Справа №11а-1107-2006 рік. Головуючий 1-ї інстанції Строілов C.O.
Категорія: ст.286 КК України Доповідач Ришкова Н.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада місяця 20 дня Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого - Червоненка В.Я.,
суддів: - Ришкової Н.М., Литвиненко І.І.,
за участю прокурора - Литвиненка О.О.,
засудженого - ОСОБА_1,
його захисника адвоката - ОСОБА_2, представника потерпілого - ОСОБА_3, піклувальника потерпілого - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляціями представника цивільного позивача ОСОБА_3 , засудженого ОСОБА_1 на вирок Суворовського районного суду міста Херсона від 28 березня 2006 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_1 ,уродженець м. Херсона, українець, освіта вища, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає АДРЕСА_1, раніше не судимий ,
засуджений за ч.2 ст.286 КК України до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік .
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнений від основного покарання, призначеного судом , з випробуванням строком на два роки .
Відповідно до ст. 76 КК України на нього покладені обов'язки :
повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання , роботи ,
періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Цим же вироком стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 17562 грн. 84 коп. :
-2562 грн. 84 коп. в рахунок відшкодування матеріальних збитків ;
-15000 грн. -в рахунок відшкодування моральної шкоди .
На користь Одеського НДІСЕ за проведення експертиз стягнуто з ОСОБА_1 697 грн. 36 коп.
Міру запобіжного заходу в відношенні ОСОБА_1 залишено підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу .
ОСОБА_1 визнано винним в тому , що 19 червня 2002 року , біля 17 год. 15 хв., керуючи автомобілем Хонда , державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Леніна с боку пр. Ушакова в напрямку вул. Комунарів, в районі перехрестя з вул. Жовтневої революції, в порушення вимог п.п. 18.1 ПДР , при під'їзді до нерегульованого пішохідного переходу , на якому знаходився пішохід, не вжив заходів до зниження швидкості , гальмування та зупинки, не уступив дорогу пішоходу , в зв'язку з чим допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_5, якому внаслідок ДТП були завдані тяжкі тілесні ушкодження по критерію загрози для життя .
В апеляції засуджений ОСОБА_1 стверджував, що не мав реальної можливості уникнути зіткнення. Він вважав , що при розслідуванні справи і розгляді її в суді було порушено кримінально- процесуальний закон , сума , присуджена потерпілому на відшкодування моральної шкоди є необгрунтованою та завищеною , а на обґрунтування матеріальних збитків - не підтверджена відповідними документами , так як надані суду чеки викликають сумнів як неналежні докази.
Вважає , що під час судового розгляду справи суд не дослідив обставини, які мають істотне значення для прийняття законного рішення, а зібрані докази по справі не обвинувачують, а оправдують його .
Суд на його думку не врахував , що ДТП сталася за межами пішохідного переходу з причини неадекватної поведінки потерпілого , який набіг на автомобіль , вдарившись тулубом об праві передні двері . Не врахував суд , що ОСОБА_5 , будучи інвалідом дитинства першої групи по зору , нічого не бачить, раптово вийшов на дорогу та переходив її в невстановленому для сліпих місці без білої палиці, таким чином спричинивши ДТП.
Просив вказаний вирок суду скасувати та закрити справу за відсутністю складу злочину.
Представник потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_5-ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просив змінити вирок суду в частині залишення без задоволення вимог цивільного позивача про відшкодування втраченого заробітку , задовольнивши його вимоги щодо стягнення 49000грн. в рахунок втраченого потерпілим заробітку з приводу звільнення з роботи внаслідок отриманих в ДТП тілесних пошкоджень .
Інші учасники судового процесу вирок не оскаржували.
Вислухавши доповідача по справі, пояснення засудженого ОСОБА_1 , який підтримав вимоги, викладені в апеляції , та доповнив їх вимогами про скасування вироку в частині призначеного додаткового покарання, проти апеляції представника цивільного позивача заперечував , та його останнє слово , в якому просив вказаний вирок скасувати та закрити справу в зв'язку з відсутністю складу злочину в його діях , або скасувати вирок в частині призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, його захисника адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляційні вимоги ОСОБА_1, проти апеляції ОСОБА_3 заперечував , представника цивільного позивача ОСОБА_3 та піклувальника потерпілого ОСОБА_4, які підтримали апеляцію представника потерпілого , а апеляцію засудженого з доповненнями просили залишити без задоволення , думку прокурора Литвиненка О.О. , який вважає апеляцію з доповненнями ОСОБА_1 не підлягаючою задоволенню, а апеляційні вимоги ОСОБА_3 -підлягаючими задоволенню частково, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області вважає , що апеляції ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково з слідуючих підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху внаслідок якого ОСОБА_5 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, обгрунтовані доказами, що об'єктивно досліджені судом .
Так, в судовому засіданні підсудний не заперечував факт наїзду на потерпілого ОСОБА_519.06.2002 року під час руху по вул. Леніна с боку пр. Ушакова в напрямку вул. Комунарів, в районі перехрестя з вул. Жовтневої революції , в результаті чого потерпілому були завдані тяжкі тілесні ушкодження. Ці ж обставини підтвердили і свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , які показали , що були свідками того, як 19.06.2002 року на перехресті вулиць Леніна та Жовтневої революції автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , намагаючись об'їхати пішохода ОСОБА_5, збив його .
Вказані обставини підтверджуються і показаннями потерпілого ОСОБА_5 на а.с. 54, оголошеними в судовому засіданні.
Як на докази суд обґрунтовано послався на протокол огляду місця події, в ході якого оглянуто місце ДТП та схему до нього від 19.06.2002 року з відображеною плямою крові (а.с.25-30), та протокол відтворення обстановки та обставин події злочину за участю потерпілого ОСОБА_5 , в ході якого він вказав на траєкторію свого руху по дорозі, та місце наїзду на нього автомобіля (а.с.84-88). Ці показання потерпілого не суперечать слідовій інформації на автомобілі ОСОБА_1 та на місці ДТП відповідно висновкам судової авто технічної експертизи НОМЕР_2. Показання водія ОСОБА_1 щодо розташування місця наїзду на пішохода цією ж експертизою визнані неспроможними (а.с.97-104).
Відповідно висновку СМЕ НОМЕР_3 потерпілому ОСОБА_5 завдані в результаті ДТП небезпечні для життя в момент заподіяння тяжкі тілесні ушкодження .
Вказаним доказам в їх сукупності суд дав належну оцінку і обгрунтовано дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху , що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження ,і злочинні дії його правильно кваліфікував за ч.2 ст.286 КК України .
Відповідно до п. 8 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року відповідальність за ст. 286 КК України настає лише за умови , що винна особа внаслідок порушення певних правил спричинила з необережності потерпілому середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження або його смерть , Судом при винесені вироку дотримано цих вимог і встановлено ,що керуючи автомобілем Хонда, та рухаючись по вул. Леніна с боку пр. Ушакова в напрямку вул. Комунарів, в районі перехрестя з вул. Жовтневої революції , ОСОБА_1 в порушення вимог п.п. 18.1 ПДР , при під'їзді до нерегульованого пішохідного переходу , на якому знаходився пішохід, не вжив заходів до зниження швидкості , гальмування та зупинки, не уступив дорогу пішоходу , в зв'язку з чим допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_5, якому внаслідок ДТП були завдані тяжкі тілесні ушкодження по критерію загрози для життя.
Проте , визнаючи в вироку винність ОСОБА_1 і в порушенні правил експлуатації транспорту, суд не вказує , в яких конкретних діях це полягає. Відповідно вимогам КК України порушення правил експлуатації може полягати в недотриманні водієм технічних умов експлуатації , порушенні порядку перевезення пасажирів , неправильному завантаженні, тощо . Вказані обставини в діях ОСОБА_1 судом не встановлені , тому слід виключити з вироку посилання на порушення ним правил експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження .
Доводи засудженого, що не порушував ПДР під час наїзду на пішохода та в момент ДТП знаходився в аварійній ситуації та не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода спростовуються наведеними в вироку доказами .
Обґрунтовано суд не визнав за належний доказ і висновок незалежної експертизи по дослідженню обставин наїзду автомобіля на пішохода від 27.06.2002 року (а.с.50-52) , оскільки дана експертиза проведена з порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства до порядку призначення експертиз , а саме, без постанови слідчого про призначення експертизи та без попередження експерта про кримінальну відповідальність за дачу за відомо неправдивого висновку.
Основне покарання засудженому призначене відповідно до вимог закону з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу . Що стосується призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк , то доцільність застосування до винного додаткового покарання судом не обговорювалася, тоді як відповідно с п. 21 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року у кожному випадку призначення покарання за ч.1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами . Судом не враховано , що ОСОБА_1 вчинив необережний злочин , не перебував при цьому у стані алкогольного сп'яніння , за фахом своєї діяльності є приватним підприємцем , діяльність якого пов'язана з керуванням транспортними засобами , що дає йому засоби для існування . Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає альтернативу застосування судом додаткового покарання засудженому.
При таких обставинах вказаний вирок суду у частині призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік підлягає скасуванню, а його вимоги, викладені в доповненні до апеляції, підлягають задоволенню .
Що стосується вимог представник потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_5- ОСОБА_3 , викладених в апеляційній скарзі щодо зміни вироку суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог цивільного позивача про відшкодування втраченого потерпшим заробітку з приводу звільнення з роботи внаслідок отриманих в ДТП тілесних пошкоджень в сумі 49000 грн., то вони задоволенню підлягають частково. Відмовляючи в задоволенні цивільного позову в цій частині, суд не з'ясував дійсні підстави звільнення 15.10.2003 року Павлова з роботи, та причинний зв'язок з ушкодженнями , отриманими ним в ДТП 19.06.2002 року, не встановив наявність втрати працездатності внаслідок вказаних подій. Тому вирок у вказаній частині підлягає скасуванню , а кримінальна справа в частині вказаного цивільного позову підлягає направленню на новий судовий розгляд , під час якого , застосовуючи засоби доказування , передбачені діючим процесуальним законодавством , суду слід підтвердити чи спростувати вказані потерпілим факти .
Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди обґрунтований судом і компенсує моральні страждання потерпілого. Проте , вирішуючи питання про задоволення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди , суд допустився помилки .
Відповідно до ч.5 ст. 334 КПК України суд має мотивувати у вироку прийняте рішення про задоволення цивільного позову , а також перевірити обґрунтованість заявлених вимог і навести відповідні розрахунки сум , що підлягають стягненню .
Суд задовольнив у повному обсязі вимоги про стягнення з засудженого 2562 грн.84 коп.на відшкодування завданих потерпілому матеріальних збитків . При цьому він не врахував , що витрати потерпілої від злочину особи підлягають стягненню з винного за умови належного обґрунтування заявленої вимоги .
Із матеріалів справи вбачається, що наданим документами підтверджені витрати потерпілого від злочину не тільки на придбання ліків , а й на медичне обслуговування , але конкретних розрахунків судом не наведено . При цьому в деяких наданих квитанціях , наприклад, виданих ЧП Ширяевим, не вказано , за що були сплачені гроші (а.с. 165,166), та касові чеки про залишок грошових коштів в касі (а.с. 166) не підтверджує витрат грошових коштів потерпілим на придбання ліків .
Тому вказаний вирок в частині залишення без задоволення цивільного позову про відшкодування втраченого потерпілим заробітку з приводу звільнення з роботи внаслідок отриманих в ДТП тілесних пошкоджень в сумі 49000 грн., та задоволення цивільного позову в частині відшкодування матеріальних збитків , завданих потерпілому злочином , слід скасувати та справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Порушень процесуального закону, які могли вплинути на правильність судового рішення, не встановлено
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу з доповненнями засудженного ОСОБА_1 та апеляційну скаргу представника потерпшого та цивільного позивача ОСОБА_5- ОСОБА_3 - задовольнити частково .
Вирок Суворовського районного суду міста Херсона від 28 березня 2006 року змінити, скасувавши в частині призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік , також, виключити з обвинувачення ОСОБА_1 вказівку про порушення ним правил експлуатації транспорту , а також скасувати вказаний вирок в частині залишення без задоволення цивільного позову про відшкодування втраченого потерпілим заробітку з приводу звільнення з роботи внаслідок отриманих в ДТП тілесних пошкоджень в сумі 49000 грн., та задоволення цивільного позову в частині відшкодування матеріальних збитків , завданих потерпілому злочином.
В решті вказаний вирок суду залишити без зміни.
Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі суддів.