Справа № 22ц-1782/2006 р. Головуючий у першій інстанції -Хоменко Л.В.
Категорія - цивільна Доповідач - Острянський B.I.
УХВАЛА іменем України
05 грудня 2006 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Хромець Н.С. суддів - Острянського В.І., Смаглюк Р.І. при секретарі - Рачовій І.І.
з участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 і ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна колишнього подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2005 року позивачка звернулась з даним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що з 04 серпня 1991 року по 11 липня 2005 року сторони перебували в юридичному шлюбі і від подружнього життя мають сина ОСОБА_6, який проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.
Позивачка вказує, що сторони за період шлюбу набули спільного майна :
· 2-кімнатну квартиру з земельною ділянкою площею 0,10 га, погребом та сараєм АДРЕСА_1;
· 1-кімнатну квартиру та 1/8 частину сараю АДРЕСА_2;
- гараж АДРЕСА_3;
· автомобіль марки ВАЗ-2113, держномер НОМЕР_1;
· телевізор „Фотон" вартістю 200 грн.;
· тумба під телевізор, вартістю 50 грн.;
· трильяж вартістю 50 грн.;
· набір корпусних меблів №224 „Сальвія", вартістю 1 тис. грн.;
· стіл-тумба вартістю 40 грн.;
· диван „Малютка" вартістю 100 грн.;
· кухонний гарнітур вартістю 200 грн.;
· холодильник „Дніпро" вартістю 80 грн.;
· холодильник „Донбас" вартістю 150 грн.;
· шафа трьохдверна вартістю 150 грн.;
· диван-ліжко вартістю 100 грн.;
· ліжко вартістю 200 грн.;
· пральна машина „Либідь" вартістю 120 грн.;
· пральна машина „Ауріка" вартістю 120 грн.;
· газова плита трьохкамфорна вартістю 250 грн.;
· шафа навісна вартістю 20 грн.;
· стіл кухонний вартістю 40 грн.;
· швейна машинка „Мальва" вартістю 100 грн.;
· три килими розміром 2x3 м вартістю 100 грн. кожен;
· два килими розміром 1,5x2 м вартістю 50 грн. кожен;
· килимова доріжка розміром 1,5x2 вартістю 20 грн.;
· килимова доріжка розміром 1,5x4 м вартістю 50 грн.;
· войлочне покриття розміром 1,5x4 м. вартістю 20 грн.;
· тумба кухонна вартістю 20 грн.;
· стіл кухонний вартістю 40 грн.
Оскільки в добровільному порядку сторони не можуть розділити майно, просила суд винести рішення про розподіл майна, за яким виділити позивачці, визнавши право власності на :
- набір корпусних меблів №224 „Сальвія", вартістю 1 тис. грн.;
· диван „Малютка" вартістю 100 грн.;
· ліжко вартістю 200 грн.;
· шафа трьохдверна вартістю 150 грн.;
· холодильник „Донбас" вартістю 150 грн.;
· трильяж вартістю 50 грн.;
· швейна машинка „Мальва" вартістю 100 грн.;
· газова плита трьохкамфорна вартістю 250 грн.;
· два килими розміром 2x3 м вартістю 100 грн. кожен;
· килим розміром 1,5x2 м вартістю 50 грн.;
· пральна машина „Либідь" вартістю 120 грн.;
· пральна машина „Ауріка" вартістю 120 грн.;
· войлочне покриття розміром 1,5x4 м. вартістю 20 грн.;
· кухонний гарнітур вартістю 200 грн.;
· килимова доріжка розміром 1,5x2 вартістю 20 грн.;
· килимова доріжка розміром 1,5x4 м вартістю 50 грн.;
· 2-кімнатну квартиру з земельною ділянкою площею 0,10 га, погребом та сараєм АДРЕСА_1;
Відповідачу просила виділити з визнанням права власності в рахунок поділу
спільного майна:
- 1-кімнатну квартиру та 1/8 частину сараю АДРЕСА_2;
· гараж АДРЕСА_3;
· автомобіль марки ВАЗ-2113, держномер НОМЕР_1;
· тумбу під телевізор, вартістю 50 грн.;
· холодильник „Дніпро" вартістю 80 грн.;
· диван-ліжко вартістю 100 грн.;
· шафа навісна вартістю 20 грн.;
· тумба кухонна вартістю 20 грн.;
· стіл кухонний вартістю 40 грн.
· килим розміром 2x3 м вартістю 100 грн.;
· килим розміром 1,5x2 м вартістю 50 грн..
Справа розглядалась судом неодноразово. Останнім рішенням суду від 02 жовтня 2006 року позов задоволено частково.
