АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22-ц/744/8299/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Шавула В.С.

Справа № 422/11810/12 Доповідач - Петренко І.О.

Категорія - 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Козлова С.П.

при секретарі - Чоха К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким розірвати шлюб з відповідачкою.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15 вересня 1978 року вони з відповідачкою зареєстрували шлюб у відділі РАЦС Ленінського району м. Дніпропетровська, актовий запис №1676. Від шлюбу неповнолітніх дітей вони не мають. Спільне життя не склалося, оскільки відсутнє взаєморозуміння, різні погляди на життя, в наслідок чого виникають конфлікти.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судом були вжиті заходи щодо примирення сторін в порядку ст.118 СК України, а саме надавався час на примирення. Позивач до суду надав письмову заяву, в якій просив справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені з додержанням норм матеріального права та вимог процесуального закону - ст. ст.10, 11, 60, 212 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи , що згідно актового запису № 1676, складеного 15 вересня 1978 року відділом РАЦС Ленінського району м. Дніпропетровська, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі (а.с.6). Від спільного подружнього життя сторони неповнолітніх дітей не мають. Спору про поділ майна сторони не мають. Позивач та відповідач втратили один до одного почуття взаємної поваги, любов:, взаємодопомоги. Мешкають окремо з жовтня 2012 року, не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки.

За змістом статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до положень частини 1 статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3 та 4 статті 56 вказаного Кодексу передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Як слідує з роз'яснень, що містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року , проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішені позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя, вживати заходів до примирення подружжя у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу.

Отже, враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, покладати на позивача обов'язку збереження сім'ї при наявності на це його категоричного заперечення не можна, оскільки це не відповідає вимогам вказаних статей СК України.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права як необґрунтовані. При ухвалені рішення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права дотримано. Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам, згідно зі ст.212 ЦПК України, та постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 305, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді