У К Р А Ї Н А
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
адміністративна
справа № АС-03/58-06 Головуючий по 1-й інстанції
суддя Подобайло З.Г.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя Гончар Т.В.
“02” червня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді. Погребняк В.Я., суддів Гончар Т.В., Істоміної О.А.
при секретарі Медведеві М.В.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача - Межерицький А.О. (дов. № 294/9/10-035 від 30.01.2006 р.)
апеляційну скаргу (вх.1599Х/2) Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
на постанову господарського суду Харківської області від 20.03.2006 року по справі № АС-03/58-06
за позовом Суб'єкту підприємницької діяльності, фізичної особи ОСОБА_1
до ДПІ у Московському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень
встановила:
Позивач, СПДФО ОСОБА_1 (далі - Підприємець) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ДПІ у Московському районі м.Харкова (далі - Інспекція), просив скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекція НОМЕР_1 та НОМЕР_2 про визначення СПДФО ОСОБА_1 за непрямими методами суми податкового зобов'язання з прибуткового податку у розмірі 2996863,80 грн. -основний платіж. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він не був ознайомлений з рішенням начальника Інспекції про застосування непрямих методів, тому йому невідомо на якій підставі Інспекцією був обраний саме метод розрахунку грошових надходжень, який базується на визначенні показника доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності.
Відповідач проти позову заперечував, просив у позові відмовити, вважаючи оскаржувані акти правомірними та посилаючись на матеріали перевірки, які підтверджують встановлені в ході перевірки за непрямими методами факти порушень підприємцем ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”(далі - Дектрет), в результаті чого занижено прибутковий податок від доходу за 2003р.
Постановою господарського суду Харківської області від 20 березня 2006р. (суддя Подобайло З.Г.) позовні вимоги Підприємця задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення НОМЕР_1 та НОМЕР_2 про визначення СПДФО ОСОБА_1 за непрямими методами суми податкового зобов'язання з прибуткового податку у розмірі 2996863,80 грн. -основний платіж. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постанова мотивована правомірністю та обґрунтованістю вимог позивача.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Інспекція в апеляційній скарзі до Харківського апеляційного господарського суду просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог СПДФО ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом при винесенні постанови порушені норми матеріального права, постанова винесена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Позивач відзив на апеляційну скаргу Інспекції не надав, в судовому засіданні просив апеляційну інстанцію постанову господарського суду Харківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, оскільки Підприємцем не допущено порушень норм чинного законодавства, а нарахування податкових зобов'язань є безпідставними.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.195 КАСУ, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Інспекції було складено акт НОМЕР_3 про результати документальної перевірки дотримання СПДФО ОСОБА_1 вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2001р. по 31.03.2004р., яким встановлено порушення Підприємцем ст.19 Декрету, в результаті чого донараховано прибуткового податку за 2003р. у загальному розмірі 2996863,80 грн. Перевірка здійснювалась на підставі рішення керівника Інспекції НОМЕР_4 про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань (методів аналізу інформації про доходи і витрати платника податків) в зв'язку з непідтвердженням розрахунків, наведених в деклараціях за 2003р. документами обліку. На підставі вказаного акту начальником Інспекції прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_5, яким позивачу визначено за непрямими методами суми податкового зобов'язання з прибуткового податку у розмірі 449595,70 грн.: основний платіж -2996863,80 грн., штрафна санкція -1498431,90 грн. Штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідачем з посиланням на п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Підприємець, в рамках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом (ст.5 Закону України №2181-111 від 21.12.2000р.), оскаржував вказане рішення, в результаті чого, первинна скарга рішенням Інспекції від 02.02.2005р. залишена без задоволення, повторна скарга рішенням ДПА у Харківській області від 06.04.2005р. задоволена в частині невірно застосованої штрафної санкції у сумі 1498431,90 грн., наступна скарга рішенням ДПА України від 24.06.2005р. залишена без задоволення. На підставі прийнятих за розглядом скарг відповідних рішень, начальником Інспекції прийняті та направлені податкові повідомлення-рішення про визначення СПДФО ОСОБА_1 за непрямими методами суми податкового зобов'язання з прибуткового податку:
- НОМЕР_5 у розмірі 449595,70 грн.: основний платіж -2996863,80 грн., штрафна санкція -1498431,90 грн. з метою доведення до платника податку граничного терміну сплати податкового зобов'язання;
- НОМЕР_1 у розмірі 2996863,80 грн. - основний платіж;
- НОМЕР_2 у розмірі 2996863,80 грн. - основний платіж з метою доведення до платника податку граничного терміну сплати податкового зобов'язання.
