АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-11055/2006 Головуючий у першій
Категорія № 49 інстанції-Затолочний B.C.
Доповідач - Ляховська І.Є.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2006 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді БАРИЛЬСЬКОЇ AIL,
суддів -ЛЯХОВСЬКОЇ І.Є., БРАТІЩЕВОЇ Л.А.,
при секретарі -ЮРОВСЬКІЙ О.Ю.,
за участю - позивача ОСОБА_1, представника
позивача ОСОБА_2, представника відповідача
Щрамко Валентини Олександрівни, третьої особи
ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А-2773 про відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИЛА:
05 вересня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Військової частини А-2773 про відшкодування моральної шкоди в' сумі 35000грн., посилаючись на те, що лікарі Військової частини А-2773 не надали її чоловікові ОСОБА_3 ефективну та кваліфіковану медичну допомогу, що призвело до його смерті та моральним стражданням сім"ї. На обгрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 05 серпня 2004 р. ОСОБА_3 захворів, а наступного дня звернувся за медичною допомогою до госпіталю - Військової частини А-2773. Незважаючи на тяжкий стан хворого, лікарі направили його самостійно на консультацію до міськлікарні №9 і лише 07 серпня 2004р. госпиталізували чоловіка. З вини командира військової частини ОСОБА_4, лікарів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 клінічне обстеження чоловіка проведено не було, не були виконані необхідні лабораторні та клінічні дослідження для встановлення діагнозу, що призвело до неправильного діагностування захворювання та неправильного лікування. Крім того, відповідачем не здійснювався належний догляд за хворим, не вжиті необхідні заходи для своєчасного переводу хворого чоловіка до іншого лікувального закладу і тільки 12 серпня 2004р. після значного погіршення стану ОСОБА_3 його було переведено і перевезено за кошти позивачки до військового госпіталю в м. Дніпропетровськ (військова частина А-4615), де наступного дня було поставлено правильний діагноз, який вимагав оперативного лікування, проте ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік помер.
Рішенням Центральнб-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2006 року в позові ОСОБА_1. відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи; суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Зокрема, на її думку, встановлений судом факт порушення відповідачем правОСОБА_3 в в галузі охорони здоров"я мав бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачці. Крім того, позивачка вважає, що рішення суду не відповідає вимогам процесуального законодавства.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом .встановлено і сторонами не оспорюється, що чоловік позивачки ОСОБА_3 у зв»язку із погіршенням стану свого здоров»я 06 серпня 2004р. звернувся за медичною допомогою до Військової частини А-2773, яка є військовим госпіталем (далі - Госпіталь). В той же день він був прокосультований спеціалістами Міської лікарні № 9 м. Кривого Рогу. З 07 серпня 2004р. ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в Госпіталі з діагнозом «інфекціонно-алергичний міокардит, підострий перебіг». 12 серпня 2004р.ОСОБА_3 було переведено до військової частини А-4615 (Дніпропетровський військовий госпіталь), де йому було поставлено діагноз «міксома правого передсердя». ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3 помер від тромбоемболії легеневої артерії.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, проте частково дійшов неправильних висновків.
Так, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії медичного персоналу відповідача стосовно лікуванняОСОБА_3 не в повній мірі відповідали правилам і порядку обстеження хворого та вимогам п.п. 869, 870,888, 889, 893 «Керівництва з медичного забезпечення Радянської Армії та військово-морського Флоту», введеного в дію наказом заступника Міністра оборони СРСР-начальника Тилу Збройних Сил від 31 травня 1989р. № 64 та чинного в теперішній час, оскільки на протязі часу перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в Госпіталі відповідачем не було проведено необхідного мінімуму додаткових обстежень, а лікування здійснювалося без врахування наявної у ОСОБА_3. варикозної хвороби. Цей висновок підтверджується результатами судово-медичної експертизи (а.с. 140 -150), зокрема, п. З висновків експертизи.
Крім того, лікарі допустили помилкове трактування хвороби, оскільки «інфекційно-алергічний міокардит», від якого протягом 5 діб у військовій частині А-2773 лікувався ОСОБА_3 - це запальне захворювання серцевого м»яза, а «флемботромбоз глибоких вен лівої нижньої кінцівки» це захворювання, зв»язане з запаленням стінки судин та порушенням загортальної системи крові, тобто ці хвороби мають різне походження (п. 9 висновків експертизи).
Також правильним є висновок суду про те, що позивачка зазнала та продовжує зазнавати значних моральних страждань внаслідок смерті її чоловіка.
Проте, відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що правильна постановка клінічного діагнозу була можлива тільки з певною часткою імовірності, а проведення лікарями всіх додаткових обстежень та докладного вивчення динаміки хворобиОСОБА_3 не могло б повністю виключити помилки в клінічному діагнозі та настання смерті.
