29.10.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц/797/2637/2013р. Головуючий в першій

інстанції Семенуха Т.Б.

Категорія 47 Доповідач в апеляційній

інстанції Саліхов В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Саліхова В.В.,

суддів - Андрейченко А.А., Моцного М.В.,

за участю секретаря - Лашкевич Н.О.,

позивача - ОСОБА_4,

представника позивача - ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 20 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач ОСОБА_4 звернувся до місцевого суду з позовом до відповідача ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, укладеного між ними 25.11.2010 року, який зареєстровано відділом РАЦС Нахімовського РУЮ у м. Севастополі, актовий запис №51.

Вимоги позову мотивовані тими обставинами, що 25.11.2010 року сторони по справі зареєстрували шлюб, від якого мають малолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Як зазначає позивач, з початку березня 2013 року останні не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство та сумісно не проживають. ОСОБА_4 вважає, що їх сім'я розпалася через несхожість характерів, різних поглядів на життя, у зв'язку чим подальше сумісне життя та збереження шлюбу неможливе, який існує лише формально.

Заочним рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 20.06.2013 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, зареєстрований 25.11.2010 року відділом РАЦС Нахімовського РУЮ у м. Севастополі за актовим записом №569 - розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище відповідача залишено «ОСОБА_6». Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою місцевого суду від 20.08.2013 року заяву ОСОБА_6 про перегляд вищевказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись з заочним рішенням суду від 20.06.2013 року, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування вказаного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, внаслідок неповного з'ясування судом обставин та наявності недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права. Також відповідач посилається на порушення місцевим судом ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У судове засідання відповідач по справі не з'явилася, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялася належним чином, надала до суду клопотання про перенесення розгляду справи на більш пізніший строк у зв'язку з хворобою її дитини. Враховуючи, що довідка, яка була надана до суду апеляційної інстанції свідчить про те, що дитина потребує догляду з 25.10.2013 року по 28.10.2013 року, а справа розглядається 29.10.2013 року, колегія суддів вважає, що її неявка в судове засідання не є поважною причиною та відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь головуючого по справі, пояснення представника позивача та позивача, дослідивши матеріали справи та оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає відхиленню на підставі наступного.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що відповідно до повторного свідоцтва серії НОМЕР_1 від 08.05.2013 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено 25.11.2010 року та зареєстровано Відділом РАЦС Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі, за актовим записом №569(а.с.41). Від спільного життя сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 104, 112 СК України, дійшов висновків, що спільне життя подружжя і збереження їх сім'ї неможливе.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч.ч.3,4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до вимог діючого законодавства, суд при розгляді справи з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При апеляційному розгляді справи позивач підтвердив своє небажання проживати подружнім життям разом з відповідачем, оскільки тривалий час знаходиться у фактично шлюбних правовідносинах з іншою жінкою.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд формально підійшов до вирішення питання про розірвання шлюбу, повно та всебічно не з'ясував фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, не заслуговують на увагу, оскільки позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, не бажає підтримувати з відповідачем шлюбні стосунки і вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить її інтересам.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

На думку колегії суддів, ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції, з дотриманням норм ст.ст. 213, 214 ЦПК України, з'ясував фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апелянта не спростовують висновки останнього, які відповідають дійсним обставинам справи та представленим доказам.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313,314,315 ЦПК України, колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Заочне рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 20 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ В.В.Саліхов

Судді: /підпис/ А.А.Андрейченко

/підпис/ М.В.Моцний

Згідно оригіналу:

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя В.В.Саліхов