В акті перевірки, на підставі якого були винесені оскаржувані рішення, зазначено, що за період фінансово-господарської діяльності: IV квартал 2002р. і І -IV квартал 2003р. СПДФО ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, свідоцтво від 03.10.2002р. Зареєстрований Підприємець рішенням виконавчого комітету Московської районної ради м.Харкова 13.09.2000р., свідоцтво НОМЕР_6, на податковому обліку в Інспекції з НОМЕР_7. Як встановлено перевіркою, на поточні рахунки СПДФО ОСОБА_1 за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. надійшло грошових коштів у сумі 4982553,93 грн., які не були включені до декларації про доходи, наданої до Інспекції 12.02.2004р. -основна, 17.02.2004р. -уточнена. Також, в акті перевірки зазначено, що ТОВ компанія "Брокер" на виконання договору доручення ТОВ "Агровек" згідно договору НОМЕР_8 придбало у громадянина ОСОБА_1 цінні папери (акції прості, іменні, емітент - ЗАТ "Завод експериментального машинобудування") у кількості 967254 шт., номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн., курсова вартість пакету акцій складає 6 млн. грн. 21 серпня 2003р. громадянином ОСОБА_1 отримано від ТОВ "Агровек" 6000000,00 грн. згідно з виписками банку ФБ "Фінанси і кредит", за період з 20.08.2003р. по 15.10.2003р. на рахунок громадянина ОСОБА_1 у банку ФБ "Фінанси і кредит" надійшли грошові кошти у сумі 4000330,00 грн. (4000000,00 грн. з рахунку СПДФО ОСОБА_1).
На цій підставі відповідачем було зроблено висновок, що в порушення ст.19 Декрету громадянином ОСОБА_1 вказані вище суми до декларації про доходи, одержані ним з 1 січня по 31 грудня 2003р. задекларовані не були.
Судом першої інстанції також встановлено, що на спрощеній системі оподаткування позивач знаходився з жовтня 2002р. та у 2003р.: згідно заяви від 12.09.2002р. з жовтня 2002р. вид діяльності -посередницька, згідно заяви від 13.12.2002р. з 2003р. вид діяльності -посередницька, торгова, консультаційна, агентська діяльність, надання послуг, про що видано свідоцтво платника єдиного податку серія НОМЕР_9 і позивач надавав звіти як суб'єкт малого підприємництва за I, III, IV кв. 2003р., а за ІІ не надав, про що також зазначено в акті.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що по-перше, при проведенні Інспекцією перевірки ОСОБА_1 як СПДФО та при визначенні його валового доходу відповідачем зроблена звірка даних декларацій ОСОБА_1 як громадянина та звітів як СПДФО з рухом коштів по поточних рахунках як громадянина так і як СПДФО, внаслідок чого у 2003р. встановлено розбіжності у сумі 4482553,93грн., а саме ДПІ використовувала дані про рух грошових коштів по рахунку НОМЕР_10 в ФБ „Фінанси та кредит”, який належить СПДФО ОСОБА_1 , а не громадянину ОСОБА_1.
По-друге, що нарахування зобов'язань, як вбачається з акту за період з 20.08.03р. по 15.10.03 р., базується на визначенні валового доходу громадянина ОСОБА_1 у сумі надходжень на поточний рахунок його як підприємця суми 4000000,0 грн., але ця сума є отриманими коштами підприємцем за договором комісії, тобто такою, що не є виручкою і не підлягає оподаткуванню згідно ст. 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” № 727/98 (далі - Указ), оскільки відповідно до вказаної норми ст.1 оподаткуванню підлягає виручка, яка належить такому суб'єкту підприємницької діяльності від реалізації ним своєї продукції (товарів, робіт, послуг).
Статтею 395 Цивільного кодексу України (1963р. чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Тобто, оподаткуванню підлягає тільки виручка фактично отримана комісіонером на розрахунковий рахунок або (та) в касу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто комісійна винагорода, а всі інші кошти, що надходять на власний рахунок комісіонера на виконання доручення комітенту не є власністю підприємця і при визначенні суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку вони до бази оподаткування не включаються.
Згідно чинного законодавства до СПДФО в цілях оподаткування застосовується Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994р. Відповідно до п.7.9 ст.7 цього Закону та з урахуванням особливостей, ним встановлених, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податків у зв'язку з залученням останнім майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень п.п.7.9.6 цього пункту.
Крім того, відповідачем не було враховано, що громадянином ОСОБА_1 були понесені витрати з набуття корпоративних прав в ПФ "ЕГ "Агропідйом" в сумі 10000000,0 грн. та 230,0 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку НОМЕР_11 за період з 20.08.03р. по 15.10.03 р. та платіжним дорученням НОМЕР_12, тобто громадянин ОСОБА_1 не мав прибутку по операціям з цінними паперами та корпоративними правами, оскільки оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток - різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років.
