АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________
Справа № 22Ц-10438\2006 Головуючий в 1-й інстанції Шишак В.О.
Категорія 21 (1) Доповідач - Барильська А.П.
УХВАЛА
Іменем України
2006 року листопада 09 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Барильської А.П..
суддів - Ляховської І.Є., Братіщевої Л.А.
при секретарі - Юровській О.Ю,
з участю: позивача ОСОБА_1, та його, представника ОСОБА_2,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за
апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний
комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2005 року
за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства
«Криворізький залізорудний комбінат», відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.
Кривому Розі про стягнення заборгованості по щомісячних (страхових) виплатах
відшкодуванні втраченого заробітку, компенсації, -
ВСТАНОВИЛА :
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" ( надалі - ВАТ "КЗРК") і відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі ( надалі - Фонд соціального страхування) про стягнення заборгованості по щомісячних ( страхових) виплатах відшкодуванні втраченого заробітку і просив суд стягнути з ВАТ "КЗРК" заборгованість по щомісячним виплатам в сумі 11795грн.. стягнути з Фонду соціального страхування недоплату по щомісячним страховим виплатам в розмірі 13210.34грн., а також щомісячно в розмірі по 475.81 грн., починаючи з 01.12.2004р. до зміни обставин, що тягнуть за собою перерахунок, у зв'язку з незастосуванням. або неправильним застосуванням ВАТ "КЗРК." коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів .
В подальшому позивач доповнив позовні вимоги і просив суд стягнути з ВАТ "КЗРК"
заборгованість по щомісячним виплатам в сумі 8423.36грн., компенсацію в сумі 4633.40 грн., стягнути з Фонду соціального страхування недоплату по щомісячним страховим виплатам в
розмірі 7072.01грн., а також щомісячно в розмірі по 289.33. грн., починаючи з 01.12.2004р.
до зміни обставин, що тягнуть за собою перерахунок, у зв'язку з незастосуванням. або
неправильним застосуванням ВАТ "КЗРК" коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів.
Рішенням Жовтневого районного суду від 28 жовтня 2005 року позов задоволений, на користь позивача стягнуто з ВАТ "КЗРК"- заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку в сумі 8423.36 грн. за період з 01.07.1994р. по 01.04.2001р., компенсація втрати частини відшкодування збитку у зв'язку з порушенням строків виплати в сумі 4633,40грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 130.56 грн.; з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі-заборгованість по щомісячних страхових виплатах в сумі 7072.01 грн., а також щомісячно, починаючи з 01 грудня 2004 року по 289.33грн. до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок.
В апеляційній скарзі ВАТ "КЗРК" ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з ВАТ "КЗРК" на користь позивача заборгованості по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку в сумі 8423.33 грн., компенсації втрати частини відшкодування збитку у зв'язку з порушенням строків виплати в сумі 4633.40грн. у зв"язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Висновки суду про необхідність застосування коефіцієнтів 2,0 з 01 липня 1994 року і 2,5 з 1.01.1996 року, 1.25 з 01.06.1997 року, 1.3- з 01.01.1998 року, необгрунтовані; суд не взяв до уваги що при застосуванні вказаних коефіцієнтів підвищення тарифних ставок ( посадових окладів) на підприємстві відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці; необгрунтовано стягнув компенсацію втрати частини щомісячних виплат у відшкодування шкоди здоров'ю, оскільки вони не є елементами заробітної платні. Судом не дана належна оцінка економічному обгрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів на підприємстві. Судом не взяті до уваги галузеві угоди. Суд не взяв до уваги строки позовної давності.
Позивач ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_2, ( кожен окремо), заперечували проти апеляційної скарги, вважають, що рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права і просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду- залишити без змін.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював у відповідача ВАТ "КЗРК" на шахті "Більшовик" ІНФОРМАЦІЯ_1 у шкідливих умовах. 24.06.1983 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, про що був складений акт по формі Н-1 від 14 липня 1983 року. Висновком МСЕК від 24.05.1994 року йому встановлено 25 % втрати професійної працездатності, із них: 20% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва, 5%- внаслідок професійного захворювання. Відповідачем ВАТ "КЗРК" позивачу призначені щомісячні виплати, виходячи із середнього заробітку за січень-квітень 1992 року, откорегованого на коефіцієнти підвищення тарифних ставок, посадових окладів на момент встановлення позивачу стійкої втрати працездатності і ступеня втрати працездатності, які позивачем не оспорюється, і станом на 01,07,1994 року, вони склали 316703.17крб..
