У К Р А Ї Н А
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
адміністративна
справа № АС-41/377-05 Головуючий по 1-й інстанції
суддя Мінаєва О.І.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя Гончар Т.В.
“21” червня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Лащенко Л.Д., суддів Гончар Т.В ., Погребняк В.Я.
при секретарі Андросовій О.В.
за участю представників:
позивача – Мазкун А.А. (дов. № 2 від 29.09.2005 р.)
відповідача –Анохіна Н.В. (дов. № 8651/10/10-017 від 25.05.2006 р.)
апеляційну скаргу (вх.1672Х/2) Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 18.04.2006 року по справі № АС-41/377-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр«ПРОФ.Лтд», м. Харків
до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова
про визнання нечинним та скасування рішення
встановила:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційний центр “Проф ЛТД”, м. Харків (далі -Товариство) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м.Харкова (далі - Іспекція), просив визнати нечинними та скасувати повідомлення-рішення №0001332303/2 від 04.07.2005р. про визначення суми податкових зобов’язань у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19340,08 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій №0001332303/3 від 19.09.2005р. на суму 19340,08 грн.
Відповідач проти вимог позивача заперечував, посилаючись на матеріали перевірки № 1852/2030122/23-310 від 25.03.2005р. та наданий розрахунок штрафних санкцій.
Постановою господарського суду Харківської області від 18.04.2006р. (суддя Мінаєва О.М.) позовні вимоги задоволено, визнані протиправними (нечинними) та скасовані повністю повідомлення-рішення Інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001332303/2 від 04.07.2005р. на суму 19340,08 грн. та №0001332303/3 від 19.09.2005р. на суму 19340,08 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова мотивована тим, що висновки акту перевірки про порушення позивачем норм чинного законодавства є неправомірними, відповідно прийняті на їх підставі оскаржені повідомлення-рішення не є законними, а позовні вимоги є обґрунтованими.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Інспекція в апеляційній скарзі до Харківського апеляційного господарського суду зазначила, що з винесеною місцевим судом постановою не згодна та вважає, що при винесені цієї постанови суд порушив норми матеріального права, а саме ст.2,3,5 та ч.1 ст.7 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.1996р. (далі - Закон).
Товариство у запереченні на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу Інспекції без задоволення, а постанову суду –без змін, вважаючи постанову місцевого суду законною та обґрунтованою.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції визнано встановленим, що Інспекцією була проведена перевірка Товариства щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності за результатами якої було складено акт №1852/2030122/23-310 від 25.03.2005 р.
Відповідно до вказаного акту, при перевірці грального автомата, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Ахсарова, що має 5 гральних місць, при наявності одного відповідного торгового патенту, працівниками Інспекції, що здійснювали перевірку, зроблено висновок, що діяльність у сфері грального бізнесу здійснювалась на 5 окремих гральних місцях (на одному гральному автоматі) при наявності одного торгового патенту, чим було порушено ст.ст. 2, 3, 5 та ч.1 ст. 7 Закону. Крім того, було порушено п.п.1,2,5 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
На підставі вказаного акту перевірки, начальником Інспекції було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001332303/0 від 01.04.2005р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19340,08 грн. Згідно розрахунку застосованих санкцій, загальна сума санкцій складається з: 350,00 грн. за відсутність платного торгового патенту в доступному для огляду місці; 340,00 грн. за відсутність наявності книги обліку розрахункових операцій та невидачу розрахункової квитанції; 18650,08 грн. за відсутність торгових патентів.
Не погодившись з винесеним повідомленням-рішенням, позивач звертався зі скаргами до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, до ДПА в Харківській області, ДПА України за встановленою процедурою адміністративного оскарження. Однак, вказані скарги задоволені не були, і відповідач остаточно виніс своє податкове повідомлення-рішення №0001332303/3 від 19.09.2005р. про застосування санкцій, у зв'язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з наступного. Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон №2181) пунктом 1.9 визначено, що податкове повідомлення це - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом, а згідно п.1.2 цього ж Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Також п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону №2181 встановлено вичерпний перелік обставин, коли податкове зобов’язання визначається самостійно контролюючим органом.
Таким чином суд першої інстанції визнав встановленим, що підставами для видання оспорюваного податкового повідомлення-рішення були не податкові зобов’язання, визначені податковим органом, засновані на обов’язкових платежах до бюджетів або державних цільових фондів, а санкції за порушення правил патентування, встановлених Законом, які на момент винесення оскаржуваного повідомлення-рішення не були визнані у судовому та адміністративному порядку обґрунтованими та такими, що підлягають примусовому стягненню, а також не визнані платником податків.
Це свідчить про відсутність у органів державної податкової служби правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень за процедурою, встановленою Законом №2181.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів і вважає, що застосовані оспорюваним повідомленням-рішенням від 04.07.2005р. штрафні санкції не є податковими зобов'язаннями та не можуть стягуватись за процедурою, передбаченою Законом №2181, тому оспорюване податкове повідомлення-рішення не відповідає встановленому законодавством порядку притягнення до відповідальності за відповідні порушення та є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій в якості податкового зобов'язання.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не мала підстав приймати рішення про застосування штрафних санкцій № 0001332303/3 від 19.09.2005 року, оскільки по-перше, воно прийняте за формою “С”, а попереднє - № 0001332303/2 за формою “Р”, по-друге, попереднє податкове повідомлення-рішення № 0001332303/2 не скасовано, що дає підстави, вважати що органом ДПС може бути стягнено суму штрафу як за податковим повідомлення-рішенням № 0001332303/2 так і за рішенням про застосування штрафних санкцій № 0001332303/3, що не допустимо.
Чинне законодавство не передбачає прийняття двох або більше рішень та/або повідомлень-рішень відносно одних і тих же порушень та на ті ж самі суми застосованих санкцій. Оскільки рішення Форми „С" за своєю правовою суттю є окремим і самостійним рішенням про застосування штрафних санкцій, прийнятим відповідно положенням ст. 25 Закону України „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і жодним чином не пов'язане з порядком прийняття та направлення податкових повідомлень-рішень, передбаченим Законом №2181, воно є повторним застосуванням фінансових санкцій в розмірі та за порушення, які визначені у раніш прийнятих повідомленнях-рішеннях, а тому за таких обставин у відповідача відсутні законні підстави для повторного застосування фінансових санкцій, тобто оскаржене рішення №0001332303/3 від 19.09.05 р . прийняте з перевищенням повноважень
Як вірно з цих обставин зазначив суд першої інстанції, пославшись на ст.61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути повторно притягнутий за одне й те саме правопорушення.
Стосовно порушень з боку позивача, виявлених в ході перевірки, судова колегія встановила, що судом першої інстанції повно досліджені обставини справи щодо наявності чи відсутності зазначених порушень, та зазначає, що позивач використовує у своїй діяльності автомат „KSIGame Wall", що є єдиним гральним автоматом із грошовим виграшем, на якому одночасно можуть грати від одного до 5-ти гравців, що підтверджується висновком судової комп‘ютерно-технічної експертизи ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса №10469 від 17.03.2006р. по справі та висновком спеціаліста цієї ж установи №5410 від 07.07.2004р., який надано позивачем до матеріалів справи . Висновок експертизи було враховано судом по цій справі, оскільки він є висновками експертизи в розумінні Закону України „Про судову експертизу".
Відповідно до п.1 ст. 2 Закону торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності, а згідно ст. 5 Закону, патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами. Під гральним бізнесом слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.
Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).
Таким чином, для використання у своїй діяльності грального автомату „KSIGame Wall", який є єдиним гральним автоматом із грошовим виграшем, позивачу має бути видано лише один патент, а як вбачається з акту перевірки відповідача, на момент проведення перевірки, торговий патент на використання грального автомату „KSIGame Wall" існував.
Твердження відповідача стосовно використання книг обліку розрахункових операцій до часу введення РРО для гральних автоматів не має правових підстав, виходячи з наступного.
Абз.2 ст.1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій" №265/95-ВР вказує, що встановлення норм щодо використання РРО у інших законах не допускається.
Стаття 8 цього Закону зазначає, що порядок ведення розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій встановлюється ДПА України.
Діючим на час перевірки «Порядком реєстрації й ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок», затвердженим наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 р. не встановлений порядок реєстрації розрахункових книжок, книг реєстрації розрахункових операцій та розрахункових операцій у них для гральних автоматів.
Зазначена обставина унеможливлює законне використання цих розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки до таких висновків господарський суд першої інстанції прийшов при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи та доказів на їх підтвердження.
Постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та законною, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова колегія суддів не знаходить, оскільки заперечення, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 18.04.2006 р. по адміністративній справі № АС-41/377-05 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-41/377-05 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Лащенко Л.Д.
Судді Гончар Т.В.
Погребняк В.Я.