Справа № 2-3839/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді: Рудики Л.Д.

при секретарі: Терешкович Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державного казначейства України, третя особа Прокуратура Рівненської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду і відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державного казначейства України, третя особа Прокуратура Рівненської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду і відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказав, що прокуратурою міста Рівне було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 115 КК України за фактом умисного вбивства ОСОБА_3

09 грудня 2004 року його було взято під варту, де він перебував до 30 травня 2008 року. Вказує що вироком судової колегії з кримінальних справ Апеляційного суду Рівненсьої області від 30 травня 2008 року його виправдано і звільнено з-під варти. В результаті незаконного затримання та арешту, безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності і засудження за особливо тяжкий злочин, тривалого перебування під вартою в умовах слідчого ізолятора він зазнав моральних страждань, яку він оцінює в 2 000 000 гривень. Зазначив, що за час кримінального переслідування погіршилось його здоров»я, він зазнав моральних страждань, що спричинені незаконним затриманням та ізоляцією від суспільства, незаконними методами слідства з боку працівників міліції, переніс нестерпний біль та приниження. Окрім того вказав, що працюючи столяром ІІІ розряду приватного підприємства «Вієта» та будучи затриманим і взятим під варту він втратив заробіток за період з січня 2005 року по травень 2008 року в розмірі 36 285 гривень 05 копійок, який також просить стягнути з відповідача. Просить стягнути на його користь 2 036 285 гривень 04 копійки в рахунок відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків.

Позивач в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Державного казначейства України в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, повідомлення про причини неявки суду не надав.

Представник третьої особи на стороні відповідача прокуратури Рівненської області Гіліс І.В. в судовому засіданні вказала, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, проте вважає розмір відшкодування про який просить позивач завищеним. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування матеріального збитку, оскільки вважає її розмір недоведеним.

Суд вважає, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення заочного рішення у відсутності відповідача, який повторно не з»явився у судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов доведений і підлягає до задоволення із наступних підстав.

09 грудня 2004 року ОСОБА_1 було затримано і взято під варту, про що свідчить довідка видана начальником Рівненського слідчого ізолятора від 02.06.2008 року № 50/1944.

19 вересня 2005 року вироком Апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1 засуджено до 7 років позбавлення волі за ст.. 27 ч. 5, ст. 115 ч. 1, ст.. 185 ч. 2 КК України.

30 травня 2008 року вироком Апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1 за п. 6,12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні злочинів. Міру запобіжного заходу відносно нього скасовано, звільнено з-під варти в залі суду.

18 грудня 2008 року вирок Апеляційного Суду щодо ОСОБА_1 від 30.05.2008 року залишено без зміни.

Таким чином ОСОБА_1 перебував під вартою з 09 грудня 2004 року по 30 травня 2008 року, впродовж 41 місяця 21 дня..

Відповідно до частин 1,2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Пунктом першим частини першої статті 1 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 цього ж Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Статтею 4 зазначеного Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів Державного бюджету в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи у межах встановлених цивільним законодавством.

Суд при визначенні розміру моральної шкоди приймає до уваги пояснення позивача про те, що тривалий час він піддавався незаконному та безпідставному карному переслідуванню, під час проведення допитів на нього чинився моральний тиск та застосовувались фізичні тортури. Це негативно відобразилося на його фізичному і моральному стані.

Суд приходить до висновку, що дії органів досудового слідства привели до моральної втрати позивача, до порушення його нормальних життєвих зв'язків, що викликані незаконним позбавленням волі і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя на протязі тривалого часу.

Згідно п.16 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року, № 460/2011 Казначейство України є юридичною особою.

Відповідно до 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державна казначейська служба України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України передбачено, що Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду.

Тому моральне відшкодування ОСОБА_1 має провадитися за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, тобто грошові суми відшкодовуються Казначейством України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п.9 постанови № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" . у випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня по 01 грудня 2013 року становить 1147 гривень.

Отже з урахуванням того, що на час розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати становить 1147 гривні, під вартою ОСОБА_1 перебував протягом 41 повного місяця та 21 дня, позивач має право на відшкодування моральної шкоди в розмірі не менше 47 267 гривень 87 копійок.

З врахуванням чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, обставини справи, виходячи із засад розумності та справедливості, відшкодуванню підлягає моральна шкода в розмірі 300 000 гривень.

Підстав стягнути на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду у меншому розмірі суд не знайшов.

Окрім того, позивач просить стягнути на його користь матеріальну шкоду, яка полягала у неотриманні ним заробітку в зв»язку з перебуванням під вартою, оскільки до затримання працював на посаді столяра ІІІ розряду у ПП «Вієта». На обґрунтування вказаної матеріальної шкоди надав суду довідку від 11 січня 2011 року за № 1 про середньомісячний заробіток штатних працівників у 2005-2008 роках.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не подано до суду доказу розміру заробітної плати працівника на посаді, яку він займав до затримання, а саме столяра ІІІ розряду ПП «Вієта», а тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди до задоволення не підлягають.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 300 000 (триста тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського міського суду Рудика Л.Д.