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнтів: 2 з 01 липня 1994 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 20 жовтня 1994 року і наказу № 121 від 10 серпня 1994 року; 2,5 - на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 1\6 від 26.01.1996 року, при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючі положення працівників відповідно до чинного законодавства І наказало такі умови вважати недійсними.
З цих же підстав судом першої інстанції правильно зроблений висновок про необхідність застосування коефіцієнтів: 1,25 для перерахунку сум відшкодування шкоди з 01 червня 1997 року, оскільки тарифні ставки і оклади на підприємстві були збільшені в 1,25 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому НОМЕР_1, а розмір відшкодування збитку потерпілим відповідачем не переглядався.
Доводи відповідача ВАТ "КЗРК" про те, що суд необгрунтовано відкоригував суми відшкодування шкоди на коефіцієнти росту тарифних ставок і окладів, а не на коефіцієнти фактичного росту заробітної плати, безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 «Правил відшкодування шкоди", розмір відшкодування збитку перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві. ВАТ «КЗРК» не надав суду-доказів зміни структури заробітної плати, а з 01.07.1994 року в 2 рази підвищив тарифні ставки ( посадові оклади) на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 20 жовтня 1994 року і наказу № 121 від 10 серпня 1994 року, з 1.01,1996 року в 2.5 рази підвищив тарифні ставки (посадові оклади) на підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій відповідача від 26.01.1996 року НОМЕР_2; з 01.06.1997 року - в 1.25 рази, на підставі спільної постанови адміністрації і профкому НОМЕР_3, без будь-яких змін в структурі заробітної плати.
Посилання ВАТ "КЗРК" на норми Галузевих угод між Міністерством промисловості, добровільними об'єднаннями і ЦК профспілок металургів і гірнйків'на 1996 рік і наступні роки не можуть бути взяті до уваги, так як в пункті 1.2 Галузевої угоди на 1996р. (і наступні роки) вказано, що Галузеві угоди встановлюють додаткові мінімальні гарантії понад встановлених діючим законодавством України. Діючи нормативні акті, які забезпечують гарантії, більш ніж передбачені Угодами, мають пріоритет перед відповідними положеннями Угод.
Доводи ВАТ «КЗРК» про те, що суми відшкодування втраченого заробітку не підлягають компенсації є безпідставними, оскільки п. 43 «Правил відшкодування шкоди» в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 року № 1100, статтею 34 Закону України від 24 березня 1995 року «Про оплату праці», «Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.1997 року № 142 і 23.04.1999р. № 692, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, від 09.08.2001 року № 958 і від 31.03.2003 року № 430 передбачена компенсація сум відшкодування шкоди у разі несвоєчасної виплати цих сум.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив період і розмір компенсації втрати частини щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку.
Доводи відповідача ВАТ "КЗРК" про неправильне застосування судом строку позовної давності не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до п. 48 «Правил відшкодування шкоди», спори між потерпілим і власником щодо права на відшкодування шкоди, визначення або перерахунку його розміру, а також наявності інших умов, від яких залежить розмір відшкодування шкоди, вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів (гл. Х1У КЗпП України).
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27,03.1992 року №6 з подальшими змінами і доповненнями," Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо потерпілому або особам, що мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначені або не виплатили суми такого відшкодування, ці суми, обчислені відповідно до «Правил.», виплачуються без обмеження будь- яким строком і підлягають коригуванню у зв'язку із збільшенням цін на споживчі товари і послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог за весь період неправильного нарахування сум відшкодування шкоди.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що висновки суду обгрунтовані і підтверджуються письмовими матеріалами справи і поясненнями сторін, рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат " відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2005 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: