Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" червня 2006 р. Справа № 11/530-05
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді , ,
при секретарі Морока Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - Нестеренка Д.М. (дов. № 13-3188 від 10.04.2006 р.)
відповідача - Лукашевої С.А. (дов. № 10-38/2-79 від 25.06.2005 р.)
третьої особи - Бабенка Д.А. (дов. № 01-64/5734 від 04.11.2005 р.); Півцаєвої В.О. (дов. № 01-75/2483 від 23.05.2006 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації (м. Харків) (вх. № 1489 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20.03.06 р. по справі № 11/530-05
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк" (м. Харків)
до Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації (м. Харків)
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Харківська обласна державна адміністрація
про стягнення 2 191 333,01 грн.
та за зустрічним позовом Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації (м. Харків)
до Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк" (м. Харків)
про визнання кредитного договору недійсним, -
встановила:
У листопаді 2005 року Відкрите акціонерне товариство "Мегабанк" (м. Харків) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації (м. Харків), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Харківська обласна державна адміністрація, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 131/2004 від 15.12.2004 р. в сумі 53 250,82 грн., яка складається з нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2005 р. по 31.10.2005 р., а також просило стягнути з відповідача судові витрати по справі.
В подальшому ВАТ „Мегабанк" збільшувало розмір позовних вимог (заява від 19.12.2005 р., 11.01.2006 р.). Останньою заявою про збільшення позовних вимог ВАТ "Мегабанк" просило стягнути з відповідача 2 191 333, 01 грн. заборгованості, з яких: 2 000 000,00 грн. - сума основного боргу по кредиту, 191 333, 01 грн. - заборгованість по відсоткам за період з 01.09.2005 р. по 28.02.2006 р.
16.12.2005 р. відповідач звернувся до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним кредитний договір № 131/2004 від 15.12.2004 р. посилаючись на те, ще він суперечить статтям 203, 215 Цивільного кодексу України, статтям 21, 73 Бюджетного кодексу України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20 березня 2006 року по справі № 11/530-05 (колегія суддів: головуючий суддя Черленяк М.І., судді Крестьянінов О.О., Швидкін А.О.) відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по первісному позову УМВС України в Харківській області. Зустрічний позов задоволено та визнано недійсним кредитний договір № 131/2004 від 15.12.2004 р., укладений між сторонами, припинивши обов’язок Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації по сплаті відсотків по кредиту та право ВАТ "Мегабанк" на отримання відсотків, на майбутнє; застосовано наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації на користь ВАТ "Мегабанк" 2 000 000,00 грн. Первісний позов задоволено частково та стягнуто з Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації на користь ВАТ "Мегабанк" 191 333,01 грн. відсотків за користування кредитом за період вересень 2005 року – 28.02.2006 р., 1 913,33 грн. витрат по сплаті державного мита, 10,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті вимог первісного позову відмовлено.
Відповідач за первісним позовом з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2006 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у первісному позові відмовити повністю; зустрічний позов задовольнити повністю та визнати недійсним кредитний договір № 131/2004 від 15.12.2004 р.; застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з бюджету Харківської області на користь ВАТ "Мегабанк" 1 700 000,00 грн. На думку Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації, оскаржуване рішення прийнято судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Позивач за первісним позовом надав відзив на апеляційну скаргу, вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції були повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, правильно застосовані норми матеріального права, рішення прийнято відповідно до вимог статей 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, вважає апеляційну скаргу Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації безпідставною та просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2006 р. по справі № 11/530-05 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Харківська обласна державна адміністрація надала заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням норм процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом –безпідставною, просить рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2006 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у первісному та зустрічному позові відмовити повністю.
19.05.2006 р. розгляд справи було відкладено за клопотанням Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації у зв’язку з можливістю між сторонами врегулювати спірні питання мирним шляхом.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представника Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації Лукашову С.А., яка підтримала апеляційну скаргу, представника ВАТ "Мегабанк" Нестеренка Д.М., який просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, представників Харківської обласної державної адміністрації Півцаєву В.О. та Бабенка Д.А., які просили рішення суду першої інстанції скасувати, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2006 р. –без змін, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що 15 грудня 2004 року між ВАТ „Мегабанк" (кредитодавець) та Головним фінансовим управління Харківської обласної державної адміністрації (позичальник) був укладений кредитний договір № 131/2004, відповідно до умов якого кредитодавець надає грошові кошти (відкриває не відновлювальну кредитну лінію) позичальнику у розмірі 10 000 000,00 грн. строком з 15.12.2004 р. до 14.12.2005 р. на фінансування покращення матеріально-технічної бази Управління МВС України в Харківській області та поповнення обігових коштів, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити 21 % річних, на умовах, передбачених даним договором.
Як встановив суд першої інстанції, кредитодавець фактично надав позичальнику кредит у сумі 2 000 000,00 грн., однак після настання строків повернення кредиту, позичальник не повернув кредитодавцеві 2 000 000,00 грн.
Відповідно до п. 5.1., 5.2 кредитного договору нарахування процентів здійснюється кредитодавцем з першого по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці та у році, процентної ставки, передбаченої п. 1.1 договору. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем. Сплата позичальником процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, не пізніше третього робочого дня місяця, наступного за звітним.
Як свідчать матеріали справи, позичальник на виконання умов кредитного договору сплачував кредитодавцеві проценти у розмірі, встановленому кредитним договором до 01.09.2005 р. та частково у сумі 16 940,95 грн. за вересень 2005 р., після чого припинив сплату процентів, в зв'язку з чим виникла заборгованість по відсоткам у сумі 191 333,01 грн. за період з вересня 2005 року до 28.02.2006 р.
Місцевим господарським судом також було встановлено, що відповідач за первісним позовом згідно довідки № 11918 Харківського обласного управління статистики має статус юридичної особи, органом управління якого є Міністерство фінансів України, форма фінансування бюджет. Слід також зазначити, що Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації діє на підставі Положення, затвердженого Розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 145 від 10.03.1999 р. (далі - Положення).
Відповідно до п. 1 Положення відповідач за первісним позовом є місцевим органом виконавчої влади і підпорядковується голові обласної державної адміністрації та Міністерству фінансів України, зокрема, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України (п. 13 Положення).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації визначені в п. 4, п. 5 Положення.
На думку колегії суддів, господарський суд Харківської області правильно встановив, що Положення не надає права відповідачу за первісним позовом отримувати кредити у комерційних банках та підписувати кредитні договори.
Враховуючи конституційний принцип, закріплений в статті 19 Конституції України та положення підпункту 9 пункту 5 Положення, відповідно до якого Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації має також інші права, передбачені чинним законодавством, а також враховуючи те, що воно відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України є місцевим фінансовим органом та бюджетною установою і повернення кредиту за своєю природою є бюджетним зобов'язанням в розумінні Бюджетного кодексу України, оскільки його погашення здійснюється в межах коштів, передбачених в обласному бюджеті, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до відносин між сторонами щодо укладення та виконання кредитного договору підлягає застосуванню Бюджетний кодекс України.
Місцевим господарським судом також було встановлено, що Харківська обласна рада Рішенням XIV сесії XXIV скликання від 23.03.2004 р. „Про внесення змін до рішення обласної ради від 23.12.2003 р. „Про обласний бюджет на 2004 рік" дозволила Головному фінансовому управлінню Харківської обласної державної адміністрації отримувати короткотермінові позички в управлінні Державного казначейства у Харківській області та банківських установах на покриття тимчасових касових розривів та надала право підписання відповідних договорів його керівнику.
Відповідно до статті 73 Бюджетного кодексу України для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів України.
Згідно зі статтею 3 вказаного Кодексу бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Зокрема, Наказом Міністерства фінансів України № 627 від 09.08.2002 р. затверджений Порядок отримання короткотермінових позичок на покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету.
Відповідно до п. 5 вказаного Наказу отримання короткотермінових позичок на покриття тимчасових касових розривів може здійснюватися за таких умов: наявність рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради щодо отримання короткотермінових позичок у фінансових установах; отримання позичок на термін до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду; величина основної суми боргу місцевого бюджету не може перевищувати 15 відсотків дохідної частини загального фонду місцевого бюджету у плановому бюджетному періоді за вирахуванням міжбюджетних трансфертів; обсяг короткотермінових позичок не повинен перевищувати розміру касового розриву за вирахуванням наявного залишку готівкових коштів бюджету; відсоткова ставка за короткотерміновими позичками не може перевищувати облікової ставки НБУ більш ніж у 2,5 рази; короткотермінові позички залучаються у національній грошовій одиниці України; обсяг витрат на обслуговування боргу місцевого бюджету не може щорічно перевищувати 10 відсотків видатків загального фонду місцевого бюджету; наявність відповідного погодження розміру короткотермінових позичок на покриття тимчасових касових розривів.
Слід також зазначити, що пунктом 6 Наказу передбачено, що отримання короткотермінових позичок на покриття тимчасових касових розривів можливе за умови дотримання усіх вимог, визначених пунктом 5 цього Порядку. Розмір короткотермінових позичок на покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських - міст Києва та Севастополя бюджетів, необхідно погодити з Міністерством фінансів України.
Як свідчать матеріали справи, сторони не надали суду першої інстанції докази виконання вимог Наказу щодо погодження розміру позички з Міністерством фінансів України.
Таким чином, на думку суду першої інстанції, Харківська обласна рада Рішенням XIV сесії XXIV скликання від 23.03.2004 р. „Про внесення змін до рішення обласної ради від 23.12.2003 року „Про обласний бюджет на 2004 рік" дозволила Головному фінансовому управлінню Харківської обласної державної адміністрації отримувати короткотермінові позички в управлінні Державного казначейства у Харківській області та банківських установах на покриття тимчасових касових розривів та надала право підписання відповідних договорів його керівнику. Проте, керівник Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації, в порушення вказаного рішення Харківської обласної ради уклав кредитний договір на строк, що перевищує три місяці та за межами бюджетного періоду, не узгодивши розмір позики з Міністерством Фінансів України.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного, законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, Харківська обласна рада рішенням XXIII сесії IV скликання від 27.01.2005 р. „Про обласний бюджет на 2005 рік" (тобто через 43 дні після укладення договору), затверджуючи бюджет на 2005 рік передбачила в обласному бюджеті фінансування за борговими операціями по погашенню позик банківських установ у розмірі 2 000 000,00 грн., про що вказано в додатку № 7 до вказаного рішення. Цим же рішенням передбачено погашення відсотків у сумі 300000,00 грн. за користування позичкою, що закріплено в додатку № 2 до рішення.
Як встановив суд першої інстанції, 300 000,00 було перераховано відповідачем за первісним позовом ВАТ „Мегабанк" в якості погашення відсотків за користування кредитом. Голова обласної державної адміністрації своїм Розпорядженням, виданим після укладення кредитного договору, а саме від 29.12.2004 р. № 555 дозволив позичальнику у грудні місяці отримати банківський кредит у сумі 2 000 000,00 грн. з терміном погашення до 01.06.2005 р.
За таких обставин, на думку колегії суддів, у суду першої інстанції були підстави дійти висновку, що незважаючи на те, що керівник Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації, укладаючи кредитний договір, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, в подальшому такі його дії були схвалені Харківською обласною радою та Головою обласної державної адміністрації.
Та обставина, що в подальшому Харківська обласна рада своїм рішенням від 29.11.2005 р. XXXII сесії IV скликання виключила додаток № 7 із рішення Харківської обласної ради XXIII сесії IV скликання від 27.01.2005 р. „Про обласний бюджет на 2005 рік", яким передбачалося погашення боргу у сумі 2 000 000,00 грн., не спростовує факту схвалення укладення договору Харківською обласною радою.
Слід також зазначити, що господарський суд Харківської області дійшов обгрунтованого висновку про те, що подальше схвалення укладення кредитного договору Харківською обласною радою не придало кредитному договору законності його укладення, оскільки сторони при його укладенні також допустили порушення вимог статті 73 Бюджетного кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України № 627 від 09.08.2002 р., що свідчить про недотримання сторонами кредитного договору вимог п. 1 статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якого зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання кредитного договору № 131/2004 від 15.12.2004 р. недійсним та задовольнив зустрічний позов.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Оскільки відповідач за первісним позовом по недійсному договору отримав від ВАТ „Мегабанк" 2 000 000,00 грн., то ця сума, на думку суду першої інстанції, підлягає поверненню останньому. Зокрема, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що зазначена сума підлягає поверненню ВАТ „Мегабанк" не як заборгованість, оскільки із недійсного правочину не виникає заборгованості, а як правовий наслідок недійсності правочину.
Згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.
Зважаючи на те, що по кредитному договору, визнаному господарським судом Харківської області недійсним, обов'язок Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації по сплаті відсотків передбачався на майбутнє до повного погашення боргу по кредиту (п. 9.1. кредитного договору), то з моменту визнання договору недійсним обов'язок відповідача за первісним позовом по сплаті відсотків та право ВАТ „Мегабанк" на отримання відсотків, припиняються на майбутнє. В зв'язку з чим, сума відсотків нарахована та несплачена до моменту винесення рішення суду першої інстанції про недійсність правочину у розмірі 191 333, 01 грн. за період частково вересень 2005 року - 28.02.2006 р., дійсно на думку суду першої інстанції, підлягала стягненню на користь ВАТ „Мегабанк", а первісний позов в цій частині задоволенню.
За таких обставин, господарський суд Харківської області зустрічний позов задовольнив, визнавши кредитний договір № 131/2004 від 15.12.2004 р., укладений між сторонами, недійсним з припиненням обов'язку Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації по сплаті відсотків по кредиту та права ВАТ „Мегабанк'' на отримання відсотків, на майбутнє. При цьому суд першої інстанції застосував наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації на користь ВАТ „Мегабанк" – 2 000 000,00 грн.
Що стосується первісного позову, то він судом першої інстанції задоволений частково зі стягненням з Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації на користь ВАТ „Мегабанк" –191 333, 01 грн. відсотків за користування кредитом за період вересень 2005 року - 28.02.2006 р., 1 913,33 грн. витрат по сплаті державного мита, 10,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення і прийнятого по справі рішення –без змін, оскільки відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції в резолютивній частині рішення був зазначений не той рахунок відповідача, з якого б на його думку мало здійснюватися стягнення, що є підставою для скасування рішення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у резолютивній частині рішення рахунок № 35218001000003 зазначений місцевим господарським судом як частина реквізитів відповідача, а не як рахунок з якого стягується заборгованість за кредитом на користь позивача.
Зокрема, вказане підтверджується тим, що рішенням не встановлюється конкретний порядок його виконання, оскільки при буквальному його прочитанні не можна дійти висновку про те, що рішення має виконуватися саме шляхом стягнення грошових коштів з рахунку № 35218001000003 в УДК в Харківській області, МФО 851011, код 02316575.
Крім того, чинним законодавством України не встановлено умов або обмежень, щодо порядку застосування наслідків недійсності правочину, в частині приведення сторін у первісний стан у той же спосіб або у тому ж порядку у якому вчинялися дії на виконання правочину визнаного недійсним (у данному випадку це –обов’язковість поверення грошових коштів з тих рахунків, на які їх було зараховано).
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості має виконуватися в загальному порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, в тому числі, шляхом арешту грошових коштів на всіх виявлених в ході виконавчого провадження рахунках відповідача та списання з них грошових коштів.
Заперечуючи проти висновків господарського суду Харківської області відповідач за первісним позовом посилається на те, що застосовуючи наслідки недійсності кредитного договору № 131/2004 від 15.12.2004 р. суд першої інстанції безпідставно стягнув з нього 191 333,01 грн. відсотків за користування кредитом за період вересень 2005 –28.02.2006 р. Але з цими твердженнями Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації, колегія суддів не погоджується, оскільки згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що якщо за недійсним правочином права та обов’язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
За кредитним договором № 131/2004 від 15.12.2004 р. обов’язок відповідача по сплаті відсотків передбачався на майбутнє до повного погашення боргу за кредитом (п. 9.1. кредитного договору). У зв’язку з цим, з моменту визнання кредитного договору недійсним обов’язок відповідача та право позивача на отримання відсотків припиняються на майбутнє.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума відсотків нарахована та несплачена до моменту винесення рішення суду про недійсність кредитного договору № 131/2004 від 15.12.2004 р. у розмірі 191 333,01 грн. за період вересень 2005 –28.02.2006 р. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2006 р. по справі № 11/530-05 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 92, 203, 216, 236, 241 Цивільного кодексу України, статтею 207 Господарського кодексу України, статтями 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації (м. Харків) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20 березня 2006 року по справі № 11/530-05 залишити без змін.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя