Справа №784/4384/13 24.10.2013 24.10.2013 24.10.2013

Провадження № 11/784/578/13 Головуючий суду 1-ї інстанції

Категорія ст. 128 КК України Козаченко Р.В.

Доповідач апеляційного суду

Погорєлова Г.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючої Погорєлової Г.М..

суддів Гребенюк В.І., Маркової Т.О.

за участі прокурора Цибух Т.І.

засудженого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією потерпілого ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 червня 2013 р., яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Галицинове Жовтневого району

Миколаївської області, громадянина України,

працюючого зливником-розливником МП

«Термінал-УПСС», зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

Жовтневого району Миколаївської області, раніше не

судимого

засуджено за ст. 128 КК України до виправних робіт на строк 1 рік з відрахуванням в дохід держави 10 % від його заробітку.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3:

- на користь ОСОБА_5 3930 грн. 07 коп. у відшкодування майнової шкоди, 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди;

- на користь фінансового управління Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області 3280 грн. 60 коп. у відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_5

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_5 з необережності за наступних обставин.

02.08.2012 р., у вечірній час, в приміщенні гуртожитку по АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин виник конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, під час якого ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження.

ОСОБА_3, бажаючи захиститися від ОСОБА_5, підібрав у гуртожитку на купі будівельного сміття дерев'яну палицю, якою відмахнувся від нападника, після чого той припинив чіплятися до нього.

Потім ОСОБА_3 пішов з гуртожитку на роботу, взявши із собою підібрану дерев'яну палицю, щоб мати змогу захищатися від ОСОБА_5, який бажав продовження конфлікту.

Цього ж дня, приблизно о 19 год.00 хв., ОСОБА_3 проходив біля кафе «Мрія», розташованого по вул. Центральній в цьому населеному пункті, де його наздогнав на велосипеді ОСОБА_5, який продовжив його провокувати. ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних відносин до ОСОБА_5, не усвідомлюючи в повній мірі наслідки своїх дій, хоча повинен був це зробити, наніс йому 1 удар по лівій частині голови дерев'яною палицею, від чого ОСОБА_5 впав на землю. При падінні він вдарився правою частиною голови об асфальтобетонне покриття дороги та отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, у виді забою головного мозку 2 ступеню, пластинчастої субдуральної гематоми правої скронево-тім'яної області.

В апеляції потерпілий ОСОБА_5 просить вирок скасувати як незаконний, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування.

Зазначає, що при постановленні вироку суд виходив з незаперечності того факту, що потерпілий затіяв бійку з ОСОБА_3, розбивши йому ніс. Саме це стало підставою для висновку суду як про необережне заподіяння ОСОБА_3 потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, так і для часткового задоволення цивільного позову. Стверджує про недоведеність вказаного факту, у зв'язку з чим він не може бути покладений в основу вироку.

Зазначає про відсутність оцінки судом показань засудженого ОСОБА_3, який лише в судовому засіданні заявив про те, що потерпілий кинувся до нього битися. Вказує, що на початку судового засіданні засуджений вину не визнавав, а потім її визнав, що на думку апелянта зроблено з метою уникнути справедливого покарання.

Наводить показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо обставин події та стверджує, що їм суд не надав оцінки, як і висновкам судово-медичної експертизи та його показанням. Вказує, що єдиним свідком сварки між ним та засудженим був ОСОБА_9, якого не допитано. Зазначає, що в матеріалах справи є достатні докази про наявність в діях ОСОБА_3 складу більш тяжкого злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, у вчиненні якого обвинувачення йому не пред'являлося.

Вважає, що суд розглянув справу упереджено та необґрунтовано змінив фактичні обставини справи на користь ОСОБА_3 Зазначає, що сам засуджений не вказував про необережне заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Однак, суд дійшов безпідставного висновку про те, що в момент нанесення потерпілому удару дерев'яною палицею по голові, ОСОБА_3 не усвідомлював в повній мірі наслідки своїх дій. Посилається, що при постановленні вироку судом не дотримані вимоги ст.323 КПК України 1960 р.

Також вважає, що органом досудового слідства порушені вимоги ст. 22 КПК України 1960 р. щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

Заслухавши доповідь судді, заперечення засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 на апеляцію потерпілого ОСОБА_5, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.

