Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" червня 2006 р. Справа № 14/176-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Миколаїв) (вх. № 1794 С/3) на ухвалу господарського суду Сумської області від 20.04.06 р. по справі № 14/176-06
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Миколаїв)
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (м. Ромни, Сумської області)
про визнаня права власності, -
встановила:
У березні 2006 року Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (м. Миколаїв) звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (м. Ромни, Сумської області) про визнання права власності у набувача майна ОСОБА_1 за договором, не посвідченого нотаріально, дійсним, на автомобіль КРАЗ-258 держ. номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2.
06.04.2006 р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив визнати право власності у набувача майна ОСОБА_1 за договором, не посвідченого нотаріально, дійсним, на автомобіль Краз-258, держ. номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2, а також визнати право власності у набувача майна ОСОБА_1, за договором, не посвідченого нотаріально, дійсним, на напівпричеп паливнозаправник НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_3, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 20 квітня 2006 року по справі № 14/176-06 (суддя Миропольський С.О.) провадження у справі № 14/176-06 припинено на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Сумської області від 20.04.2006 р. скасувати. Зокрема, в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відповідач надав пояснення по апеляційній скарзі, вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та визнати право власності у набувача майна ОСОБА_1 за договором, не посвідченого нотаріально, дійсним, на автомобіль Краз-258, держ. номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2, а також визнати право власності у набувача майна ОСОБА_1, за договором, не посвідченого нотаріально, дійсним, на напівпричеп паливнозаправник НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_3, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце, день та час розгляду справи, свого представника 13.06.2006 р. у судове засідання не направив, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомив, у зв'язку з чим, справа за апеляційною скаргою розглядається за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши матеріали по апеляційній скарзі та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши СПД-ФО ОСОБА_2, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, виносячи ухвалу про припинення провадження у справі, господарський суд Сумської області виходив з того, що згідно договору позики від 06.02.2003 р., укладеного між сторонами по справі, позивач надав відповідачу безпроцентну позику в розмірі 1 000 доларів США. Зокрема, згідно договору позики НОМЕР_6, позивач надав відповідачу безпроцентну позику в розмірі 500 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов'язання відповідачем за вказаними договорами позики були укладені договори застави від 06.02.2003 р. б/н та НОМЕР_6.
Відповідно до п. 2.2. зазначених договорів застави сторони у справі погодились, що заставодержатель набуває права стягнення за рахунок предмета застави, у разі, якщо позика яка забезпечена заставою, не буде погашена в строк не пізніше 10.02.2003 р. Право власності до заставодержателя переходить з моменту підписання між сторонами акту приймання-передачі заставленого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів-приймання автомобіля від 11.02.2003 р. відповідач здав, а позивач прийняв заставне майно.
З урахуванням статей 204, 328 Цивільного кодексу України суд першої інстанції визнав, що на даний час власником майна вказаного в актах (а.с. 14, 27) є позивач.
Зокрема, приймаючи до уваги ст. 392 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд встановив, що позивач не надав доказів, що відповідач оспорює або не визнає право власності на майно, а навпаки відповідач у відзиві на позов (а.с. 29-30) просить визнати право власності позивача на майно, що було передано згідно актів від 11.02.2003 р.
За таких обставин суд першої інстанції припинив провадження у справі на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для скасування прийнятої по справі ухвали, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Господарський суд першої інстанції при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України про визнання права власності відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України безпідставно послався лише на першу частину цієї статті, без врахування того, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що місцевий господарський суд, посилаючись на те, що відповідач не заперечував проти заявленої позивачем вимоги, безпідставно зазначив, що відсутній сам предмет спору. Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України не надає господарському суду права припиняти провадження у справі у зв'язку з відсутністю заперечення від відповідача по заявленій позовній заяві. У цих випадках спір підлягає вирішенню по суті в залежності від поданих сторонами доказів.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, суд прийняв оскаржувану ухвалу з мотивів, які не можуть вважатися законними й обґрунтованими.
Відповідно до ч. 4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцію ухвал, у тому числі про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала господарського суду Сумської області від 20.04.2006 р. по справі № 14/176-06 прийнята з порушенням норм процесуального права, вона необґрунтована, не відповідає обставинам справи, яким суд не надав відповідну правову оцінку, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,
постановила:
Апеляційну скаргу Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (м. Миколаїв) залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Сумської області від 20 квітня 2006 року по справі № 14/176-06 скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Сумської області.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя