УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2008 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :
головуючого Головчук С. В.
суддів Миніч Т.І., Забродського М. І.
при секретарі Прищепі О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу судді Чуднівського районного суду від 23 листопада 2007 року
по матеріалам за позовом ОСОБА_1 до
Карповецької сільської ради, ОСОБА_2,
Чуднівського РВ УМВС про виселення ОСОБА_2, вселення в
будинок та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
У вересні 2007 року ОСОБА_3 звернувся з позовом про виселення ОСОБА_2, вселення в будинок та відшкодування моральної шкоди. Він зазначав, що проживав у будинку на хуторі Шевченка Чуднівського району Житомирської області, який у вересні
2006 року був зайнятий ОСОБА_2, а його майно вивезено та передано у Чуднівське лісництво. Вважаючи, що неправомірними діями відповідачів порушено його право на проживання в цьому будинку, просив задовольнити вимоги та на відшкодування моральної шкоди
стягнути 5000 грн.
Ухвалою судді Чуднівського районного суду від 23 листопада
2007 року позовна заява ОСОБА_1 визнана неподаною та повернута.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали та направити справу для розгляду в той же суд. Зазначає, що державне мито сплатив у встановленому розмірі, про що надав суду квитанції. Вимога про оплату мита в розмірі 5% від ціни позову не відповідає Закону „Про державне мито". Надати докази він збирався при попередньому розгляді.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Повертаючи апеляційну скаргу на рішення, суддя виходив з того, що ОСОБА_1 не усунув недоліків скарги та не оплатив її державним митом в повному обсязі.
Проте з таким висновком погодитись неможливо.
Як видно з матеріалів справи ухвалою судді Чуднівського
Справа №22ц/606 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Передрій B.C.
Категорія 42 Суддя-доповідач Головчук С. В.
райсуду від 18 жовтня 2007 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху як така, що не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК: а саме: вимога про відшкодування моральної шкоди не оплачена судовим збором в повному обсязі - 5% від ціни позову; позивачем не надані докази, що підтверджують кожну обставину.
Із змісту ст. 119 ЦПК випливає, що заява не може бути визнана неподаною та повернута за мотивами ненадання доказів.
Крім того, судовий збір сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита. З вимог немайнового характеру відповідно до п."д" ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із позовних заяв немайнового характеру державне мито справляється у розмірі 0, 5% неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Отже вимога суду сплатити судовий збір в розмірі 5% від вимог про відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам зазначеного Закону.
З матеріалів видно, що позивач оплатив кожну позовну вимогу немайнового характеру у встановленому чинним законодавством розмірі.
Враховуючи викладене, з наведених судом мотивів підстав для повернення позовної заяви не було. Ухвала судді підлягає скасуванню з направлення до того ж суду для вирішення питання про її прийняття.
При цьому суду слід звернути увагу на те, що позовні вимоги заявлені до трьох відповідачів. Проте ОСОБА_1 не зазначив з якого саме відповідача він просить стягнути відшкодування моральної шкоди та в якому розмірі, не навів обґрунтування зазначених вимог до кожного з відповідачів.
Керуючись ст. ст. 209, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Чуднівського районного суду від 23 листопада 2003 року скасувати, матеріали за позовом ОСОБА_1 повернути до того ж суду для вирішення питання про прийняття заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.