По-третє, що при визначенні зобов'язань Підприємцю Інспекція використовувала дані про рух грошових коштів за період з 20.08.2003р. по 15.10.2003р. по рахунку НОМЕР_11 в ФБ „Фінанси та кредит”, який належить громадянину ОСОБА_1, а не Підприємцю.
Нарахування зобов'язань здійснено на визначенні валового доходу громадянина ОСОБА_1 у сумі надходжень на поточний рахунок суми від продажу цінних паперів у розмірі 6000000,00 грн. згідно платіжного доручення НОМЕР_13 від ТОВ „Агровек” за цінні папери згідно договору купівлі-продажу НОМЕР_8. У розумінні п.7.6.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вказана сума є доходом, а оподаткуванню прибутковим податком підлягає фінансовий результат, тобто різниця між цим доходом та витратами в розрізі окремих видів паперів згідно ст.13 Декрету. При цьому податковий облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами згідно п.7.6 вищевказаного закону.
Враховуючи зазначене вище судом першої інстанції встановлено, що сплата податків від підприємницької діяльності СПДФО ОСОБА_1 з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. тощо (за спірний період) відбувалась відповідно до Указу і не встановлено, а відповідачем не надано доказів, порушення позивачем ст.1 Указу щодо умов запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності до суб'єктів підприємництва -фізичних осіб, які мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку за встановленою, відповідно до ст.2 Указу ставкою податку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що норми Указу передбачають сплату лише єдиного податку у межах від 20 грн. до 200 грн. та за найманих працівників 50% за кожну особу від ставки єдиного податку, в тому випадку і при здійсненні діяльності, яка не вказана в свідоцтві. А згідно ст.6 Указу позивач не є платником податку на доходи з фізичних осіб (для фізичних осіб -суб'єктів малого підприємництва), відповідно і прибуткового податку з громадян.
Також, місцевий суд дійшов висновку про безпідставне визначення позивачу податкового зобов'язання з прибуткового податку за непрямими методами, оскільки позивач не є платником податку, що нарахований Інспекцією. А порушень, які згідно Указу виключають право перебування позивача на єдиному податку Інспекцією не доведено, не зважаючи на приписи п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відсутні підстави для визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян за непрямими методами з посиланням на порушення норм Декрету, а вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Інспекції НОМЕР_1 та НОМЕР_2 є обґрунтованими.
Згідно п.8 Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України №697 від 27.05.2002р., що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами може здійснюватися органами державної податкової служби лише стосовно податку на додану вартість, акцизного збору, податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб (щодо суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб), податку з реклами, рентних платежів, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, готельного збору, збору за спеціальне використання природних ресурсів і збору за забруднення навколишнього природного середовища з використанням методів, зазначених в цій Методиці. Тому, визначення зобов'язань за непрямими методами з прибуткового податку не передбачено Законом.
У Методиці зазначається, що визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами здійснюється лише з використанням методів економічного аналізу, розрахунку грошових надходжень, контролю витрат та доходів суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, а також аналізу інформації про доходи та витрати платників податків. Тобто виходячи із розуміння цієї Методики податковий орган при перевірці повинен був застосувати декілька методів для прийняття об'єктивного і обґрунтованого рішення, однак відповідач не врахував вимоги Методики, що призвело до висновків в акті, які не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.
Більш того, Інспекція не застосувала у повному обсязі навіть один метод розрахунку грошових надходжень, оскільки при перевірці були використані тільки банківські довідки про рух грошових коштів на рахунках Підприємця, про що він і зазначив у акті . Але відповідачем не враховано, що цей метод базується на визначенні показників доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності, а не всіх необхідних елементів податкових баз, яка здійснюється за допомогою інформації, одержаної з інших джерел ніж звітність або первинні документи.
Стосовно тверджень апелянта в апеляційній скарзі в обгрунтування своїх заперечень колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов'язок згідно п. 2 ст. 71 КАС України щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Обставини, що були доведені позивачем при розгляді справи певними доказами не спростовані відповідачем іншими долказами. Тому непогодження апелянта з висновками суду щодо їх невідповідності обставинам справи і нормам матеріального права є недоведеними.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду та вважає, що судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому оскаржувана постанова господарського суду Харківської області від 20.03.2006р. прийнята відповідно до матеріалів справи та чинного законодавства України і підстав для її скасування немає. А відтак, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова господарського суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п.1 ст. 198, 200, 206, 209, 211, 212, 254, КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 20.03.2006 по адміністративній справі № АС-03/58-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану увалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Головуючий: суддя Погребняк В.Я.
Судді Гончар Т.В.
Істоміна О.А.