На підставі цього суд дійшов висновку про недоведеність твердження позивачки стосовно того, що саме внаслідок неналежного виконання лікарями та іншими посадовими особами відповідача своїх посадових обов»язків, правил нормативного характеру не було встановлено правильний діагноз її чоловікові і саме ці порушення з боку працівників відповідача потягли за собою неправильне лікування ОСОБА_3. та в подальшому смерть останнього.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи.
Так, згідно висновків судово-медичної експертизи (а.с. 140 - 150), при докладному вивченні медичної книжки ОСОБА_3., який страждав варикозною хворобою, переважно вен лівого стегна, це могло б допомогти в постановці діагнозу і потім згідно алгоритму ведення таких хворих запросити на консультацію судинного хірурга (п. 4 підсумків експертизи).
В п. 8 підсумків експертизи зазначається, що для того, щоб уникнути діагностичної помилки (тромбофлебіт вен лівого стегна з наступною тромбоемболією легеневої артерії), необхідно було більш докладно вивчити динаміку варикозної хвороби, провести функціональні дослідження органів подиху (спірографія), якісне рентген дослідження органів грудної клітки (не мілко кадрова ФЛГ, а на великих знімках у трьох проекціях, динамічне дослідження коагулограми, консиліум за'участю судинного хірурга, кардіолога і можливо реаніматолога.
Зважаючи на те, що в даному пункті підсумків експертизи зазначено, що проведення таких заходів не на всі 100% допомогло б поставити правильний клінічний діагноз і уникнути грізних ускладнень, колегія суддів вважає, що експерти не виключають можливість встановлення правильного діагнозу та уникнення смерті ОСОБА_3
На таку ж думку наводять і висновки експертизи, викладені в п. 11 та 12, згідно яких вчасно поставити діагноз тромбоемболія легеневої артерії та діагностувати наявність тромбу було дуже складно.
Можливість встановлення ОСОБА_3 правильного діагнозу при умові виконання відповідачем своїх обов»язків, а також можливість уникнення його смерті при своєчасному діагностуванні і правильному лікуванні хворого підтверджується поясненнями та статистичними викладками, наведеними в медичному посібнику «Кардіологічна практика» т. 2 (ред.В.П.Поляков, Б.Л.Мовшович, Г.Г.Савел»єва, видавництво «Самара», 1994р.)(а.с. 119 - 131), згідно яких тромбоемболія легеневої артерії за своєю суттю є ускладненням флембртромбозу і потребує швидкого розпізнавання, оскільки при правильному лікуванні летальність не перевищує 10%, а при неправильному або несвоєчасному складає більш як 40% (а.с. 127).
Про таку можливість свідчать також дії лікарів Дніпропетровського військового госпіталю, які внаслідок проведення лабораторних та клінічних досліджень 12.08.2004р., тобто в той день, колиОСОБА_3 було прийнято на стаціонарне лікування, дійшли висновку про малоймовірність діагнозу «інфекційно-алергічний міокардит», а наступного дня після обстеження ОСОБА_7 та отримання результатів ЕХОКГ припустили «міксому правого передсердя», не виключаючи тромботичні накладення на поверхні міксоми або тромб правого передсердя, джерелом якого могли бути флемботромбоз або тромбофлебіт варикозно-розширених вен лівої нижньої кінцівки (стор. 10 історії хвороби НОМЕР_1 військової частини А-4615).
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не забезпечив реалізацію прав-ОСОБА_3 в області, охорони здоров»я, надання йому ефективної та кваліфікованої допомоги, передбачених ст. 49 Конституції України, ст.ст. 6,7,8,34,35,78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров»я», ст. 284 ЦК України.
Згідно ст. 23 ч. 1, 2 п.2 Цивільного Кодексу особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, якщо ця шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів.
Відповідно ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Оскільки моральна шкода спричинена медичними працівниками при виконанні ними своїх трудових обов»язків, відповідальність за неї, відповідно ст. 1172 ЦК, повинна нести військова частина А-2773.
З огляду на викладки п. 10 висновків експертизи, колегія суддів вважає, що при визначенні суми відшкодування моральної шкоди необхідно врахувати і наявність вини консультантів інших медичних установ.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1.
Враховуючи характер та обсяг заподіяних моральних страждань позивачки, яка на своєму утриманні має неповнолітнього сина, глибину та тривалість її душевних страждань, тяжкість завданої шкоди, істотність вимушених змін в її життєвих стосунках, ступінь вини відповідача та з огляду на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 (з наступними змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», колегія суддів вважає, що розумною та справедливою компенсацією моральної шкоди ОСОБА_1. є сума 10000грн.
У зв»язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача необхідно стягнути на користь держави держмито в розмірі 8,5грн.
Керуючись статтями 303, 307, 309 ч. 1 п. З, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2006 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Військової частини А-2773 задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини А-2773 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000грн., а також на користь держави держмито в сумі 8,5грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
СУДДІ