Справа 8817 Головуючий у 1 інстанції Горощук О.В.
Категорія 18 Доповідач Лук'янова С.В.
РІШЕННЯ Іменем України
14 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1на рішення Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про повернення боргу і стягнення моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки і її представника, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
В лютому 2006 року позивачка звернулася в суд з вказаним позовом до відповідача, в обгрунтування якого вказала, що 1 липня 2003 року вона видала відповідачу довіреність строком на три роки на керування належним їй автомобілем „Форд- Еконован". Цей автомобіль було продано, але відповідач не повернув їй гроші, отримані від продажу автомобіля. 26 серпня 2004 року відповідач у черговий раз запевнив її що поверне гроші і у підтвердження цього видав розписку, в якій зобов'язався у строк до 31 жовтня 2004 року повернути їй 3000 доларів США за проданий ним належний їй автомобіль, а також відшкодувати їй витрати на правову допомогу. Але відповідач не повернув їй гроші у вказаний у розписці строк. Тому вона просила стягнути з відповідача на її користь суму боргу 15150 грн., інфляційну суму -1989 грн. 20 коп., 3% річних - 577 грн. 80 коп., витрати на правову допомогу - 1500 грн. і 1700 грн. у відшкодування моральної шкоди (а.с.4-5).
Рішенням Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня 2006 року задоволено вказаний позов і з відповідача на користь позивачки стягнуто: сума боргу - 15150 грн., сума інфляції - 1989 грн. 20 коп., 3% річних за час прострочки грошового зобов'язання - 577 грн. 82 коп., у відшкодування моральної шкоди - 1700 грн.; витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги - 1500 грн., держмито - 68 грн., а всього 20985 грн. 2 коп. Цим рішенням встановлено, що 26 серпня 2004 року відповідач видав позивачці розписку про зобов'язання повернути їй гроші в сумі 3000 доларів США за продаж належного їй автомобіля, а також відшкодувати витрати, пов"язані з недодержанням ним усних договірних зобов'язань в сумі 500 грн. Відповідач підтвердив, що розписка написана ним. Докази написання відповідачем вказаної розписки під впливом психологічного тиску відсутні. Відповідач не звертався у правоохоронні органи із заявою про здійснення на нього психологічного тиску. Виданою відповідачем розпискою встановлений строк повернення боргу: до 31 жовтня 2004 року. Визначаючи розмір суми у відшкодування моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер і ступень моральних страждань позивачки; порушення нормального способу її життя, більше двох років позивача не може отримати гроші, які їй належать (а.с.81-82).
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення через неповне з"ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Суд не з"ясував чи існують обставини, на які позивачка послалася як на підставу своїх позовних вимог. Суд не встановив, що відповідач продав автомобіль, який належав позивачці, і отримав гроші в сумі 3000 доларів США; що матеріальну і моральну шкоду позивачці спричинив відповідач. Він зустрічався з ОСОБА_3, який надавав позивачці юридичну допомогу, за межами юридичної контори, під час якої ОСОБА_3 примусив його написати боргову розписку. Відсутні докази того, що він продав належний позивачці автомобіль. Позивачка не заперечувала, що автомобіль не був проданий. Він не звертався у правоохоронні органи із заявою про здійснення на нього психічного впливу для отримання його розписки, оскільки розумів, що не має відповідних доказів про це необхідних для правоохоронних органів. Погрозу ОСОБА_3 -колишнього начальника слідчого відділу він сприйняв як реальну загрозу. Із наданої позивачкою розписки випливає, що він зобов"язаний повернути позивачці гроші, отримані від продажу автомобіля. Тому ця розписка не відповідає вимогам ст.. 1047, 1046 ЦК України Судом не були витребувані докази, про необхідність витребування яких заявляв він; не викликалися і не були допитані свідки - мешканці міста Луганська ОСОБА_4, про виклик яких клопоталася позивачка. Суд безпідставно відхилив заявлений ним відвід судді, оскільки останній і представник позивачки колишні товариші по службі (а.с.86-90).
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка і її представник не визнали апеляційну скаргу і просили залишити без зміни рішення суду першої інстанції; відповідач в судове засідання апеляційного суду не з"явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідною розпискою.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню через наступне.
Згідно ст.. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (ст.. 1047 цього Кодексу). Відповідно до вимог ст.. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми. Всі ці вимоги законодавства були дотримані сторонами при укладенні 26 серпня 2004 року договору позики на суму 3000 доларів США (а.с. 140).
Судом першої інстанції встановлено, що 26 серпня 2004 року відповідач видав позивачці розписку про зобов'язання повернути позивачці гроші в сумі 3000 доларів США, отримані від продажу належного їй автомобілю Форд-Еконован", і не заперечував в судовому засідання, що розписка написана ним. Тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 15150 грн. - суми, яка еквівалентна 3000 доларів США.
Суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв заперечення відповідача про те, що розписка була написана ним під впливом психологічного тиску, оскільки відповідачем не надані належні докази у підтвердження обставини, на яку він посилався, а посилання відповідача на пояснення свідків не є підставою для скасування рішення суду, оскільки пояснення свідків у даному випадку є недопустимими доказами.
Апеляційний суд вважає, що на законі ґрунтуються висновки суду щодо стягнення з відповідача на користь позивачки суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений договором (ст..625, ст..1050 ЦК України).
Відповідає вимогам п.2 розділу X1 Прикінцевих і перехідних положень ЦПК України, постанові Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" стягнута судом сума у відшкодування вартості правової допомоги, наданої позивачці при розгляді вказаної справи; ця сума визначена з урахуванням часу розгляду справи.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми боргу, 3% річних, суми з урахуванням встановленого індексу інфляції, витрат на правову допомогу, судового збору підлягає залишенню без зміни.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законодавства лише в частині стягнення з відповідача на користь позивачки суми у відшкодування моральної шкоди, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди через наступне.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором; одним із таких наслідків є відшкодування моральної шкоди.
Укладений між сторонами договір позики не передбачає можливості відшкодування моральної шкоди у разі порушення умов цього договору (а.с. 140).
Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання, але ця норма права не передбачає можливості відшкодування боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, моральної шкоду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненої простроченням виконання грошового зобов'язання, не підлягає задоволенню, оскільки вимога позивачки не ґрунтується ні на договорі, ні на законі.
Згідно п.4 ч.1, ч.2 ст.З09 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права; норми матеріального права вважаються неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни. У відповідності до вимог ст..303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для задоволення апеляційної скарги в іншій частині.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ч.1 п.4, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня 2006 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1на користь ОСОБА_21700 грн. у відшкодування моральної шкоди і в цій частині ОСОБА_2відмовити у задоволенні позову;
в іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення.