Справа № 11-825 Головуючий у 1 інстанції - Білоус М.В.
Категорія ст.364 ч.І КК України Доповідач-Рудомьотова С.Г.
УХВАЛА ІМ"ЯМ УКРАЇНИ
2006 року грудня 07 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Чернігівської області у складі:
головуючого - Кузюри М.М. суддів - Рудомьотової С.Г. ,Білоброва В.Д З участю прокурора - Щербака О.В. та адвоката ОСОБА_2. виправданого -ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями помічника Прилуцького міжрайонного прокурора на постанову Прилуцького міськрайсуду від 05 жовтня 2006 року про відмову Прилуцькому міжрайонному прокурору про зміну обвинувачення щодо ОСОБА_1
та на вирок Прилуцького міськрайонного суду від 09 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.Сахновщина Харківської області ,мешканця АДРЕСА_1 ,одруженого, з вищою освітою, ІНФОРМАЦІЯ_2несудимого ,-виправданого за ст.364 ч.І КК України ,
ВСТАНОВИЛА :
Як вказано у виправдувальному вироку , ОСОБА_1. обвинувачується у тому ,що він, обіймаючи посадуІНФОРМАЦІЯ_2і, розташованої у м. Прилуки Чернігівської області, зловживаючи службовим становищем, умисно, із корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам держави, спричинив Істотну шкоду інтересам держави-обіймаючи обумовлену посаду, при посвідченні угод купівлі-продажу
транспортних засобів, належних громадянам, всупереч інтересам служби, умисно, на порушення вимог закону ,утримував податок із 100 грн., хоча вартість таких угод суттєво вища і про таке засвідчують висновки товарних експертиз.
Так ,ОСОБА_1., 31 квітня 2004 року , посвідчуючи угоду купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 21074 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 утримав податок зі 100грн., хоча вартість автомобіля складала 9904 грн. унаслідок чого недоутримано 1274грн.52 коп.
07 квітня 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6., посвідчуючи угоду продажу автомобіля „Мерседес-Бенц", утримав податок 100грн. замість 1129 грн. 18 коп. від вартості ,яка складала 86686 грн.
27 квітня 2004 року ,при таких же обставинах, при продажу автомобіля ВАЗ-2101 між ОСОБА_7. та ОСОБА_8. від його вартості у 3852 грн.06 коп., не утримано 487 грн.76 коп. податку.
22 травня 2004 року , посвідчуючи угоду продажу автомобіля ВАЗ-2106 між ОСОБА_9. та ОСОБА_10при вартості такого 3380 грн., ОСОБА_1. недоутримав 426 грн.40 коп. податку.
Виправдовуючи ОСОБА_1, суд вказав , що в його діях відсутній склад злочину за ст. 364 КК України, бо відсутній умисел на вчинення такого злочину , а також те , що посвідчення таких угод мало місце після 01 січня 2004 року , а тому , відповідно до п. 7 Постанови ПВС України від 08 жовтня 2004 року №15 „Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, обов'язкових платежів" - „ суб'єктами злочину , який кваліфікується як ухилення від сплати податків, зборів ,інших обов'язкових платежів , зокрема , можуть бути будь-які особи, які зобов'язані утримувати або сплачувати податки, збори ,інші обов'язкові платежі , що входять в систему оподаткування , і введені в установленому законом порядку , в тому числі податкові агенти - службові особи податкових агентів - юридичних осіб при несплаті ними податку з доходів фізичних осіб. Суб'єктом ухилення від сплати податку доходів фізичних осіб, справляння якого з 01 січня 2004 року передбачено Законом від22 травня 2003 року №889-ІУ „Про податок доходів з фізичних осіб", має визнаватись, згідно цього закону , податковий агент - фізична особа або працівник податкового агента-юридичної особи .
Відповідно до п.8 цієї Постанови Пленуму Верховного Суду України , умисне неутримання , неперерахування до бюджету до 01 січня 2004 року службовою особою сум прибуткового податку з громадян , справляння якого передбачено Декретом KM України від 08 грудня 1992 року № 13-92„Про прибутковий податок з громадян" і має кваліфікуватись як зловживання владою ,службовим становищем ,тобто, за ст.364 КК України
А так як угоди купівлі -продажу транспортних засобів на ІНФОРМАЦІЯ_2посвідчувались після 01 січня 2004 року ,то і відсутній склад злочину за ст.364 ч.І КК України .
Також постановою суду від 05 жовтня 2006 року , під час розгляду даної справи, відмовлено прокурору ,який приймав участь у судовому засіданні, в задоволенні клопотання про зміну обвинувачення у суді щодо ОСОБА_1 із ст.364 ч.І КК України на ст.367 ч.І КК України з тих підстав,що зміна обвинувачення, відповідно до ст.277 ч.2 КГЖ України, не допускається при обов'язковості додаткового розслідування .
Суд вказав, що зміна обвинувачення із корисливого злочину/ст.364 ч.І/ на інший злочин у сфері службової діяльності ОСОБА_1 / ст.367 ч.І / позбавляє суд провадити судове слідство при незаявленні прокурором клопотання про направлення справи на додаткове розслідування .
В апеляціях прокурора ставиться питання про скасування постанови суду про відмову про зміну обвинувачення щодо підсудного ОСОБА_1 та скасування виправдувального вироку як незаконних ,що суперечать вимогам закону та матеріалам справи, з направленням справи на новий судовий розгляд.
Прокурор вважає , що зміна обвинувачення в суді передбачена ст.277 КПК України, прокурором не порушена, зміну підсудності нове обвинувачення не тягне, а досудове слідство в даній кримінальній справі було проведене як того вимагають ст.111,112 КПК України .
Рішення суду з цього питання є незаконним, бо взагалі не передбачене діючим процесуальним законодавством ,та грубо порушує процесуальні права сторони обвинувачення.
В матеріалах справи зібрано достатньо доказів для прийняття рішення по суті за новим обвинуваченням., а судом в даному випадку також порушена і вимога ч.5 ст.277 КПК про роз'яснення підсудному права захищатись від нового обвинувачення , з відкладенням розгляду справи на три доби.
Продовженням розгляду справи по першому обвинуваченню, суд порушив ст.275 КПК і вийшов за межі обвинувачення і унеможливив подальше підтримання прокурором обвинувачення за новим, зміненим обвинуваченням. Обвинувальна промова прокурора в такому випадку звелась до заявленого клопотання про зміну обвинувачення , а суд , продовжуючи розгляд справи по першому обвинуваченню , постановив незаконний виправдувальний вирок.
В запереченнях ОСОБА_1 ставиться питання про залишення рішень місцевого суду без змін з огляду на їх законність.
Заслухавши доповідача, прокурора , який підтримав апеляції, і наполягав на скасуванні постанови суду та виправдувального вироку, пояснення виправданого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 які заперечували проти задоволення апеляцій, перевіривши матеріали справи в обсягу апеляцій , колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст.364 ч.І КК України -зловживання владою або службовим становищем, тобто ,умисне, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб використання свого службового становища всупереч інтересам служби ,що заподіяло істотну шкоду державним інтересам .
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1. свою вину не визнав і пояснив ,що в його діях відсутній умисел на скоєння інкримінованого йому злочину та корисливий мотив, відсутній склад злочину за ст.364 ч.І КК України „
В судовому засіданні прокурор ,у зв'язку з поясненням ОСОБА_1 про відсутність умислу і користі у своїх діях, змінив обвинувачення щодо нього , та просив приєднати до матеріалів справи постанову з формулюванням нового обвинувачення за ст.367 ч.І КК України, але суд , вийшовши з нарадчої кімнати , постановив рішення, яким відмовив прокурору в зміні обвинувачення, продовжуючи розгляд справи.
Під час подальшого розгляду справи, прокурор наполягав на зміні обвинувачення , вважав за неможливе закінчувати судове слідство по справі, це і заявляв у дебатах, і обвинувачення за ст.364 ч.І КК України фактично підтримано не було ніким, бо потерпілого або його представника по справі немає.
Постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1, суд вказав ,що , так як прокурору відмовлено в зміні обвинувачення на підставі ст.277 ч.2 КПК України , розгляд справи за ст.367 ч.І КК України неможливий без повернення справи на додаткове розслідування , а цього прокурор не заявляє, а за ст.364 ч.І КК України в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину.
Під час судового розгляду справи місцевим судом порушена ст.277 КПК України.
Місцевим судом порушено ст.16-1 КПК України, де державне обвинувачення в суді здійснює прокурор, а суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість , створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. На суд покладена тільки функція розгляду справи.
Місцевий суд у судовому засіданні фактично перебрав на себе функцію обвинувача по справі, що суперечить і ст.15 КПК України , грубо порушивши процесуальні права сторони обвинувачення.
Постанова суду від 05 жовтня 2006 року про відмову прокурору змінити обвинувачення в суді не передбачена процесуальним законодавством , є незаконною, суперечить вимогам ст.277 КПК України , нею порушено процесуальні права сторін у судовому розгляді ,крім того , така постанова потягла винесення незаконного вироку, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно і постановления будь-якого вироку з порушенням КПК є підставою для його скасування.
Також з матеріалів справи вбачається порушення судом вимог ст.275 КПК України , відповідно до якої розгляд справи проводиться тільки в межах пред'явленого обвинувачення ; в разі необхідності змінити пред'явлене обвинувачення суд додержується правил, установлених в ст.276,277,278 КПК України.
А так як судом порушено ст.277 КПК України ,не прийнято зміни обвинувачення , продовжено розгляд справи по першому обвинуваченню, недодержано вимог закону щодо меж судового розгляду, то істотно порушено права підсудного на захист, і за таких обставин вирок підлягає скасуванню.
Відповідно у вироку не наведено доказів, дослідженням яких обґрунтовано невиновність підсудного, чим порушено вимоги ст.323-324
КПК України , де суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням ,що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як обвинувальний так і виправдувальний вирок повинні бути судом мотивовані, що вимагає ст.327 КПК України, і що судом зроблено не було.
За даних обставин постанова суду і виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст.356,365-370,379 КГЖ України ,колегія суддів -,
УХВАЛИЛА:
Апеляції помічника Прилуцького міжрайонного прокурора задовольнити.
Скасувати постанову Прилуцького міськрайонного суду від 05 жовтня 2006 року про залишення без задоволення клопотання Прилуцького міжрайонного прокурора про зміну обвинувачення щодо підсудного ОСОБА_1
Скасувати вирок Прилуцького міськраіонного суду від 09 жовтня 2006 року про виправдання ОСОБА_1 за ст.364 ч.І КК України і справу направити на новий судовий розгляд у той же суд у іншому складі суддів.
Головуючий -