АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11а-1037 Головуючий в 1 інстанції Стамбула М.І
Категорія ст. 191 ч.5, 358 КК Доповідач Грушицький А.
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 року колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі
головуючого судді Червоненко В.Я.,
суддів Раєнка В.І., Грушицького А.,
з участю прокурора Литвиненко О.О.,
засудженого ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2,
розглянула в судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої" інстанції на вирок місцевого Дніпровського районного суду від 14 серпня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, гр. України, не судимого,
засуджено за ч. 4 ст. 191 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю
за 358 ч. 1 КК України на 2 роки обмеження волі, за 358 ч. З КК України на 1 рік обмеження волі.
У відповідності зі ст. ст. 75, 76 КК України від призначеного покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком на два роки, і покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої системи, і один раз на місяць з'являтися в ці органи для реєстрації.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів за таких обставин :
З 01 жовтня 2005 року, ОСОБА_1, будучи ІНФОРМАЦІЯ_1, діючі на підставі трудового договору з ПФ «Будіндустрія», будучи відповідальним за забезпечення схоронності довірених йому матеріальних цінностей, дбайливе відношення до них, забезпечення схоронності й вжиття заходів по запобіганню нанесеного збитку по акту прийому - передачі, одержав від директора ПФ «Будіндустрія» ОСОБА_3 матеріальні цінності на загальну суму 434 964,63 грн.
24.10.2005 року ОСОБА_1, привласнив матеріальні цінності ПФ «Будіндустрія» на суму 75 300 грн., які обернув на свою користь і розпорядився за своїм розсудом, реалізував їх приватним підприємцям і громадянам, а саме: ПП «ОСОБА_4» (м.Скадовськ), ПП «ОСОБА_5» (м.Херсон), ПП «ОСОБА_6» (м.Херсон) і мешканцю м.Херсона ОСОБА_7.
24.10.2005 року ОСОБА_1, діючи умисно, з метою приховування факту незаконного присвоєння чужого майна - товарно-матеріальних цінностей ПФ «Будіндустрія» на суму 75300 грн., підробив платіжне доручення, що нібито свідчить про перерахування коштів на суму 34479 грн. директору ПФ «Будіндустрія» ОСОБА_3. Маючи у своєму розпорядження платіжне доручення на перерахування директору ПФ «Будіндустрія» ОСОБА_3 коштів в сумі 4479 грн., шляхом вклеювання цифри «З» перед сумою 4479 грн., підробив зазначений документ, змінив в ньому текст із 4 479 грн. на 34 479 грн.
Крім того, ОСОБА_1 аналогічним шляхом у зазначеному платіжному дорученні підробив дату здійснення банківської операції, змінивши її з 04.10.2005 року на 24.10.2005 року.
24.10.2005 року ОСОБА_1, достовірно знаючи про фіктивність підробленого ним платіжного доручення, з метою приховування незаконно привласненого майна ПФ «Будіндустрія», зі свого робочого телефону у м.Херсоні НОМЕР_1 по факсимільному зв'язку передав у м. Харків на телефон ПФ «Будіндустрія» НОМЕР_1 завідомо підроблене ним платіжне доручення від 04.10.2005 року про нібито перерахування коштів у сумі 34 479 грн. Фактично зазначені кошти ОСОБА_1 не перераховував.
У апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи, порушено питання про скасування вироку через неправильне застосування кримінального закону, та постановления нового вироку, так як, на думку прокурора, призначене покарання є недостатнім для виправлення засудженого.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення та останнє слово засудженого ОСОБА_1, який просив залишити вирок без зміни, міркування адвоката ОСОБА_2 на користь засудженого, думку прокурора про необхідність задоволення апеляції і скасування вироку, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до слідуючого.
Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства і судом дотримано вимог ст. 22 КПК України, спрямованих на встановлення у справі об"єктивної істини. Викладені у вироку висновки суду про винність ОСОБА_1, у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, і не оспорюються апелянтом.
Посилання у апеляції прокурора на неправильну кваліфікацію судом злочинних дій ОСОБА_1 за ч 4 ст. 191 КК України є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно ч. 5 ст. 191 КК України привласнення чи розтрата чужого майна вважається вчиненою у особливо великих розмірах, якщо розмір привласненого майна в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, на момент вчинення злочину на суму більш 78 600 грн. (131 X 600 = 78 600).
Кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст, 191 КК України органи досудового слідства виходили з загальної суми товару одержаного засудженим у підзвітність - 380 297, 83 грн.
Зібраними у справі та перевіреними в ході судового слідства доказами встановлено що засуджений ОСОБА_1 присвоїв для своїх особистих потреб майна на загальну суму 75 300 грн., і за таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 5 на ч. 4 ст. 191 КК України.
Виходячи з доведеності обвинувачення злочинні дії ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ст. ст. 191 ч. 4; 358 ч. 1; 358 ч. З КК України.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1 суд допустив порушення вимог кримінального закону, і всупереч вимогам ст. 70 КК України не призначив засудженому покарання за сукупністю злочинів, про що вірно поставлено питання у апеляції прокурора.
Відповідно з вимогами ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання ( основне і додаткове ) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Колегія суддів вважає необгрунтованими твердження апеляції прокурора про те що, призначене покарання є недостатнім для виправлення засудженого.
Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, врахував вчинення злочину вперше, позитивні дані про його особу, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, повне визнання вини та щире каяття, активне сприяння слідчим органам в ході досудового слідства, добровільне й повне відшкодування збитків, та відсутність тяжких наслідків. І дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Обговорюючи питання про міру покарання засудженому ОСОБА_1 колегія суддів враховує вище наведені обставини, і призначає покарання яке є необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження нових злочинів, відповідно з вимогами ст. 65 КК України.
З урахуванням наведеного, і керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів
засудила :
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.
Вирок місцевого Дніпровського районного суду від 14 серпня 2006 року в частині призначення покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 4 ст. 191 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 2 роки, за 358 ч. 1 КК України на 2 роки обмеження волі,
за 358 ч. З КК України на 1 рік обмеження волі. а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 роки.
Відповідно до п. п. 2, 3,4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи; повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місяця проживання і роботи; періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений і на нього подано касаційне подання прокурором протягом одного місяця з моменту його проголошення, в судову палату з кримінальних справ Верховного Суду України.