Справа № 0112/4719/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2013 р.

Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді Мамаєвій О.В.,

при секретарі Губка О.А.,

розглянувши|розгледівши| у відкритому судовому засіданні в приміщенні|помешканні| Красноперекопського міськрайонного суду в приміщенні|помешканні| Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим цивільну справу|річ| за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулась до суду з|із| позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу у розмірі 40 000 рублів. Посилаючись на те, що 18.03.2011 року вона поштою переказала суму у розмірі 40 000 рублів відповідачу - своєму брату ОСОБА_2, яку він позичив у неї, та обіцяв повернути борг через місяць, але до теперішнього часу гроші повернуті не були. На неодноразові звернення до відповідача про повернення їй суми боргу, відповідач обіцяв повернути гроші, але так і не повернув.

В подальшому позивачка надала доповнення до позовної заяви, згідно яких, вона просить залучити у якості співвідповідача ОСОБА_3, посилаючись на те, що 04.04.2011 року позивачка вислала на адресу ОСОБА_3, яка є дочкою ОСОБА_2 суму у розмірі 32000 рублів. Тому позивачка просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суму у розмірі 32 000 рублів.

У судове засідання сторони не з'явились, про день слухання спраив повідомлялись належним чином.

Ухвалою суду від 19.11.2012 року провадження по справі зупинено для направлення компетентному суду Російської Федерації судове доручення про допит позивача.

15.08.2013 року на адресу суду надійшов протокол допиту позивачки, в якому вона вказала, що за станом здоров'я не може бути присутньою в судовому засіданні при розгляді її позовної заяви, тому просить розглядати справу у її відсутність, з поясненнями відповідача не згодна, вказала, що на її пропозицію про оформлення квартири батьків, ОСОБА_2 зазначив, щоб вказану квартиру вона оформлювала на себе, скільки раніше вона давала гроші на навчання дочки. Ніколи спору з даного приводу не виникало. Гроші, які вона вислала, вона позичила відповідачу, тому просить повернути їх. При цьому пояснила, що договір позики між нею та відповідачем не укладався.

Відповідач ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

У попередніх судових засіданнях ОСОБА_2 вказав, що з позовом не згоден, оскільки договір позики із позивачкою не укладав. Вважає, що між сторонами виникли відносини щодо спадкування майна після смерті батьків. Так, після смерті батьків, відкрилось спадкове майно у вигляді квартири, в яку переїхала проживати позивачка. Щоб відповідач не претендував на спадкове майно, позивач запропонувала виплатити йому 500 000 рубів, щоб він отримав ці кошти необхідно було приїхати у Росію, для чого позивачка вислала йому 40000 рублів на придбання квитків, вказані кошти він потратив на квитки. Вказана сума-40000 рублів мала бути вирахувана із 500 000 рублів.

В квітні 2011 р. він приїхав до позивачки у Росію у с.Тамбовка та місяць проживав у неї. Однак, позивачка передумала передавати йому грошові кошти у рахунок спадщини, у них виникли неприязні відносини, та він повернувся додому.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про причининеявки судне сповістила.

Суд, |показники,показання|дослідивши письмові докази по справі|речі|, вважає за необхідне у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації /а.с.1-3/, інвалід другої групи /а.с.58/.

18.03.2011 року на ім'я ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1, ОСОБА_1, надіслано поштовий переказ у розмірі 40 000 рублів /а.с.4/.

04.04.2011 року на ім'я ОСОБА_3 на адресу: АДРЕСА_2, ОСОБА_1, надіслано поштовий переказ у розмірі 32 000 рублів /а.с.59/.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 3 ст.10 і частиною ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.58 ЦПК України належними є докази, які мають інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У протоколі допиту позивачки, ОСОБА_1 зазначила, що договір позики між нею та відповідачем не укладався.

Посилання позивача на те, що вона позичила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 гроші у борг, суд вважає безпідставним.

Ті обставини, на які посилається ОСОБА_1, а саме те, що вона позичила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошову суму, шляхом переводу грошей поштою, надавши ксерокопії переводів /а.с.59/, спростовуються матеріалами справи, оскільки відстуні докази укладення договору позики між сторонами, поясненнями відповідача ОСОБА_2, який вказав, що дані гроші вона пересилала на придбання квитків на літак, в борг у неї він та його дочка ОСОБА_3 гроші не позичали, поясненнями позивачки, яка вказала, що договір позики з ОСОБА_2 не укладала /а.с.51/.

У зв'язку з чим, раховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1, про стягнення суми заборгованості.

Зважаючи, що позивач є інвалідом 2 групи, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 58, 60, 212-215 ЦПК| України, на підставі ст.ст. 16, 1046, 1047 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красноперекопський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: