Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-04/609-05 суддя -Григоров А.М.
судді Мамалуй О.О.,
Мінаєва О.М.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя -Олійник В.Ф.
“20” червня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.
при секретарі -Кобзевій Л.В.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача -Заварза С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, м. Лозова (вх.№ 1616 Х/2-5)
апеляційну скаргу СПД ФО ОСОБА_1, м. Лозова (вх.№ 1909 Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 04.04.2006 р. по адміністративній справі № АС-04/609-05
за позовом СПД ФО ОСОБА_1, м. Лозова
до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, м. Лозова
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-
в с т а н о в и л а :
У грудні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, м. Лозова (далі СПД ФО ОСОБА_1) звернулась в суд з позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, м. Лозова (далі Лозівська ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Лозівської ОДПІ НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.10.2005р. НОМЕР_2.
Постановою господарського суду Харківської області від 04.04.2006р. по адміністративній справі №АС-04/609-05 позовні вимоги було задоволено частково, визнано нечинними податкові повідомлення -рішення Лозівської МДПІ НОМЕР_1 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.10.2005р. НОМЕР_2. В іншій частині в позові було відмовлено.
В апеляційній скарзі Лозівської ОДПІ ставиться питання про скасування постанови господарського суду Харківської області від 04.04.2006 р. в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.10.2005р. НОМЕР_2 та прийняття по справі нового рішення посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.
Позивач по справі -СПДФО ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу на постанову господарського суду Харківської області від 04.04.2006 р. по адміністративній справі № АС-04/609-05 де ставить питання про скасування зазначеної постанови в частині відмови у визнанні недійсним податкового повідомлення-рішення Лозівської ОДПІ від 27.10.2005р. НОМЕР_2 про донарахування ПДВ.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи судом першої інстанції визнано встановленим, що 10.02.2005р. працівниками Лозівської ОДПІ було проведено планову документальну перевірку дотримання СПДФО ОСОБА_1 вимог податкового та валютного законодавства у період з 01.01.2003р. до 01.10.2004р. за результатами якої було складено акт НОМЕР_3.
На підставі вказаного акту перевірки Лозівською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- НОМЕР_2, яким позивачу на підставі п. п. „а", "б", п. п. 4.2.2 ст. 4 , , п. п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. п. 10.2 п. 10 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість" нараховано податкове зобов'язання по ПДВ 24628,02 грн. та санкції на суму донарахованого ПДВ 12484,01 грн.
-НОМЕР_5, яким позивачу нараховано згідно абз. 1 та 2 ст. 13 , п. п. „б" п. 1 ст. 14 , абз. 1 п. 4 ст. 14, ч. 2 абз. 1 п. 2 ст.ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян", абз. З та 4 п. 13, абз. 1 п. п. 14.5 п. 14 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 р. 2219 грн. податкового зобов'язання.
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.10.2005 р. НОМЕР_2 згідно якого позивачу на підставі ст. З п. 1, ст. 17 п. 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" , п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" нараховані санкції у розмірі 165000 грн.
Зазначені рішення були прийняті в процедурі адміністративного оскарження позивачем первинних рішень по акту Лозівської ОДПІ.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою прийняття податкового повідомлення-рішення НОМЕР_4 стало наступне.
На протязі перевіряємого періоду СПДФО ОСОБА_1 здійснювались операції, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків податком на додану вартість. Торгівельно-закупівельна діяльність платника податку здійснювалась за готівкові, а також безготівкові кошти (платник податку здійснював розрахункові операції по продажу муки за готівку, інші операції здійснені через розрахунковий рахунок та в періоді, де платник податків мав статус платника єдиного податку). Фактично перевіркою встановлено відхилення кількісного значення податкового зобов'язали з ПДВ платника податку згідно наданих декларацій від фактичного (підстава-первинні банківські та інші документи). Так, у 1 кварталі 2004 року за даними декларації податкові зобов'язання становили 2473 грн., тоді як за даними перевірки було встановлено 8976,85 грн. Податкові зобов'язання платника податку фактично повинні були визначатись за датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг), яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку. Причиною неповного відображення податкових зобов'язань з ПДВ у 1 кварталі 2004 року стало невідображення по обліку книги продажу товарів СПДФО ОСОБА_3 (загальна сума ПДВ 5766,67 грн.) муки. У 2 кварталі 2004 року за даними декларації податкові зобов'язання становили 16924 грн., тоді як за даними перевірки вони становлять 19823,69 грн. Податкові зобов'язання платника податку фактично повинні були визначатись за датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг), яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку. Причиною неповного відображення податкових зобов'язань з ПДВ у 2 кварталі 2004 року стало неповне відображення по обліку книги продажу товарів отриманої готівкової виручки (загальна сума ПДВ по даній операції становить 6600 грн. втому числі 2899,69 грн. невідображеної по обліку у книзі придбання товарів). Внаслідок заниження податкових зобов'язань з ПДВ платником податків СПДФО ОСОБА_1 у І та 2 кварталах 2004 року було занижено чисту суму зобов'язань з ПДВ, що в свою чергу вплинуло на зменшення (недоплату) податкових зобов'язань з ПДВ у вказаних періодах.Таким чином,зазаначеними діями СПДФО ОСОБА_1 було порушено підпункт 7.3.1 статті 7 Закону " Про ПДВ". Відповідальність передбачена пп. 10.2 статті 10 Закону " Про ПДВ" та пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-111 ( далі Закон "Про порядок погашення зобов'язань..."). Окрім того, склад податкового кредиту платника податків теж не було підтверджено у повному об'ємі, а саме у 2 та 3 кварталах 2004 року склад дозволеного податкового кредиту платника податків за даними перевірки Лозівської ОДПІ становить суму, меншу ніж заявлену у деклараціях по ПДВ.
У 3 кварталі 2004 року дані обліку книги придбання товарів точно відображають дозволений податковий кредит (6,8 грн.), тоді як до декларації занесено суму податкового кредиту у розмірі 16735 грн., внаслідок чого платник податків занизив чисту суму зобов'язань з ПДВ, що в свою чергу вплинуло на зменшення (недоплату) податкових зобов'язань з ПДВ у вказаних періодах (пояснення платника податків відсутні з причин відмови їх надання).
У 2 кварталі 2004 року дані обліку книги придбання товарів відображають дозволений податковий кредит на 2 грн. менше, ніж встановлено перевіркою (7394,76 грн. за даними перевірки), тоді як до декларації занесено суму податкового кредиту у розмірі 15851 грн. внаслідок чого платник податків занизив чисту суму зобов'язань з ПДВ на суму 8456,24 грн., що в свою чергу вплинуло на зменшення (недоплату) податкових зобов'язань з ПДВ у вказаних періодах.
Згідно пп. 17.1.3 Закону " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
За даними перевірки встановлено, що позивач не надав до Лозівської ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за 3 квартал 2003 року. Згідно наданого до суду першої інстанції письмового пояснення, СПДФО ОСОБА_1 не надав вищевказану звітність, так як не наймав особу, що змогла б надати вищевказану звітність до податкового органу, а сам платник податків безпосередньо не міг виконати обов'язки по наданню податкової звітності з ПДВ з причин перебування за межами території України з комерційних питань (оформлення та відвантаження зерна). Згідно пп. 17.1.1 Закону "Про порядок погашення зобов'язань..." платник податків сплачує штраф за кожне ненадання або затримку декларації.
Таким чином, Лозівською ОДПІ було донараховане СПДФО ОСОБА_1 24628,02 грн. ПДВ ( в тому числі за 1 кв. 2004р. на суму 6008,79 грн., за 2 кв. 2004р. на суму 11355,93 грн., за 3 кв. 2004р. на суму 7263,3 грн.)
Так же, згідно абзацу першому підпункту 10.1 пункту 10, абзацом другим підпункту 10.2 пункту 10 статті 10 Закону "Про ПДВ", пп. 17.1.1, пп. 17.1.3 Закону " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на підставі податкового повідомлення-рішення Лозівської ОДПІ НОМЕР_2 від 27.10.2005 року сплаті підлягає 37112,03 грн. (24628,02 грн. - ПДВ, 12484,01 грн. - штрафні санкції).
Саме наведеними вище обставинами викладеними в акті перевірки Лозівської ОДПІ обумовлено нарахування ПДВ.
Господарський суд зазначив, що фактичні обставини викладені в письмових запереченнях Лозівської ОДПІ на позов та акті перевірки не спростовуються матеріалами справи.
Стосовно нарахування ПДВ, позивач у позові надає єдине обґрунтування своєї позиції, яке полягає в тому, що по розрахунках з СПДФО ОСОБА_3, у розмірі 5766,67 грн., яка врахована ДПІ при визначені ПДВ, квитанції прибуткових касових ордерів позивач не оформляв, т. я. знаходився на той час у Російській Федерації. Але господарським судом ці обґрунтування позивача прийняті не були, оскільки сам позивач , як вбачається з акту перевірки, наведені квитанції та накладні на отримання товару надав для перевірки відповідачу, суду копії цих документів були надані також позивачем. Тобто позивачем надані документи використовувались при веденні обліку. Як вбачається з письмових пояснень позивача, ОСОБА_4 був довіреною особою, яка діяла в інтересах позивача. Це також стало підставою для неприйняття господарським судом обґрунтувань позивача.
В апеляційній скарзі позивач не погоджується з рішенням господарського суду в цій частині та посилається на те, що квитанції до прибуткових касових ордерів на прийняття грошових коштів від СПДФО ОСОБА_4, оформлених начебто ОСОБА_1 на суму 26250,00 грн. та 8350,00 грн. від 13.01.2004р. є неналежної якості, підпис на документах позивачу не належить, тобто згаданий правочин позивачем не проводився та не може вважатися законним, а суму ПДВ у розмірі 5766,67 грн. не можна було включати до складу податкових зобов'язань.
Колегія суддів погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції, оскільки вказаний правочин позивачем в суді не оскаржувався, на даний час недійсним не визнано, тобто він є дійсним.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в частині визначення суми ПДВ порушень з боку Лозівської ОДПІ не вбачається, а відповідне нарахування санкцій є таким, що відповідає нормі закону.
Враховуючи наведене, господарським судом в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про нарахування по ПДВ, у задоволенні позову відмовив.
Стосовно податкового повідомлення-рішення НОМЕР_5, яким позивачу нараховано 2219 грн. податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, було встановлено, що валові витрати позивача, згідно наданої декларації про доходи, отримані від заняття підприємницькою діяльністю за 2004 рік, враховувались Лозівською ОДПІ на підставі документального підтвердження витрат по первинним документам. Перевіркою ОДПІ було встановлено факт відсутності документального підтвердження понесених витрат в 2004 рік у повному обсязі. Сума валового доходу та валових витрат СПДФО ОСОБА_1 за 1 -3 квартали 2004 року визначена на підставі наданих на перевірку первинних документів в тому числі фактичного руху коштів на відкритих рахунках платника податків.
Згідно ст. 13 абз. 2 розділу 4 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву ( згідно додатку N 6 до "Інструкції про прибутковий податок з громадян - "норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів" (затверджені Головною державною податковою інспекцією України 18.01.93 N 36-32)).
Розбіжність між даними декларацій та даними перевірки призвели до заниження чистого оподатковуваного доходу платника податків. Вказаними діями стосовно заниження чистого оподатковуваного доходу порушувались абз. 1 та 2 статті 13, підпункт «б»п. 1 статті 14, абзац 1 пункту 4 Стаття 14 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", абзац 3 та 4 пункту 13, абзац 1 підпункту 14.5 пункту 14 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, затвердженої наказом ДПАУ НОМЕР_6 зі змінами та доповненнями.
Таким чином, на підставі податкового повідомлення-рішення Лозівської ОДШ НОМЕР_5 сплаті підлягає 2219,58 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Стосовно донарахувань податку з доходів фізичних осіб господарський суд прийшов до висновку про помилкове застосування ОДПІ податкового законодавства.
Нарахування проведене Лозівською ОДПІ було обумовлено тим, що не по всіх операціях в перевіряємому періоді де малися валові витрати був отриманий доход і тому вони не були прийняті ОДПІ. Але відповідач невірно тлумачить ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян". Зазначеною нормою передбачено, що витрати повинні бути пов'язані з одержанням доходу. Однак вона не встановлює обов'язковість отримання цього доходу в періоді в якому здійснені витрати, як вважає ОДПІ, оскільки встановлює
зв'язок витрат з отриманням, а не отриманим доходом. Також вказаною нормою передбачено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Враховуючи наведене господарський суд прийшов до висновку, що нарахування податку з доходів фізичних осіб проведене відповідачем при помилковому застосуванні податкового законодавства і в частині визнання нечинним податкового повідомлення - рішення НОМЕР_5 позов підлягає задоволенню.
Стосовно нарахування санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій господарським судом було встановлено, що СПДФО ОСОБА_1 на протязі 1 кварталу 2004 року здійснювалась торгівля борошном. Перевіркою Лозівської ОДПІ встановлено факт незастосування РРО при здійсненні торгівельної діяльності за готівкові кошти (підстава застосування штрафних (фінансових) санкцій - квитанція НОМЕР_7 та банківська виписка б/н від 21.05.2004 року відносно внесення на розрахунковий рахунок готівкової виручки від реалізації у сумі 33000 грн.).
Відповідно ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;" Тобто обов'язковою умовою застосування РРО є проведення розрахункової операції. Та відповідно наявність такої операції необхідна при застосуванні санкцій за порушення проведення такої операції через РРО.
Згідно ст. 2 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
З наведеного вбачається, що для розрахункової операції необхідно співпадання місця реалізації та отримання коштів. Але з матеріалів справи не вбачається де реалізовувався товар, де отримувалися кошти.
Як вбачається з акту перевірки та пояснень СПДФО ОСОБА_1 вона не має конкретного місця реалізації товарів (магазин, тощо).
Тобто факт наявності розрахункової операції в розумінні наведеного закону відповідачем не доведено.
Тому в частині оскарження рішення про застосування санкцій в сфері реєстраторів розрахункових операцій суд першої інстанції визнав, що позов підлягає задоволенню.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки до таких висновків господарський суд першої інстанції прийшов при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи та дослідженні доказів на їх підтвердження. Постанова господарського суду є обґрунтованою та законною, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому колегія суддів не знаходить підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги, оскільки заперечення, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, м. Лозова залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 04.04.2006р. по справі № АС-04/609-05 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу №АС-04/609-05 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді В. Олійник
Т.Кравець
О.Істоміна