АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2695/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 38, 39 Прокулевич В.С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Магда Л. Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Магда Л. Ф.

суддів Подорога В. М. , Сіренко Ю. В.

при секретаріКотолуп А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 4 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, вивчивши матеріали справи, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 7 серпня 2013 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

В позовній заяві вказував, що з 24 жовтня 2012 р. позивач працює на посаді державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Державній екологічній інспекції Черкаської області. Свої службові обов'язки завжди виконував сумлінно, а тому за період проходження державної служби не отримував ні зауважень, ні дисциплінарних стягнень.

У липні 2013 року позивача викликали до його безпосереднього начальника для надання вичерпних пояснень з приводу листа відповідачів в Адміністрацію Президента України, в якому вони повідомляють про вчинення відносно них неправомірних дій з боку позивача. Зазначені у листі «неправомірні» дії подані дописувачами як корупційні діяння, що межують з кримінальним злочином, зокрема, вони констатують порушення позивачем встановленої законом заборони на отримання винагороди за виконання покладених на державного службовця обов'язків, а також ухилення від їх виконання.

Вказаний лист був адресований Адміністрації Президента України та переданий на перевірку до правоохоронних органів.

Позивач зазначав у позові, що повідомлена відповідачами негативна інформація стосовно нього є неправдивою та поширена з наміром принизити його, як державного службовця, як фахівця в своїй галузі та як людину.

Всі обвинувачення проти нього, які містяться у листі відповідачів, - є брудним наклепом і звичайними вигадками, на які можна було б не звертати уваги, якби вони не зачіпали його службовий престиж та ділову репутацію, тобто ті речі, якими він по-справжньому дорожить.

Позивач вважав, що відповідачі свідомо поширюють негативну і образливу для нього інформацію, якою зумисне формується громадська думка про нього, як про корумпованого службовця та кримінального злочинця. Це нівелює його авторитет серед оточуючих, серед близьких і знайомих, знижує ділову репутацію, погіршує взаємини з близькими людьми, колегами по роботі та друзями.

Поширення відомостей, що не відповідають дійсності і ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію, завдає йому моральних страждань, що полягають у порушенні звичного для нього укладу життя, вимагаючи додаткових зусиль для його організації, у порушенні звичних для нього стосунків і життєвих зв'язків, які обтяжуються необхідністю без вини виправдовуватись перед людьми, у зниженні його ділової активності, істотного ускладнення майбутньої службової перспективи, а також просто у створенні загального душевного дискомфорту та завданні душевних мук.

Заподіяну відповідачами моральну шкоду позивач оцінив в розмірі 20 000 грн.

Під час розгляду справи позивач уточнив свої вимоги і остаточно просив суд визнати поширену відносно нього відповідачами ОСОБА_7 і ОСОБА_8 інформацію, що міститься у листі в Адміністрацію Президента України - недостовірною, зобов'язати відповідачів спростувати цю інформацію шляхом спільного звернення в Адміністрацію Президента України з письмовою заявою, в якій наголосити, що факти, викладені у їх зверненні не відповідають дійсності, стягнути з відповідачів на його користь судові витрати по справі та 2 000 грн. на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди у будь-який благодійний фонд.

Просив також виключити з числа відповідачів ОСОБА_9, посилаючись на те, що вона не причетна до даного спору.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 4 вересня 2013 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить про його скасування та ухвалення по справі нового рішення про задоволення його позову, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. У заяві від 17 жовтня 2013 р., адресованій апеляційному суду, просили суд розглядати справу без їх участі, апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У пункті 16 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1 Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Судом в ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися з листом до Президента України, як до гаранта Конституції України, гаранта дотримання прав і свобод людини і громадянина, в якому виклали відомості про недодержання вимог чинного законодавства посадовими особами органів місцевої влади, не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами для захисту своїх прав, зважаючи на те, що посадові особи місцевих органів влади не захистили їх прав.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У п. 18 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Позивачем відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України в ході розгляду справи не було надано доказів на підтвердження того, що відповідачами поширено негативну інформацію щодо нього, яка порочить його честь, гідність чи ділову репутацію.

Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що звернення відповідачів з листом до Президента України, що містить відомості про позивача, як державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища, який для перевірки викладених у ньому відомостей був направлений до Державної екологічної інспекції у Черкаській області, було здійснено не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими законом органами, тому лист відповідачів до Президента України не можна вважати поширенням відомостей, що порочать честь, гідність чи ділову репутацію позивача.

Доводи апелянта про те, що суд не прийняв до уваги та не перевірив належним чином його доводів стосовно недостовірності інформації, що містилася у листі відповідачів, колегія суддів не може прийняти до уваги з тих підстав, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, як зазначалося вище, покладається на відповідача і з'ясування питання достовірності інформації можливе за умови встановлення судом факту поширення такої інформації, тоді як у даній справі судом обґрунтовано було встановлено, що факту поширення інформації про позивача, зазначеної в листі відповідачів, ним не доведено.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що суд повно і всебічно дослідив докази по справі, ухвалив законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 4 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :