Справа №22Ц-11277\2007 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 21(3) Кулігіна Т.Д.
Доповідач Карнаух В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року грудня 18 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - Михайлів Л.В.,
Суддів: - Карнаух В.В., Барильської А.П.,
при секретарі - Бондаренко І.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представників відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_43вернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди з відповідача. При цьому посилався на те, що працював з 10. 10. 1984. по 09.06.2006. у відділі капітального будівництва РУ ім. . К.Лібкнехта шахти «Родина», ш. «Октябрьская», тоді ВО Кривбасруда» тресту «Кривбасшахтобуд» і Шахтобудівного управління Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» \далі-ВАТ «КЗРК»\ підземним прохідником 5-го розряду. 09.05.2006. позивач звільнився у зв, язку з виходом на пенсію.
За висновком МСЕК. від 01.01.2006. позивачу було встановлено вперше 60% втрати працездатності, терміном з 29.05.2006. до 01.06.2007..
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2006 року його позов до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнено 25 000 грн. в відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права.
А саме: ВАТ «КЗРК» не є належним відповідачем по справі; судом не встановлено, якими саме нормами права України регулюються правовідносини між застрахованим працівником та підприємством в частині відшкодування моральної шкоди; у відповідності до ст. ст. 1, 5, 21, 28 Закону № 1105 -ХІУ обов'язок виплачувати матеріальну та моральну шкоду покладено на Фонд соціального страхування; суд неправильно керувався рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 працював з 10. 10. 1984. по 09.06.2006. у відділі капітального будівництва РУ ім. . К.Лібкнехта шахти «Родина», ш. «Октябрьская», тоді ВО Кривбасруда» терсту «Кривбашахтобуд» і Шахтобудівного управління ВАТ «КЗРК» підземним прохідником 5-го розряду. 09.05.2006. позивач звільнився у зв, язку з виходом на пенсію.
За висновком МСЕК. від 01.01.2006. позивачу було встановлено вперше 60% втрати працездатності, терміном з 29.05.2006. до 01.06.2007..
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано керувався ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв.язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно акту розслідування професійного захворювання від 01.01.2006 року винним в її професійному захворюванні визнано підприємство ВАТ «КЗРК», що у порушення діючого законодавства не створило нешкідливі і безпечні умови праці для своїх працівників, не виконувало передбачені законами і нормативними актами норми і правила охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не приймало заходів для обмеження, або зменшення впливу шкідливих факторів на робочих місцях.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу в результаті професійного захворювання встановлений в судовому засіданні. Позивач переживає моральні та фізичні страждання, а саме: відчуває постійну слабкість, стомлюваність, головні болі, запаморочення, болі в суглобах, оніміння кінцівок, шум в вухах та пітливість, що призводить до того, що він швидко втомлюється, став дратівливим, його гнітить безсоння, не може виконувати будь-яку фізичну роботу, погіршилися відносини з близькими та друзями.
Судом також встановлена вина в відповідача у виникненні у позивача хронічного професійного захворювання, що спричинило, як наслідок, заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки, як вбачається із акту розслідування хронічного професійного захворювання № 10 від 18 травня 2006 року, наявність у позивача професійного захворювання є наслідком не виконання адміністрацією підприємства вимог ст. 153 КЗпП України, порушення вимог нормативних актів по охороні праці, неприйняття заходів зменшення запиленості повітря робочої зони, порушення нормативів провітрювання робочих місць.
Однак, на думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне, з урахуванням вищезазначених обставин зменшити розмір моральної шкоди. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 15 000 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом з порушенням строку для розгляду такого спору, передбаченого ст. . 233 КЗпП України. Враховуючи тяжкий стан здоров, я позивач, а також те, що він постійно лікується і часто знаходиться на стаціонарному лікуванні, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач пропустив строк з поважних причин і він підлягає поновленню.
Доводи відповідача про те, що він не є належним відповідачем по справі, про те, суд неправильно керувався ст. 237-1 КЗпП України, а слід було керуватися Законом України «Про загальнообов, язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», є безпідставними, оскільки правовідносини сторін виникли в червні 2006 року, тобто в період, коли згідно до вимог ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» дію зазначеного Закону призупинено. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2006 року змінити, зменшивши суму моральної шкоди.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн..
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох місяців з моменту набрання ним законної сили.