АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
_________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ___
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В.,
Мудрової В.В.,
при секретарі Цендра О.М.,
за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача Приходько Н.А., Статних Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Керч АРК про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м. Керч на постанову Керченського міського суду АР Крим від 26 вересня 2006 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління ПФУ в м. Керч про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України „Про прокуратуру", посилаючись на те, що вказане рішення необгрунтоване, оскільки він працював в органах прокуратури АР Крим на прокурорсько-слідчих посадах не менше 10 років та був звільнений за станом здоров'я, просив рішення Управління ПФУ в м. Керчі НОМЕР_1 визнати незаконним та скасувати, а також зобов'язати відповідача призначити йому пенсію у відповідності з вимогами ст.50-1 Закону України „Про прокуратуру".
Постановою Керченського міського суду АР Крим від 26 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного Фонду України в м. Керч просить постанову скасувати із закриттям провадження по справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Апелянт вважає, що висновок суду про наявність підстав для задоволення позову не відповідає обставинам справи, оскільки право на пенсію за вислугу років при стажу служби не менше 10 років мають лише особи, звільнені за станом здоров'я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, тобто за нормою закону, яка передбачає звільнення у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваної роботі за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи. Звільнення позивача за його ініціативою виключає підстави для призначення йому вказаного виду пенсії.
ОСОБА_1 подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказує на неспроможність доводів апелянта, просить скаргу відхилити.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до змісту ст.50-1 Закону України „Про прокуратуру" (в редакції Закону №2663 від 12.07.2001 року) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Зокрема, право на пенсію за вислугу років мають особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів
Головуючий суду першої інстанції Шкуліпа В.І.
Справа №22-а-2160-Ф/06
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О.В.
прокуратури за станом здоров'я (якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менше 10 років).
Як вбачається з матеріалів справи, і не оспорюється відповідачем, ОСОБА_1 працював в органах Прокуратури Автономної Республіки Крим на посадах прокурора і слідчого прокуратури не менше 10 років. Відповідно до запису у трудовій книжці позивача, останній був звільнений з посади прокурора Кіровського району м.Керчі та з органів прокуратури Кримської області за станом здоров'я на підставі ст.39 КЗпП України (раніше ст.39 КЗпП УРСР) з 04 листопада 1988 року.
02.02.2006 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України „Про прокуратуру".
Рішенням Управління ПФУ в м. Керчі НОМЕР_1 в призначенні пенсії позивачу відмовлено у зв'язку з тим, що він був звільнений з органів прокуратури Кримської області за станом здоров'я по ст.39 КЗпП УРСР, а не за п.2 ст. 40 КЗпП України.
Вирішуючи питання про обгрунтованість відмови відповідача в призначенні пенсії позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення з посади за станом здоров'я надає ОСОБА_1 право на отримання пенсії, оскільки ст.50-1 Закону „Про прокуратуру" не вимагає, щоб для призначення пенсії за вислугу років, працівник був звільнений лише на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком тому, що вказана норма закону не пов'язує призначення пенсії зі звільненням з прокурорсько-слідчих посад за станом здоров'я з розірванням трудового договору за ініціативою роботодавця.
Крім того, ст.39 КЗпП УРСР ( в редакції, що діяла на час розірвання трудового договору з ОСОБА_1) передбачала, що строковий трудовий договір підлягає розірванню на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором.
ОСОБА_1 був звільнений на підставі вказаного закону і на час його звернення з заявою про призначення пенсії наказ про звільнення на підставі ст.39 КЗпП УРСР в установленому законом порядку не скасований.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив позов.
Переглянув судове рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Керч АРК залишити без задоволення.
Постанову Керченського міського суду АР Крим від 26 вересня 2006 року залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили в порядку, передбаченому ст.312 КАС України.