УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2013 року Справа № 29681/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Мікули О.І.,
суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Оріана» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року у справі за позовом Прокурора м.Калуша в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської області до Відкритого акціонерного товариства «Оріана» про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
19 лютого 2010 року Прокурор м.Калуша в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської області звернувся в суд з позовом до ВАТ "Оріана", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на доставку і виплату пільгових пенсій відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в сумі 10861133,88 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вимог Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» на ВАТ "Оріана" покладено обов'язок щодо відшкодування сум пільгових та наукових пенсій, виплачених органом Пенсійного фонду України громадянам, які працювали на підприємстві. Однак відповідачем не було здійснено відшкодування сум таких пенсій, тому вказана заборгованість підлягає стягненню.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Оріана", вул.Євшана, 9, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 05743160, на користь управління Пенсійного фонду України в м.Калуші, Івано-Франківської області, 77300, вул.Л.Українки, 18б, м.Калуш, Івано-Франківська область, код 20551096 - заборгованість в сумі 10861133,88 грн. (десять мільйонів вісімсот шістдесять одна тисяча сто тридцять три) грн. 88 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не враховано той факт, що 18 вересня 2002 року порушено справу про банкрутство ВАТ "Оріана" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, на час дії мораторію забороняється стягнення на основі виконавчих документів, по яких здійснюється стягнення у відповідності до законодавства України, не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань відносно сплати податків. Крім того, акти звірки та розрахунки фактичних витрат на виплату таких пенсій є неузгодженими та апелянтом не підписувалися. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Прокурор в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Позивач та відповідач в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд, відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ «Оріана» зареєстроване як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської області.
Згідно з розрахунком управління Пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської області у відповідача наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам ВАТ «Оріана», яким призначена така пенсія відповідно до п. «а», «б» ст.13 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за Списком №1 та Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36) та за період з 01 січня по 31 жовтня 2009 року на загальну суму 10820621,09 грн.
У відповідача також є борг по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам в сумі 40512,79 грн., що підтверджується розрахунком по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам.
Таким чином загальна сума заборгованості станом на 01 листопада 2009 року становить 10861133,88 грн. в тому числі: заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій за Списком №1 - 8464056,89 грн., заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій за Списком №2 - 2356564,20 грн. та заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам в сумі 40512,79 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із законодавчо встановленого обов'язку відповідача відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових та наукових пенсій. Сума заборгованості підтверджена належними доказами, підстав для звільнення відповідача від її оплати чи доказів її сплати суду не надано.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
На момент набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.п.1,2 ст.1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Згідно з абз.4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених п.п.1,2 ст.1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 вказаного Закону.
Абз.3 п.1 ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз.4 п.1 ст.2 цього Закону.
Відповідно до п.6.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Приписами п.6.4 вказаної Інструкції передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Відповідно до вимог п.6.8 Інструкції визначено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно з п. 6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій і правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.
Крім того, працівникам відповідача відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" управлінням Пенсійного фонду України в м.Калуші призначено та виплачуються пенсії, як науковим працівникам.
Ст.24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" передбачено, що різниця між сумою призначення пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших нормативно-правових актів, на яку має право дана особа, фінансується для наукових, науково-педагогічних працівників державних бюджетних установ і організацій за рахунок державного бюджету, а для наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств і організацій - за рахунок коштів цих підприємств в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 затверджено Порядок фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам згідно з Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших нормативно правових актів, на яку мають право зазначені особи.
П.2 вищевказаного Порядку передбачено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.
Відповідно до п.5 Порядку фінансування розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.
На виконання вимог даного припису Управлінням Пенсійного фонду в м.Калуші Івано-Франківської області направило на адресу відповідача повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсій обчислених відповідно до інших законодавчих актів за період з 01 серпня 2008 року по 31 жовтня 2009 року.
Оскільки апелянтом не підтверджено факт добровільної сплати витрат на виплату та доставку пільгових та наукових пенсій у заявленому позивачем розмірі, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення вказаних сум у примусовому порядку.
Покликання апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин мораторію на задоволення вимог кредиторів є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст.1,12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.
Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.
Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових та наукових пенсій настав у відповідача після 18 вересня 2002 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, відтак дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Оріана» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року у справі № 2а-1/10/0970- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.І. Мікула
Судді В.Я. Качмар
А.Р. Курилець
Повний текст ухвали виготовлено 29.10.2013 року.