Формулюючи обвинувачення ОСОБА_3 в заподіянні ним ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень з необережності в постанові від 07.11.2012 р. про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого (а.с.121-122), орган досудового слідства допустив істотне протиріччя та неповноту, які вплинули на правову оцінку дій обвинуваченого.

Так, в зазначеній постанові викладені обставини, які безпосередньо відбулися 02.08.2012 р., о 19 год., біля кафе «Мрія» по вул. Центральній в с. Галицинове Жовтневого району Миколаївської області. Є посилання на конфлікт, який раніше виник між потерпілим та обвинуваченим. Вказано, що маючи умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5, ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс 1 удар раніше підібраною дерев'яною палицею проїжджавшому на велосипеді ОСОБА_5 в ліву частину голови. Не утримавшись, потерпілий впав, вдарившись правою частиною голови об асфальтобетонне покриття дороги. Внаслідок цього ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_5 з необережності середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я (у виді забиття головного мозку 2 ступеню, пластинчастої субдуральної гематоми правої скроньово-тім'яної області голови).

Істотне протиріччя в формулюванні обвинувачення полягає в тому, що зазначивши про наявність у ОСОБА_3 умислу, спрямованого на заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, який відповідно до положень ст. 24 КК України поділяється на прямий та непрямий, слідчий надав діям ОСОБА_3 правову оцінку як вчиненим з необережності. При цьому слідчим не зазначений вид умислу або необережності у сенсі положень ст.ст.24, 25 КК України та їх конкретні прояви.

Наведене свідчить про недотримання слідчим вимог ст. 132 КПК України 1960 р. стосовно змісту постанови про притягнення як обвинуваченого через її суперечність і неконкретність при викладенні суб'єктивної сторони злочину.

Не звернувши увагу на вказане істотне процесуальне порушення, яке є неправильністю досудового слідства відповідно до положень ст. 281 КПК України 1960 р. та підставою для повернення справи на додаткове розслідування, суд у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, істотно викривив обставини інкримінованого ОСОБА_3 злочину, чим фактично вийшов за межі пред'явленого обвинувачення та істотно порушив вимоги ст. 275 КПК України 1960 р.

При цьому, суд зазначив фактичні обставини, які не містилися в постанові про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого та які безпосередньо впливають на правову оцінку дій обвинуваченого. Зокрема, суд докладно зазначив дії, які передували події та відбулися цього ж дня в гуртожитку між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, вказавши про заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ОСОБА_3, хоча це є предметом іншого судового провадження. Також суд зазначив мету, з якої ОСОБА_3 підібрав дерев'яну палицю та вийшов з нею з гуртожитку - щоб захиститися від ОСОБА_5, якого суд визначив як нападника. Вказав, що ОСОБА_5 наздогнав на велосипеді ОСОБА_3 біля магазину «Мрія» та продовжив його провокувати. Однак, суд не відобразив, чи наніс ОСОБА_3 удар палицею ОСОБА_5 в ліву частину голови під час його руху на велосипеді (як стверджував потерпілий і як зазначено в постанові про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого), чи це відбулося, коли ОСОБА_5 зліз з велосипеда (як стверджував обвинувачений). В мотивувальній частині вироку суд навіть не навів показання потерпілого ОСОБА_5 в цій частині в судовому засіданні. Однак, дана обставина має важливе значення для оцінки тверджень ОСОБА_3 стосовно поведінки потерпілого безпосередньо перед заподіянням ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потерпілому біля магазину «Мрія».

Жодну з зазначених фактичних обставин, які знаходяться поза межами пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, суд не умотивував посиланням на докази та не вказав, яка з версій події є доведеною: висунута обвинуваченим чи висунута потерпілим. Таким чином, мотивувальна частина вироку не відповідає вимогам ст. 334 ч.1 КПК України 1960 р.

Про необґрунтовану зміну судом фактичних обставин справи зазначає й апелянт і його доводи є слушними.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що в порушенні кримінальної справи було неодноразово безпідставно відмовлено. У зв'язку з цим прийняті рішення були скасовані прокурором. Кримінальна справа порушена лише 03.10.2012 р. за фактом умисного заподіяння 02.08.2012 р. ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознаками злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України (а.с.1). Під час досудового слідства діям ОСОБА_3 надана інша правова оцінка і йому пред'явлено обвинувачення в заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень з необережності (а.с.121-122).

