АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ___

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді Ломанової Л.О.,

суддів                           Притуленко О.В.,

Мудрової В.В.,

при секретарі               Цендра О.М.,

за участю представників НТАК „Алкон" Шишкіна П.В. та Плющева А.I., третьої особи ОСОБА_1, представника Головного управління юстиції в АРК Сошнева І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Науково - технологічного алмазного концерну „Алкон" Національної академії наук України, Держави України в особі її виконавчих органів: Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України, третя особа - ОСОБА_1, про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та НТАК „Алкон" НАН України на заочне рішення Судацького міського суду від 16.01.2006 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулась до суду з позовом до Науково - технологічного алмазного концерну „Алкон" Національної академії наук України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої загибеллю її чоловіка.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 28 серпня 2003 року внаслідок пожежі, яка сталася у корпусі НОМЕР_1 пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованому у с. Морське м. Судак АРК, загинув її чоловік - ОСОБА_3, який відпочивав по путівці у вказаному пансіонаті. Посилаючись на те, що пожежа мала місце з вини працівників зазначеного пансіонату та призвела до важких наслідків, чим їй було завдано шкоди, просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у сумі 4440 грн., компенсацію моральної шкоди у сумі 266575 грн. Крім того, у зв'язку з втратою годувальника, просила стягнути з відповідача по 500 грн. щомісячно.

У вересні 2005 року позивачка подала додатковий позов, в якому збільшила розмір позовних вимог та вказала, що шкода їй завдана внаслідок злочину, в зв'язку з чим, відповідно до ст. 1177 ЦК України, вона повинна бути відшкодована державою, тому що НТАК „Алкон" є неплатоспроможним, а Держава Україна є власником пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_1. Просила стягнути з неї в особі її виконавчих органів: Міністерства Юстиції України, Міністерства Фінансів України та Державного казначейства України шкоду в розмірі 305240 грн., щомісячно по 500 грн. у зв'язку з втратою годувальника та витрати, пов'язані з судовим розглядом справи в сумі 800 грн.

Заочним рішенням Судацького міського суду від 16.01.2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з науково - технологічного алмазного концерну „Алкон" Національної академії наук України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 4340 грн., моральної - 100000 грн. , судових витрат - 800 грн. В задоволенні позову до Держави Україна відмовлено.

Головуючий суду першої інстанції                         Лісовська В.В.

Справа № 22-ц-2079-Ф/06                                                                                  Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                                Притуленко О.В.

 

Додатковим рішенням від 20 вересня 2006 року також відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів на утримання позивачки у зв'язку з втратою годувальника.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що концерн „Алкон" НАН України є державним комерційним підприємством, зі статутом юридичної особи, та несе відповідальність за наслідки своєї діяльності. Згідно з положеннями п. 3.4 ст. З „Статуту" - концерн відповідає по своїх зобов'язаннях належними активами, на які відповідно до законодавства може бути звернене стягнення. Держава та її органи не відповідають по зобов'язанням концерну, відповідно до положень ч. 5 ст. 74 Господарського кодексу України.

ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення суду, в якій вказує на те, що суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого необгрунтовано частково задовольнив її вимоги. Вважає, що стягнута сума компенсації моральної шкоди не відповідає її стражданням. Не згодна з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування шкоди Державою Україна, посилаючись на те, що концерн „Алкон" Національної академії наук України не має можливості сплатити стягнутої суми.

Також апеляційну скаргу на зазначене рішення подав відповідач - концерн „Алкон" НАН України, який ставить питання про скасування заочного рішення Судацького міського суду від 16.01.2006 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт вважає, що при розгляді справи в цивільному порядку, суд не встановив ступінь вини інших осіб, винних у важких наслідках, виниклих підчас пожежі в пансіонаті ІНФОРМАЦІЯ_1 і не притягнув до участі в справі відповідні державні структури, що наділені повноваженнями від держави по нагляду за дотриманням пожежної безпеки. Крім цього зазначає, що не укладав угод зі страховою компанією „Астарта", в тому числі на страхування нещасних випадків при туристичній діяльності, судом не встановлено на підставі чого потерпілі знаходились на території пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_1 і на підставі чого страхова компанія „Астарта" виплатила страхову суму. Вважає, що НТАК „Алкон" не є суб'єктом туристичної діяльності, на що суд також не звернув уваги.

На апеляційну скаргу НТАК „Алкон" НАН України ОСОБА_2 подала заперечення, в якому, посилаючись на безпідставність вимог відповідача та навмисне затягування розгляду справи, просить у задоволенні вимог НТАК „Алкон" НАН України щодо направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції відмовити.

Апеляційні скарги на додаткове рішення сторонами подані не були.

Обговоривши наведені у скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи встановлені повно і правильно, висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що посадові особи пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_1 виявили злочинну недбалість відносно виконання вимог норм і правил щодо пожежної безпеки, що підтверджується вироком Судацького міського суду АРК від 14 березня 2005 року (яким третя особа - ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.270 КК України), а також ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2005 року.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно положень ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична

особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх

трудових ( службових ) обов'язків.                                                               

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру порушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення (ст.23 ЦК України).