ОСОБА_1 виділено майно: набір корпусних меблів №224 „Сальвія", вартістю 1 тис. грн.; диван „Малютка" вартістю 100 грн.; ліжко вартістю 200 грн.; шафа трьохдверна вартістю 150 грн.; трильяж вартістю 50 грн.; газову плиту трьохкамфорну вартістю 250 грн.; два килими розміром 2x3 м вартістю 100 грн. кожен; килим розміром 1,5x2 м вартістю 50 грн.; пральну машину „Либідь" вартістю 120 грн.; войлочне покриття розміром 1,5x4 м. вартістю 20 грн.; кухонний гарнітур вартістю 200 грн.; килимова доріжка розміром 1,5x4 м вартістю 50 грн.; - 2-кімнатну квартиру з земельною ділянкою площею 0,10 га, погребом та сараєм АДРЕСА_1, на загальну суму 39 тис.780 грн. та визнано право власності за ОСОБА_1на вказане майно.
ОСОБА_2 виділено майно: гараж АДРЕСА_3; автомобіль марки ВАЗ-2113, держномер НОМЕР_1; тумбу під телевізор, вартістю 50 грн.; холодильник „Дніпро" вартістю 80 грн.; диван-ліжко вартістю 100 грн.; шафа навісна вартістю 20 грн.; тумба кухонна вартістю 20 грн.; стіл кухонний вартістю 40 грн.; килим розміром 2x3 м вартістю 100 грн.; килим розміром 1,5x2 м вартістю 50 грн.; телевізор „Фотон" вартістю 200 грн.; стіл-тумба вартістю 40 грн., на загальну суму 9 тис.883 грн. та визнано за ОСОБА_2 право власності на це майно.
Суд також стягнув з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 14 тис.948 грн. 98 коп. компенсації за майно, що перевищує ідеальну долю в майні подружжя і 1641 грн.25 коп. компенсації частини вкладу за договором про депозитний вклад і всього на суму 16 тис.590 грн.23 коп.
Визнав також частково недійсним договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири з земельною ділянкою в розмірі 0,10 га АДРЕСА_1.
І в. задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Також стягнув з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду від 02 жовтня 2006 року та про ухвалення нового рішення по суті заявлених вимог, розділивши в натурі 2-кімнатну квартиру з погребом I сараем АДРЕСА_1 за варіантом судово-технічної експертизи, посилаючись на те, що постановлене рішення є незаконним через неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з правилами ст.152 Житлового Кодексу України переобладнання і перепланування жилого будинку, що належить громадянинові на праві особистої власності здійснюється з дозволу виконкому місцевої ради, тобто стосовно даної справи - з дозволу виконкому Ріпкинської селищної ради на підставі висновку відповідної експертизи.
Оскаржуваним рішенням місцевий суд задовольнив частково вимоги про поділ майна у відсутність дозволу виконкому селищної ради, не виконавши вимог ст.152 ЖК України, оскільки наявна у матеріалах справи копія рішення виконкому Ріпкинської селищної ради НОМЕР_2 вважатись таким дозволом не може (а.с.277) в силу наведеного.
З матеріалів справи видно, що позивачка заявила вимоги про розподіл майна колишнього подружжя, подавши позовну заяву з урахуванням вимог ст.119 ЦПК України щодо її форми та змісту і позовних вимог в суді не змінювала, однак місцевий суд оскаржуваним рішенням визнав частково недійсним договір купівлї-продажу 2-кімнатної квартири з земельною ділянкою в розмірі 0,10 га АДРЕСА_1, чим порушив як матеріальний закон (ст.ст.651, 652, 653, 654 ЦК України), так і правило ст.П ЦПК України, щодо розгляду судом цивільних справ у межах заявлених вимог, т.я. заява ОСОБА_1, що міститься на а.с.323 не може вважатись доповненням до позову за правилами ст. 119 ЦПК України.
Постановивши оскаржуване рішення, місцевий суд в порушення правил ст.215 ЦПК України допустив суперечливість мотивувальної і резолютивної частини рішення.
Зокрема, суд у мотивувальній частині прийшов до висновку про необхідність розподілу спірного майна в рівних частках між сторонами, а в резолютивній частині відступив від рівності часток позивачки і відповідача на користь ОСОБА_1.
Крім того, суд не вирішив у резолютивній частині рішення вимог про розподіл банківського вкладу на ім"я ОСОБА_1 на суму 650 доларів США щодо позивача в справі, що є порушенням п.5 ст.311 ЦПК України.
Згідно з правилами п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від жовтня 1991 року з наступними змінами і доповненнями „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", місцевий суд одночасно з розв"язанням спору про право власності на будинок, виділ частки або встановлення порядку користування конкретними приміщеннями може вирішити вимоги про порядок використання земельної ділянки між сторонами в справі, яким належить будинок.
Проте, місцевий суд всупереч наведеному позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки АДРЕСА_1 виділив до окремого провадження, роз"єднавши вимоги первісного позову.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції не може вважатись законним і обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на
новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313, 319 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Ріпкинського районного суду від 02 жовтня 2006 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому судовому складі.
Ухвала набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України впродовж двох місяців з дня вступу в законну силу.
Головуючий: