Справа №11-а-1031,2006р. Головуючий в 1-й інстанції
Категорія: ст.ст. 187 ч.2 Ведяшкіна Ю.В.
КК України. Доповідач - Шевцова В.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня місяця "05" дня
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Годуна В.А. Суддів: Шевцової В.Г., Михайлюка М.І. З участю прокурора - Литвиненка О.О. адвоката - ОСОБА_1 засуджених - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляціями державного обвинувача і засушеного ОСОБА_2 на вирок Новоаховського міського суду Херсонської області від 18 серпня 2006 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком засуджені:
ОСОБА_2,
- за ст. 187 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі з поміщенням до
кримінально-виконавчої установи з конфіскацією майна;
ОСОБА_3, раніше судимий:
1.11 жовтня 2004 року Новокаховським міським судом Херсонської області за ст. 185ч.З КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
- за ст. 187 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Новокаховського міського суду від 11 жовтня 2004 року і остаточно призначено покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи з конфіскацією майна.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - взяття під варту - залишено без зміни.
Згідно з вироком, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винними у тому, що 19 листопада 2005 року близько ОО30 годин, вони за попередньою змовою між собою, керуючись корисливими мотивами, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля кафе «Тетяна», що по вул. Першотравневій м. Нова Каховка, вчинили розбійним напад на потерпілого ОСОБА_4, поєднаний з насильством небезпечним для життя і здоров'я останнього, в ході якого заволоділи майном потерпілого на суму 1480 гривень.
В апеляціях:
державний обвинувач просить вирок щодо двох засуджених скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку із неповнотою судового слідства і неправильним застосуванням кримінального та кримінально-процесуального закону.
засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що він свою згоду на розгляд справи в скороченому порядку не давав, а тому судом допущена неповнота і однобічність, оскільки не допитані потерпілий, свідки, не досліджені матеріали справи, що потягло за собою не правильну кваліфікацію його дій, під час досудового слідства порушено його право на захист - не надано адвоката, суд не взяв до уваги всіх обставин справи і призначив занадто строге покарання, просить вирок змінити і перекваліфікувати його дії на ст.186 ч.2 КК України по якій призначити покарання з застосуванням ст.69 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, підтримавшого апеляцію державного обвинувача і частково засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_2, який підтримав як свою апеляцію, так і апеляцію державного обвинувача, засудженого ОСОБА_3, його адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляцію прокурора і просили пом'якшити ОСОБА_3 покарання, колегія суддів вважає, що апеляції державного обвинувача підлягає задоволенню, засудженого ОСОБА_2 - задоволенню частково з таких підстав.
Як видно з вироку, висновки про доведеність вини ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні злочину, суд зробив на підставі показань самих засуджених. При цьому він зазначив, що вони свою вину визнали повністю і підтвердили факт розбійного нападу на потерпілого, а тому докази відповідно до ч.З ст.299 КПК у судовому засіданні не досліджувалися.
Проте, висновок суду про визнання засудженими своєї вини не узгоджується з протоколом судового засідання, з якого вбачається, що засуджені заперечували факт застосування щодо потерпілого насильства, небезпечного для життя чи здоров'я останнього, стверджуючи, що тілесні ушкодження потерпілий отримав під час падіння на тротуар. При цьому вони заявили, що крім куртки потерпілого, інших речей, інкримінованих їм в обвинуваченні, не брали.
За таких обставин згідно зі ст.299 КПК суд був вправі не досліджувати лише докази, які стосувалися тих фактичних обставин справи, що ніким не оспорювалися, і зобов'язаний був дослідити докази, якими органи досудового слідства обґрунтовували висновки про вчинення засудженими розбійного нападу.
Про те суд цього не зробив і вищезазначених доводів засуджених не спростував.
Крім того, згідно зі ст.293 ч.З КПК, суд вправі застосувати скорочений порядок дослідження доказів лише тоді, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду.
Однак, із протоколу судового засідання /а.с.237/ вбачається, що суд не запитав в учасників судового розгляду чи не заперечують вони проти такого порядку дослідження доказів.
Між тим, з апеляції засудженого слідує, що він заперечував проти розгляду справи в скороченому порядку.
Також, судом порушені вимоги ст.59 КК України, оскільки, призначивши додаткове покарання, суд не зазначив яка саме частина майна чи все майно конфіскується.
На момент вчинення злочину ОСОБА_3 ще не досяг повноліття, а тому застосувавши до нього додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, суд порушив вимоги ст.98 КК України, згідно з якою таке додаткове покарання до неповнолітніх не застосовується.
Таким чином, суд першої інстанції істотно порушив вимоги як кримінально-процесуального, так і кримінального закону, внаслідок чого його вирок є незаконним і необгрунтованим, а тому підлягає скасуванню відносно обох засуджених з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді, підлягають перевірці також інші доводи, викладені в апеляції засудженого ОСОБА_2, в тому числі і порушення права на захист щодо обох засуджених.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції державного обвинувача задовольнити, засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 18 серпня 20065 року відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, в той же суд в іншому складі суддів.