В апеляційній скарзі позивачка вказує на те, що вона не згодна з розміром стягнутої суми у рахунок відшкодування компенсації моральної шкоди, вважає, що розмір компенсації не відповідає стражданням, які вона перенесла. Також не згодна з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за рахунок Держави Україна.

Зазначені доводи апелянта колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки за загальним правилом шкода, завдана особі, в тому числі внаслідок злочину, відшкодовується особою - завдавачем шкоди. Стаття 1177 ЦК України встановлює виключення із загального правила, відповідно до якого майнова шкода, завдана майну фізичної особи, може бути відшкодована державою. Особливість даної норми полягає у наявності спеціальних обставин, необхідних для виникнення у держави такого обов'язку. Вони, зокрема, передбачають, що відшкодуванню за правилами даної статті підлягає лише шкода, завдана майну фізичної особи. Моральна шкода або шкода, завдана життю та здоров'ю особи внаслідок злочину, відшкодовується за правилами ст.ст. 1167-1168, 1195-1208 ЦК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про суб'єкт відповідальності за цим позовом, обгрунтовано задовольнив позов за рахунок власника пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_1 - НТАК „Алкон".

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд врахував всі обставини, які мають істотне значення, та визначив розмір компенсації враховуючи вимоги розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги позивача не містять правових підстав для скасування рішення за зазначеними обставинами.

Апеляційна скарга НТАК „Алкон" також не містить правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки висновок суду про те, що моральну шкоду повинен відшкодувати НТАК «Алкон» ґрунтується на законі (ст.ст. 1167, 1172 ЦК України) та підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі.

Відповідно до ст.1 Закону України « Про туризм» ( в редакції від 15.09.1995 року, зі змінами, внесеними Законом від 29.05.2001 року), туризм - це тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно -ділових цілях.

Туристичною діяльністю є діяльність з надання різноманітних туристичних послуг відповідно до вимог вказаного Закону, тобто організація відпочинку та оздоровлення населення.

Суб'єктами туристичної діяльності є підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку.

Судом встановлено, що пансіонат ІНФОРМАЦІЯ_1 є підрозділом НТАК «Алкон» НАН України, без права юридичної особи. Згідно положення про пансіонат ІНФОРМАЦІЯ_1, затвердженого генеральним директором НТАК «Алкон» 09.06.1998 року , він створений для організованого відпочинку та оздоровлення працівників концерну, підприємств системи НАН України, населення. Вказаним положенням пансіонату було надано право на укладення від свого імені договорів з юридичними та фізичними особами, а дирекції концерну «Алкон" надано право встановлювати ціни та тарифи за надання послуг і вартість путівок. Також було встановлено, що вартість путівок для працівників концерну «Алкон» повинна узгоджуватися з профспілковим комітетом.

На підставі вищезазначеного положення, між пансіонатом ІНФОРМАЦІЯ_1 і підприємством «Істок - Тур» був укладений договір - доручення від 21.04.2003 року про організацію відпочинку   громадян   відповідно з графіком   заїздів. Відповідно до умов п.3.5 вказаного договору підприємство « Істок - Тур» забезпечувало відпочиваючих ваучерами, котрі пансіонат ІНФОРМАЦІЯ_1 обмінював на путівку.

З матеріалів справи вбачається, що пансіонат ІНФОРМАЦІЯ_1 був включений до Єдиного реєстру підприємств і організацій України як підрозділ НТАК «Алкон» з видом діяльності: оздоровчі заклади і заклади відпочинку, тобто його діяльність регулюється Законом України «Про туризм».

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що НТАК «Алкон» НАН України є державним комерційним підприємством, зі статутом юридичної особи, та несе відповідальність за наслідки своєї діяльності. Згідно з положеннями п.3.4 ст.З його Статуту, концерн відповідає по своїх зобов'язаннях належними активами, на які відповідно до законодавства може бути звернене стягнення, Держава та її органи не відповідають по зобов'язанням концерну, відповідно до положень ч.5 ст.74 Господарського кодексу України.

Згідно з п.З.1.Статуту НТАК «Алкон» НАН України, концерн є юридичною особою, зареєстрований у Єдиному Державному реєстрі підприємств і організацій України відповідно до вимог ст.89 Цивільного кодексу України. Предметом діяльності концерну „Алкон" є зокрема і санаторно-медичні, оздоровчо-спортивні та туристичні послуги (п. 2.3 Статуту). Як юридична особа, концерн відповідає за діяльність створених ним філій та відокремлених підрозділів, що не є юридичними особами і на нього розповсюджуються усі види діяльності, по яких зареєстровані його відокремлені підрозділи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що НТАК «Алкон» є суб'єктом туристичної діяльності і повинен був забезпечувати особисту безпеку туристів та збереження їх майна, що передбачено ст.20 Закону України « Про туризм».

