилалось повідомлення рекомендованим листом з вимогою про отримання трудової книжки (т.1а.с. 138- 162), однак, як свідчить лист центру поштового зв'язку №6 (т.3а.с.1-2), на ім'я ОСОБА_2 з 01.08.2011р. по 31.12.2011р. надходили рекомендовані листи (6) та 2 посилки. Рекомендовані листи ОСОБА_2 не отримувала.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що звернення ОСОБА_2 у 2011р. з адміністративним позовом і отримання ухвали Вищого адміністративного суду України тільки у квітні 2013р. є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Як пояснює сама позивачка, вона отримала ухвалу Вищого адміністративного суду України 16 квітня 2013р., а позов подала 25 червня 2013р. Ст..233 КЗпП України передбачено місячний строк звернення до суду у справах про звільнення. Крім того, Донецьким апеляційним адміністративним судом прийнято рішення 3 жовтня 2011р.: ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову, з цього дня воно набрало чинності.

Зазначене свідчить, що відповідачами порядок звільнення ОСОБА_2 з посади не порушено, а тому рішення суду в частині задоволення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, як передбачено ч.1ст.309 ЦПК України,.

На підставі викладеного, керуючись ст..40, 49-2, 233 КЗпП, п. 2 ч. 1 ст. 307, ч.1ст. 309, ст. 313, ч.2ст. 314, ст. 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відділу освіти, молоді та спорту Сватівської районної державної адміністрації Луганської області задовольнити.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 11 вересня 2013 року скасувати. У позові ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набуває чинності негайно, але може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: