Головуючий у 1 інстанції: Міросєді А.І.

доповідач: Мозговенко В.В.

Ухвала

Іменем України

29 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Мозговенка В.В.

суддів Круподері Д.О., Яременка А.Ф.

при секретарі Ільяшенко С.О.

з участю

прокурора Андреєвої Ж.М.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Донецької області розглянула кримінальне провадження № 12012050380000048 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Костянтинівка Донецької області, громадянки України, із середньо-спеціальною освітою, вдови, не працюючої, раніше не судимого, маючої на утриманні неповнолітнього сина 1999 року народження

визнано винною за ч.1 ст.115 КК України й призначено покарання у вигляді семи років позбавлення волі.

Вироком суду було встановлено, що злочин було вчинено за наступних обставин.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 06:00 годині ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 знаходились у будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1. У вказаний час між ОСОБА_1 і ОСОБА_4, які знаходились у спальні вищевказаного будинку, виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4 став погрожувати ОСОБА_1 Під час сварки ОСОБА_1 стала відчувати неприязнь відносно ОСОБА_4, на ґрунті чого у ОСОБА_1 виник умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4 Реалізуючи свій злочинний намір, обвинувачена взяла в руки металеву кувалду, яка знаходилась біля ліжка у спальні, та діючи умисно, нанесла нею два удари в область голови потерпілого, заподіявши останньому наступні тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму: втиснутий перелом кісток зводу і основи черепа, лівої скронево-тім'яної області, забій-розтрощування речовини головного мозку, пошкодження твердої мозкової оболонки, забиту рану центру тім'яної області, крововилив вік обох очей, крововилив під тверду мозкову оболонку, крововилив під м'які мозкові оболонки, набряк головного мозку, які по ступеню тяжкості стосовно живих осіб носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Від отриманих вищевказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_4 помер на місці.

За змістом апеляційної скарги обвинувачена ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та її дії перекваліфікувати зі ст.115 ч.1 КК України на ст.116 КК України та пом'якшити покарання мотивуючи тим, що судом першої інстанції неправильно кваліфіковані її дії, оскільки злочин вона вчинила у стані сильного душевного хвилювання.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та дії ОСОБА_1 перекваліфікувати зі ст.115 ч.1 КК України на ст.116 КК України й при визначенні міри покарання застосувати ст.69 КК України. Свої вимоги мотивував тим, що суд у вироку не дав належну оцінку актам експертизи й не обґрунтував чому він прийняв результати стаціонарної експертизи та відхилив результати амбулаторної експертизи. Також, послався на те, що суд при призначенні покарання не врахував всіх їм же встановлених пом'якшуючих покарання обставин.

Вислухавши доповідача, обвинувачену та її захисника, які підтримали доводи своїх апеляцій, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обсудивши доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість обвинуваченої ОСОБА_1, але неправильно кваліфікував її дії.

Так, актом амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №1501 встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 знаходилась у стані фізіологічного афекту (сильного душевного хвилювання). Також експертами було виявлено, що для обвинуваченої не властиві будь-які прояви агресивності, імпульсивності та не властиві деструктивні дії. Під час скоєння злочину її стан агресивності супроводжувався крайньо високим рівнем емоційної напруги з викидом фізіологічних стимуляторів, які забезпечували збільшення фізичної сили, що служить явною ознакою наявності фізіологічного афекту. Обвинувачена знаходилась у бурно протікаючому ефектному стані з різким підйомом фізичних сил, який виник на фізіологічно нормальному фоні, тобто у стані фізіологічного афекту (сильного душевного хвилювання), яке сформувалося під впливом триваючої психотравмуючої ситуації й проявилося у не властивих формах поведінки, причиною якого стали насильницькі, асоціальні, протиправні дії потерпілого.

Під час другої експертизи експерти хоч прямо не вказали, що обвинувачена знаходилась у стані фізіологічного афекту, між тим вони прийшли до висновків, що істотний вплив на усвідомлений вольовий контроль своїх дій у кримінальній ситуації зробило стан емоційного збудження, яке за ступенем дезорганізуючого впливу на психіку східне з фізіологічним афектом і, як і фізіологічний афект, належить до групи станів, які істотно обмежують вольовий контроль поведінки. Вказані дії привели до раптового істотного звуження свідомості, фіксації сприйняття обвинуваченої на небезпечних діях потерпілого, та послаблення вольового контролю своїх дій, прояву збудження у самозахисній агресивній поведінці, послабленню прогнозування можливих наслідків своєї поведінки. Тобто, обидві експертизи прийшли до однакових висновків про наявність трьох фаз характерних для фізіологічного афекту, тобто сильного душевного хвилювання.

Тобто під час другої судово-психіатричної експертизи експерти фактично прийшли до аналогічного висновку як і у першій експертизі, але вказали, що обвинувачена знаходилась у стані емоційного збудження, яке суттєво вплинуло на її свідомість та поведінку. Суд зробив висновок, що остання експертиза спростовує висновок першої. Між тим це не так, оскільки крім афекту, існують інші емоційні стани, які також оказують глибоку деструктивну дію на свідомість и діяльність людини й які об'єднуються поняттям емоційної психічної напруженості для якого характерно, що воно розвивається більш плавно ніж фізіологічний афект, але на піку цього стану відбуваються зміни свідомості порівнянні за якістю зі змінами, які спостерігаються при афекті, що фактично й є сильним душевним хвилюванням.

Тому, висновки суду про те, що актом стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи спростовано висновок акту попередньої амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи щодо перебування ОСОБА_1 у момент скоєння правопорушення у стані фізіологічного афекту (сильного душевного хвилювання), є необґрунтованим.

Оскільки, перша експертиза прийшла до висновку, що під час вчинення злочину обвинувачена знаходилась у стані сильного душевного хвилювання, а друга експертиза категорично цього не виключає, тому виходячи з презумпції невинуватості, й оскільки всі сумніви трактуються на користь обвинуваченого, колегія суддів вважає, що обвинувачена ОСОБА_1 знаходилася у стані сильного душевного хвилювання, а тому її дії слід кваліфікувати як умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства й систематичного знущання з боку потерпілого за ст.116 КК України з пом'якшенням покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.404,407,419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 - змінити.

Дії ОСОБА_1 перекваліфікувати на ст.116 КК України та за цією статтею призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, а засудженою в той же строк з моменту вручення їй її копії.

Судді