З урахуванням наведеного, оскільки сукупність доказів, зібраних по справі, свідчить про те, що ОСОБА_3 відпочивав по путівці НОМЕР_2 в пансіонаті ІНФОРМАЦІЯ_1 та внаслідок пожежі, яка сталася у корпусі НОМЕР_1, загинув, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з НТАК „Алкон" на користь позивачки компенсацію матеріальної і моральної шкоди. Обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог щодо стягнення сум на утримання у зв'язку з втратою годувальника, оскільки вони не засновані на законі, факт утримання не підтверджується доказами.

Не можна визнати обґрунтованими доводи апелянта (НТАК „Алкон) про те, що суд повинен був притягнути до участі у справі інших осіб, що наділені повноваженнями від держави по нагляду за дотриманням пожежної безпеки, оскільки у суду не було на це достатніх підстав, тому що з матеріалів справи випливає, що прокуратурою міста Судака АРК проводилась перевірка за фактами службової недбалості співробітників СДПЧ № 33 м. Судака, постановою прокуратури від 13.01.05 року в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п.2ст.6 КПК України.

Також матеріали справи не містять відомостей про достатність підстав для залучення до участі у справи підприємства „Істок-Тур" та ВАТ СК „Астарта".

Як випливає з матеріалів справи, між пансіонатом ІНФОРМАЦІЯ_1 і підприємством «Істок

-   Тур» був укладений договір - доручення від 21.04.2003 року про організацію

відпочинку громадян. Згідно вказаному договору підприємство „Істок-Тур" є

посередником у розповсюдженні путівок на відпочинок у пансіонат ІНФОРМАЦІЯ_1, який

обслуговував відпочиваючих. Якої-небудь відповідальності зазначеного підприємства

(Істок-Тур) перед відпочиваючими цим договором не передбачено.

Із сукупності зібраних по справі доказів також випливає, що підприємство «Істок

-  Тур», в свою чергу, 12.06.2003 року уклало з Республіканською страховою компанією

«Крим - Оранта», правонаступником якої є ВАТ « СК Астарта», договір страхування

відповідальності перед третіми особами № 2/14. Укладання зазначеного договору не

суперечить вимогам ст. 17 Закону України «Про страхування».

Відповідно до умов договору страхування № 2/14 від 12.06.2003 року, об'єктом страхування є відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю третіх осіб у випадках наявності страхових ризиків внаслідок туристичної діяльності. Пунктом 2.2.1, 5.9 вказаного договору була визначена грошова сума, в межах якої відповідно до умов договору страхова компанія «Крим - Оранта» зобов'язалась провести виплату при настанні страхового випадку згідно з лімітом відповідальності. Відшкодування моральної шкоди умовами договору не передбачено.

Безспірно встановлено, що страхова компанія виконала умови вказаного договору, незважаючи на те, що згідно з п.4.3.2 Правил страхування відповідальності перед третіми особами, затвердженими РСК „Крим-Оранта" 25.02.2002 року, не покривається відповідальність за дії чи бездіяльність, у яких є ознаки кримінального злочину.

З урахуванням наведеного, оскільки вина працівника пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_1 НТАК «Алкон» Національної академії наук України, яким під час виконання трудових (службових) обов'язків була допущена злочинна недбалість, внаслідок якої спричинена шкода позивачу, підтверджена вироком суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відмовив у клопотанні відповідача про залучення до участі у справі вказаних юридичних осіб.

Враховуючи, що Положенням пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_1 передбачено право на укладення договорів від свого імені, НТАК «Алкон» не може посилатись на те, що йому не було відомо про укладення вказаних договорів.

Доводи апеляційної скарги НТАК «Алкон» про те, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального законодавства і розглянув цивільну справу без відкриття провадження по справі, не можуть бути підставою до скасування ухваленого по справі рішення.

З матеріалів справи вбачається, що вказана цивільна справа виникла з кримінальної справи, під час розгляду якої були заявлені цивільні позови, зокрема і позивачем. На підставі ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2005 року, яким був скасований вирок Судацького міського суду від 14.03.2005 року в частині вирішення цивільних позовів з направленням справи для розгляду цивільних позовів у порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції прийняв позови всіх позивачів до розгляду в порядку цивільного судочинства і 18.10.2005 року постановив ухвалу про роз'єднання в самостійні провадження позовних вимог кожного з позивачів.

Також не мають правових підстав для скасування рішення доводи апеляційної скарги про порушення судом інших процесуальних норм, оскільки відповідно до ч.З ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав до задоволення апеляційних скарг і скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статями 303, 307, 308, 313-314, Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду АРК у м. Феодосія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Науково - технологічного алмазного концерну „Алкон" Національної академії наук України відхилити.

Заочне рішення Судацького міського суду від 16.01.2006 року та додаткове рішення від 20 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.