Під час судового розгляду справи потерпілий ОСОБА_5 заявляв суду клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування (а.с.248-249), стверджуючи про наявність підстав для кваліфікації дій ОСОБА_3 за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин (за ст. 122 ч.1 КК України) та для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено (за ст.296 ч.4 КК України). Клопотання в частині тверджень щодо умисного заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень містить конкретні посилання на показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10 в судовому засіданні стосовно відомих їм обстави справи, висновки судово-медичної експертизи.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд в постанові від 13.06.2013 року лише навів положення ст.ст. 275, 276, 281 КПК України 1960 р. та в загальній формі послався на відсутність в клопотанні потерпілого даних для погіршення становища потерпілого та що не здобуто таких даних під час судового слідства (а.с.268-269).

Колегія суддів вважає, що через зазначену вище неправильність досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, вирок підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування - для усунення суперечності і неконкретності обвинувачення ОСОБА_3 при викладенні суб'єктивної сторони злочину.

При цьому, під час досудового слідства усі обставини вчиненого діяння підлягають врахуванню в їх сукупності для правильного визначення змісту суб'єктивної сторони злочину, а відтак, і для правильної кваліфікації дій ОСОБА_3 До цих обставин, зокрема, належать спосіб, знаряддя злочину, характер і локалізація поранень, поведінка винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, а також інші обставини конкретної події - надання ударом палиці швидкості (прискорення) для падіння потерпілого, про що показав допитаний в судовому засіданні в порядку ст. 311 КПК України 1960 р. судово-медичний експерт ОСОБА_11 (а.с.296) та характер покриття дороги - асфальтобетонне, на яку впав потерпілий (за його твердженнями під час руху на велосипеді).

Підлягають усуненню й суперечності в показаннях ОСОБА_3 щодо мети, з якою він заздалегідь узяв з собою дерев'яну палицю, оскільки вони є непослідовними. Так, з оголошених судом показань його як обвинуваченого від 07.11.2012 р. вбачається, що це він зробив з метою захисту, побоюючись бути побитим ОСОБА_5 Однак, ОСОБА_3 зазначав і те, що удар дерев'яною палицею потерпілому наніс тому, що розізлився на нього через його поведінку (а.с.124-126). В судовому засіданні ОСОБА_3 заявив, що дерев'яну палицю ніс з метою самозахисту. Також повідомив, що узяв її з собою заздалегідь чи згаряча, чи щоб опиратися на неї через травмовану ногу (а.с.277, 278).

Оскільки є істотною обставиною поведінка винного і потерпілого, що передувала події, то з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи (ст. 22 КПК України 1960 р.) є необхідність у допиті свідка ОСОБА_9, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 стосовно обставин конфлікту між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, який цього дня передував події. Про допит зазначеного свідка в судовому засіданні заявлено клопотання стороною захисту, з чим погодився і потерпілий, який вказав, що ОСОБА_12 є єдиним свідком його конфлікту з ОСОБА_3 в гуртожитку. Свідок ОСОБА_12 не допитаний в судовому засіданні, оскільки не були належним чином виконані постанови суду від 12.02.2013 р. та від 29.04.2013 р. про привід свідка. На досудовому слідстві вказаний свідок не допитувався.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 367 ч.1 п.п.2,3 КПК України 1960 р. вирок підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, кримінальна справа - направленню на додаткове розслідування з мотивів неправильності досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Під час досудового слідства повинна бути усунена зазначена вище неправильність досудового слідства, належним чином встановлений зміст суб'єктивної сторони в діянні ОСОБА_3 та в залежності від встановленого має бути прийнято рішення, яке б відповідало вимогам закону.

За такого, є обґрунтованою апеляція потерпілого ОСОБА_5, сутність позиції якого полягає в тому, що при наданні правової оцінки діям ОСОБА_3 не враховані фактичні обставини події в їх сукупності. Тому вона підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України 1960 р., колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 червня 2013 р. у відношенні ОСОБА_3 - скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування прокурору Жовтневого району Миколаївської області для виконання вказівок суду, зазначених в мотивувальній частині даної ухвали.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишити підписку про невиїзд.

Головуюча:

Судді :